Постанова № 44789381, 05.06.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2015 року м. Львів № 813/1459/15

10 год. 03 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Смук О.В.;

відповідача: представник не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Трускавецькурорт» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Трускавецькурорт» (далі - ПАТ «Трускавецькурорт») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Дрогобицька ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005642210 від 03.11.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акта перевірки №665/22-10/30322940 від 08.10.2014 року, у якому відповідач зазначив про відсутність реально вчинених господарських операції з ТОВ «Укр Енерго Холдінг» та ТОВ БК «Білдінг-строй». На підставі таких тверджень податковий орган прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість.

Позивач також зазначив про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача, а також доказам, які пов'язані із господарською діяльністю ПАТ «Трускавецькурорт». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо заниження податку на додану вартість, а тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта №665/22-10/30322940 від 08.10.2014 року, складеного за наслідками планової виїзної перевірки ПАТ «Трускавецькурорт» (код ЄДРПОУ 30322940) з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Укр Енерго Холдінг» (код ЄДРПОУ 38038769) та ТОВ БК «Білдінг-строй» (код ЄДРПОУ 38866337) за березень 2014 року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків.

В процесі даної перевірки встановлено відсутність реально вчинених господарських операції з ТОВ «Укр Енерго Холдінг» та ТОВ БК «Білдінг-строй». Контролюючим органом зазначено, що до перевірки ПАТ «Трускавецькурорт» не надано документів, що підтверджують транспортування, прийняття за кількістю та якістю на відповідних комерційних вузлах обліку газу, тощо.

Крім того, представник відповідача наголосив, що пунктом 5 Договору на постачання природного газу від 25.10.2013 року №Г-13/097/Д-094-11 визначено, що ціна 1000 кубічних метрів газу згідно договору без урахування тарифів на його транспортування розподіл і постачання становить:

- 3431,37 грн. без ПДВ;

- крім того, збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ відповідно до п.316.1 ст.316 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI,у розмірі 2% - 68,63 грн. без ПДВ;

- крім того, ПДВ, що визначається чинним законодавством України 20% - 700,0 грн.

Разом до сплати:4200 грн.

Однак, згідно наданих до перевірки первинних документів, збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ ТОВ «Укр Енерго Холдінг» не нараховано.

У підсумку відповідач зазначив, що ПАТ «Трускавецькурорт» занижено податок на додану вартість на загальну суму 253909,00 грн., в т.ч. за березень 2014 р. на 238013,00 грн., квітень 2014 р. на 15896,00 грн.

Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, і на думку відповідача підстав для його скасування немає. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, і встановив наступні фактичні обставини справи.

ПАТ «Трускавецькурорт» зареєстроване як юридична особа 24.03.1999 року, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ.

У період з 25.09.2014 року по 01.10.2014 року Дрогобицькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Трускавецькурорт» (код ЄДРПОУ 30322940) з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Укр Енерго Холдінг» (код ЄДРПОУ 38038769) та ТОВ БК «Білдінг-строй» (код ЄДРПОУ 38866337) за березень 2014 року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків, за наслідками якої складено акт №665/22-10/30322940 від 08.10.2014 року (далі - акт перевірки від 08.10.2014 року).

У висновках акта перевірки від 08.10.2014 року відповідач зазначив про порушення ПАТ «Трускавецькурорт» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижена сума, що підлягає сплаті до бюджету по податку на додану вартість на 253909,00 грн., в тому числі в розрізі періодів: за березень 2014 р. на 238013,00 грн., квітень 2014 р. на 15896,00 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005642210 від 03.11.2014 року, яким ПАТ «Трускавецькурорт» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 380864,00 грн., в тому числі основний платіж - 253909,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 126955,00 грн.

ПАТ «Трускавецькурорт» оскаржило податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у Львівській області від 25.12.2014 р. №4321/10/13-01-10-08-05/1975, залишеного без змін рішенням Державної фіскальної служби України від 27.02.2015 року №4171/6/99-99-10-01-01-25, податкове повідомлення-рішення №0005642210 від 03.11.2014 року залишено без змін.

Не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням №0005642210 від 03.11.2014 року позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

При цьому як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податковий кредит.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «Укр Енерго Холдінг».

