Постанова № 44792242, 28.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 квітня 2015 року 16 год. 45 хв. № 826/1366/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа: реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач, ВДВС району), третя особа: реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві, про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту із 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира), а також зобов'язання відповідача зняти арешт із 1/3 квартири.

В обґрунтування позову зазначено, що у процесі оформлення права власності на придбане нерухоме майно позивачу стало відомо про наявність арешту, накладеного відповідачем на 1/3 частину квартири, який на час звернення із позовом не знято, що підтверджується витягом із Державного реєстру прав на нерухоме майно № 32538191 від 22 січня 2015 року.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні, та до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допущено реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві (далі - третя особа).

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю, а представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Представник третьої особи у судове засідання 23 лютого 2015 року не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи він повідомлений належним чином, заява про розгляд справи за відсутності третьої особи до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 23 лютого 2015 року судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державним виконавцем ВДВС району прийнято:

- постанову про відкриття виконавчого провадження від 16 січня 2004 року ВП № 18196762 із примусового виконання виконавчого листа №1-364, виданого 30 серпня 2002 року Оболонським районним судом міста Києва щодо конфіскації майна на користь держави, що належить ОСОБА_2 (далі - виконавчий лист);

- постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02 жовтня 2012 року, що належить боржнику ОСОБА_2;

- постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 25 квітня 2013 року, а саме ОК "ВЕГА" в особі директора ОСОБА_3, який має сертифікат, виданий 18 липня 2011 року за НОМЕР_1 Фондом державного майна України.

Заступником начальника ВДВС району 31 січня 2014 року прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що належить боржнику ОСОБА_2, про що його того ж дня повідомлено відповідним листом.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивач став переможцем прилюдних торгів із реалізації арештованого нерухомого майна (1/3 частини квартири), що підтверджується протоколом проведення прилюдних торгів № 1014089/8 від 23 червня 2014 року.

Позивачем здійснено оплату за нерухоме майно згідно протоколу № 1014089/8 від 23 червня 2014 року, що підтверджується квитанцією від 03 липня 2014 року № 984-з5.

Відповідачем 04 серпня 2014 року складено акт державного виконавця про реалізацію арештованого майна № 1/14, яким зафіксовано придбання позивачем 1/3 частини квартири.

Позивачем направлено відповідачу та до Державної виконавчої служби України заяви про зняття арешту, накладеного відповідачем на 1/3 частину квартири у межах виконавчого провадження, яке завершено.

У контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту із 1/3 частини квартири.

Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 52, ч. 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Тобто, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду та може накладатися державним виконавцем шляхом прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Тобто, нормами законодавства передбачено зняття арешту із майна боржника у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа органу, який його видав, зокрема, до суду.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи копій документів виконавчого провадження, 04 серпня 2014 року заступником начальника ВДВС району прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, у якій зазначено про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення

Згідно з ч. 3 ст. 60 Закону, з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Тобто, на відповідача покладено обов'язок після закінчення виконавчого провадження направити копію постанови про накладення арешту до органу реєстраційної служби для зняття арешту із майна.

Суд звертає увагу, що у матеріалах виконавчого провадження відсутні докази того, що відповідачем до органу реєстраційної служби направлено повідомлення та копію постанови від 04 серпня 2014 року про закінчення виконавчого провадження, у якій зазначено про скасування арешту майна боржника та інших заходів примусового виконання рішення.

У матеріалах справи наявний витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 січня 2015 року, з якого вбачається, що станом на січень 2015 року арешт зі спірного майна не знято, що свідчить про бездіяльність відповідача у частині не зняття арешту зі спірного майна.

Враховуючи вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зняття арешту із 1/3 частини квартири є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про зобов'язання відповідача зняти арешт із 1/3 частини квартири суд зазначає, що 04 серпня 2014 року заступником начальника ВДВС району прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження та припинено чинність арешту майна боржника, а також скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Тобто, відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту, у той час як внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснено державним реєстратором, а отже і зняття арешту здійснюється саме державним реєстратором органу реєстраційної служби, а не державним виконавцем органу виконавчої служби.

З урахуванням вище викладених обставин суд вважає, що позовна вимога про зобов'язання відповідача зняти арешт із 1/3 частини квартири є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Суд звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутися до органу виконавчої служби із заявою про отримання постанови про закінчення виконавчого провадження від 04 серпня 2014 року та у подальшому звернутися до органу реєстраційної служби із заявою про зняття арешту зі спірного майна із приєднанням до неї копії вказаної постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа: реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У зв'язку з тим, що позивачем (його представником) не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, що полягає у не знятті арешту із 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

3. Позовні вимоги в іншій частині залишити без задоволення.

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин