Постанова № 44789750, 10.06.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 червня 2015 р. № 820/5275/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Звягіна Я.І.,

сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Петрикова А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу охорони здоров'я "Обласний дитячий психоневрологічний диспансер № 2" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправними дії комунального закладу охорони здоров'я "Обласний дитячий психоневрологічний диспансер № 2" щодо відмови відповідно до листа № 120 від 08.05.2015 року на інформаційні запити позивача №№ 37/із, 38/із, 39/із, 40/із, 41/із, 42/із від 27.04.2015 року в наданні копій договорів із додатками та специфікацією, на підставі яких відповідач закуповує за бюджетні кошти продукти харчування у квітні 2015 року за кодами Державного класифікатора продукції та послуг 016-2010:10.39.2 (повидло та сухофрукти); 10.51.5 (продукти молочні, інші); 10.51.4 (сир сичужний та сир кисломолочний); 10.51.3 (масло вершкове та молочні пасти); 10.51.1 (молоко та вершки, рідинні, оброблені); 10.13.1(консерви та готові страви з м'яса, м'ясних субпродуктів чи крові); зобов'язати комунальний заклад охорони здоров'я "Обласний дитячий психоневрологічний диспансер № 2" задовольнити інформаційні запити позивача №№ 37/із, 38/із, 39/із, 40/із, 41/із, 42/із від 27.04.2015 р., а саме надати копії договорів із додатками та специфікацією, на підставі яких Відповідач закуповує за бюджетні кошти продукти харчування у квітні 2015 року за кодами Державного класифікатора продукції та послуг 016-2010: 10.39.2 (повидло та сухофрукти); 10.51.5 (продукти молочні, інші); 10.51.4 (сир сичужний та сир кисломолочний); 10.51.3 (масло вершкове та молочні пасти); 10.51.1 (молоко та вершки, рідинні, оброблені); 10.13.1 (консерви та готові страви з м'яса, м'ясних субпродуктів чи крові).

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначив, що 27.04.2015 року звернувся із інформаційними запитами №37/із, №38/із, №39/із, №41/із, №42/із, №43/із до комунального закладу охорони здоров'я "Обласний дитячий психоневрологічний диспансер № 2", в яких просив надати публічну інформацію у вигляді копій договорів із додатками та специфікацією, на підставі, яких відповідач закуповує за бюджетні кошти продукти харчування у квітні 2015 року. Листом від 08.05.2015 року №120 відповідач відмовив позивачу у наданні запитуваної інформації. На думку позивача такі дії відповідача суперечать приписам та положенням Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги та доводи заявленого позову, просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, позиція яких повністю збігається з викладеною у судовому засіданні, де вказав, що у спірних правовідносинах діяв виключно у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом. Також, зазначив, що відповідно до ч.1 ст.1 Закону, з урахуванням положень ст. 1 Закону України "Про інформацію", публічна інформація визначається як відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація -будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Разом з цим, договір поставки та специфікація не відображають вказану інформацію, вони лише є підставою для взяття бюджетного зобов'язання. Відповідачем роз'яснено позивачу щодо можливості надання копій документів про витрачання бюджетних коштів у разі надходження відповідного запиту. Крім того, поширення інформації, що міститься в договорі, обмежено юридичною особою - постачальником продуктів харчування, у зв'язку із визнанням її комерційною таємницею та віднесенням її до конфіденційної, про що зазначено у договорах Про закупівлю продуктів харчування. Посилаючись на викладені доводи, представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що 27.04.2015 року звернувся із інформаційними запитами №37/із, №38/із, №39/із, №41/із, №42/із, №43/із до комунального закладу охорони здоров'я "Обласний дитячий психоневрологічний диспансер № 2", в яких просив надати публічну інформацію у вигляді копій договорів із додатками та специфікацією, на підставі, яких відповідач закуповує за бюджетні кошти продукти харчування у квітні 2015 року (а.с. 5-10).

Листом від 08.05.2015 року №120 повідомив позивача, що санаторій є закладом охорони здоров'я та здійснює свою діяльність на підставі Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", Статуту та інших нормативних актів у сфері охороні здоров'я (а.с. 11-15). Комунальний заклад охорони здоров'я "Обласний дитячий психоневрологічний диспансер № 2" не має, а також не виконує жодних делегованих повноважень від органів державної влади чи місцевого самоврядування, а тому, комунальний заклад охорони здоров'я "Обласний дитячий психоневрологічний диспансер № 2" не є суб'єктом владних повноважень. Також, зазначив, що інформація, що створена в процесі діяльності КЗОЗ ОДПНС №2, незалежно від напряму діяльності та завдань, не може вважатись публічною та не підпадає під дію положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" (а.с. 11-15).

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо не надання відповіді на інформаційний запит позивача, а також юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені відповідачем в основу оскаржуваної відповіді, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 року №2657-ХІI кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Статтею 7 цього Закону встановлено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (частина 1, 2).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року №2939-VI, за яким публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 3 вказаного вище Закону, право на доступ до публічної інформації гарантується:

1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст.12 вказаного Закону суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Згідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Судом встановлено, що відповідач здійснює свою діяльність на підставі Статуту комунального закладу охорони здоров'я "Обласний дитячий психоневрологічний диспансер № 2".

Пунктом 6 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено що до обов'язків розпорядників інформації віднесено, зокрема, надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Реалізуючи право на отримання публічної інформації запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (ч. 2 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Суд зауважує, що відповідно до ст. 22 вказаного Закону, розпорядник має право відмовити в задоволенні запиту у разі, якщо: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону.

В ході судового засідання встановлено, що фактичною підставою для відмови у задоволенні запиту слугувало те, що позивач запитував копії документів відповідача, що стосуються його господарської діяльності, а не інформацію щодо використання бюджетних коштів, оскільки запитувані договори та специфікації не є документами, що підтверджують фактичне використання бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 3 та 4 ст. 263 Господарського кодексу України визначено, що господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ст. 655 Цивільного кодексу України вказано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи зі змісту вище вказаних нормативних актів, суд зазначає, що законодавець встановлює чітке розуміння терміну "договір", як підставу для можливості здійснення господарської діяльності, та не відноситься до інформації щодо використання бюджетних коштів, а отже надання договорів відповідача із додатками та специфікації, в якості публічної інформації, позивачу, не передбачено законом.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновок, що комунальний заклад охорони здоров'я "Обласний дитячий психоневрологічний диспансер № 2" не є суб'єктом владних повноважень у розумінні п.7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, а є розпорядником наявної у нього відповідної публічної інформації.

За правилами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

А отже, інформація в частині: надання публічної інформації у вигляді копій договорів із додатками та специфікацією, на підставі яких КЗОЗ "Психоневрологічний диспансер" закуповує за бюджетні кошти продукти харчування у квітні 2015 року за кодами Державного класифікатора продукції та послуг 016-2010:10.39.2 (повидло та сухофрукти); 10.51.5 (продукти молочні, інші); 10.51.4 (сир сичужний та сир кисломолочний); 10.51.3 (масло вершкове та молочні пасти); 10.51.1 (молоко та вершки, рідинні, оброблені); 10.13.1 (консерви та готові страви з м'яса, м'ясних субпродуктів чи крові), яку запитував позивач, є результатом діяльності відповідача не як суб'єкта владних повноважень, а як учасника господарських правовідносин. Тому, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат унормований положеннями ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до комунального закладу охорони здоров'я "Обласний дитячий психоневрологічний диспансер № 2" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 11 червня 2015 року.

Суддя М.О.Лук'яненко