ПАТ «Трускавецькурорт» (Покупець) та ТОВ «Укр Енерго Холдінг» (Постачальник) уклали договір на постачання природного газу від 25.10.2013 року №Г-13/097/Д-094-11, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується надавати у власність Покупцю в 2013-2014 році природний газ, а також надавати послуги стосовно забезпечення поставки природного газу, а Покупець зобов'язується оплачувати вартість прийнятого обсягу газу та вартість наданих послуг, на умовах цього договору.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, виконання договірних зобов'язань та оплати придбаного газу позивач долучив:

акт приймання-передачі природного газу №296 від 31.03.2014 року,

платіжні доручення: №3166 від 11.03.2014 року, №3319 від 14.03.2014 року, ;4377 від 08.04.2014 року, №4510 від 10.04.2014 року, №4593 від 14.04.2014 року, №4696 від 16.04.2014 року, №4901 від 22.04.2014 року, №4935 від 23.04.2014 року, №5032 від 25.04.2014 року;

податкові накладні:№91 від 11.03.2014 року, №136 від 14.03.2014 року, №363 від 31.03.2014 року.

Податкові накладні по контрагенту ТОВ «Укр Енерго Холдінг» відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за березень 2014 року.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Укр Енерго Холдінг» відображено в податковій звітності ПАТ «Трускавецькурорт», про що свідчить копія додатку № 5 до податкової декларацій з ПДВ за березень 2014 року.

Придбаний у контрагента природний газ, використано позивачем у господарській діяльності для забезпечення теплом санаторіїв, поліклінік, лікарень, медичних центрів, адміністративних та виробничих будівель, та інших приміщень, які використовуються ПАТ «Трускавецькурорт» для здійснення господарської діяльності, що підтверджується копією відомості витрат газу за березень 2014 року, копією звіту про реалізацію теплової енергії станом на 31.03.2014 року(т. 2, а.с 135-137).

Щодо покликань відповідача, що згідно наданих до перевірки первинних документів, збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ ТОВ «Укр Енерго Холдінг» не нараховано, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 28 частини першої статті 14 Закону України від 25.06.1991 №1251-XII «Про систему оподаткування» збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності належить до загальнодержавних зборів (обов'язкових платежів).

Порядок внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2005 № 442 (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку визначено, що об'єктом обчислення збору є вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання-передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем (для населення - на підставі облікових документів), з урахуванням відповідного тарифу.

Платниками збору є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Вимоги до здійснення діяльності з постачання природного газу споживачам визначаються, зокрема, Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 р. №10 (далі - Ліцензійні умови).

Відповідно до пункту 1.3 Ліцензійних умов постачання газу за нерегульованим тарифом - це вид господарської діяльності з постачання газу безпосередньо споживачам, що провадиться ліцензіатом відповідно до Ліцензійних умов за вільними цінами та в умовах конкуренції.

При цьому згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 розділу II Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання газу за нерегульованим тарифом можливе при виконанні, зокрема, такої умови, як наявність у ліцензіата договорів купівлі-продажу газу (контрактів) із власниками газу, договорів про транспортування природного та нафтового газу магістральними трубопроводами та договорів про транспортування природного та нафтового газу розподільними трубопроводами.

Таким чином, для виконання Ліцензійних умов, а отже, і для постачання газу за нерегульованим тарифом постачальник (ліцензіат) повинен спочатку придбати у власність газ, який він має намір у подальшому поставити споживачам, та укласти відповідні договори про транспортування цього газу. Тому постачальник (ліцензіат) повинен бути власником газу, що передається безпосередньо споживачам.

Отже, згідно з пунктом 2 Порядку постачальник (ліцензіат), тобто власник газу, який провадить діяльність із постачання природного газу споживачам, є платником збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

За таких обставин саме комітент або довіритель є особою, що провадить діяльність із постачання природного газу споживачам, а отже, згідно з пунктом 2 Порядку є платником збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Вказана правова позиція узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 27.01.2014 року №К-26161/10.

В той же час, позивачем до матеріалів справи долучено копію листа від 20.10.2014 року №14/0813 (т.2, а.с.138), в якому ТОВ «Укр Енерго Холдінг» повідомляє, що не був платником збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ в 03/2014 р.

Суд відмічає, що надані позивачем первинні документи по господарських операціях з ТОВ «Укр Енерго Холдінг» містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, є належними первинними документами які фіксують факт здійснення господарської операції.

Факт реального придбання природного газу по вищевказаному контрагенту підтверджується первинними документами встановленої форми, про які зазначено вище. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Отже, реальність господарських операцій ПАТ «Трускавецькурорт» з ТОВ «Укр Енерго Холдінг» по придбанню природного газу підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства позивачем по суті ґрунтуються лише на акті перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №488/3-22-08/38038769 від 18.06.2014 року, в якому, серед іншого, зазначено про відсутність реальних господарських операцій з придбання ТОВ «Укр Енерго Холдінг» товарів, робіт, послуг у ТОВ «Євро-Тек 2011» за період з 01.01.2012 року по 30.04.2014 року.

Оцінюючи ці доводи, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам), а також враховує доводи, що придбаний природний газ був використаний у господарській діяльності позивача.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

За таких обставин, суд погоджується з думкою позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту щодо контрагента ТОВ «Укр Енерго Холдінг».

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку контролюючого органу, діяльності його контрагента ТОВ «Укр Енерго Холдінг», прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Крім цього, суд враховує, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2014 року у справі №826/14315/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року, позовні вимоги контрагента ТОВ «Укр Енерго Холдінг» задоволено повністю: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ», за результатами якої складено акт від 18.06.2014 р. № 488/3-22-08/38038769 про результати виїзної позапланової перевірки; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо коригування у електронній базі автоматизованої інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ» (код ЄДРПОУ 38038769) за період з 01.01.2012 по 30.04.2014 року; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ» (код ЄДРПОУ 38038769) за період з 01.01.2012 р. по 31.04.2014 року у електронній базі автоматизованої інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» та всіх інших інформаційних базах; зобов'язано Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати у розмірі 73,08 грн. на користь ТОВ «УКР ЕНЕРГО ХОЛДІНГ» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Суд погоджується з твердженнями позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту. З цього приводу слід також зазначити, що висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Покликання відповідача, що ПАТ «Трускавецькурорт» не надано документів, що підтверджують транспортування, прийняття за кількістю та якістю на відповідних комерційних вузлах обліку газу, тощо, суд не враховує, з огляду на те, що на підтвердження транспортування природного газу, представник позивача долучив: договір на розподіл природного газу №2014/Т-ПР-0245/5/Д-340-01 від 31.12.2013 року, укладеного між ПАТ «Трускавецькурорт» та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» з додатками; акт наданих послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами №ДРГ00001814 від 31.03.2014 року, відповідь на запит №07/1-7839 від 05.11.2014 року; акти приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 року (т. 1, а.с 139-156).

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій з вказаним контрагентом, є безпідставними, а тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення №0005642210 від 03.11.2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 228965,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 114482,50 грн. не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ БК «Білдінг-строй».

ПАТ «Трускавецькурорт» (Замовник) та ТОВ БК «Білдінг-строй» (Підрядник) уклали договір від 03.03.2014 року №02/03/14/Д-122-04, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується виконати роботи з модернізації вузла гарячої водопідготовки у індивідуальному теплопункті філії ЗАТ «Трускавецькурорт» «Санаторій «Янтар» по вул. Суховоля, 54 у м. Трускавець (надалі - роботи) і здати результати робіт Замовнику відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлені строки, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість. Обсяги і зміст робіт визначені в кошторисі та договірній ціні. Передання робіт Підрядником і прийняття їх Замовником оформляється Актом виконаних робіт.

ПАТ «Трускавецькурорт» (Замовник) та ТОВ БК «Білдінг-строй» (Підрядник) уклали договір від 03.03.2014 року №01/03/14/Д-116-04, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується виконати роботи з реконструкції приміщення варочного цеху їдальні у філії ЗАТ «Трускавецькурорт» «Санаторій «Весна» по вул. Суховоля, 33 у м. Трускавець (надалі - роботи) і здати результати робіт Замовнику відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлені строки, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість. Обсяги і зміст робіт визначені в кошторисі та договірній ціні. Передання робіт Підрядником і прийняття їх Замовником оформляється Актом виконаних робіт.

ПАТ «Трускавецькурорт» (Замовник) та ТОВ БК «Білдінг-строй» (Підрядник) уклали договір від 11.03.2014 року №03/03/14/Д-123-04, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується виконати роботи з капітального ремонту приміщення зберігання тари у філії ЗАТ «Трускавецькурорт» «Дієтична їдальня «Веселка» по вул. Суховоля, 58 у м. Трускавець (надалі - роботи) і здати результати робіт Замовнику відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлені строки, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість. Обсяги і зміст робіт визначені в кошторисі та договірній ціні. Передання робіт Підрядником і прийняття їх Замовником оформляється Актом виконаних робіт.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних робіт позивач долучив наступні документи (т. 2, а.с. 4-22, 26-47; 51-72):

дефектні акти: на модернізацію вузла гарячої водопідготовки у індивідуальному теплопункті філії ЗАТ «Трускавецькурорт» «Санаторій «Янтар» по вул. Суховоля, 54 у м. Трускавець; на реконструкцію приміщення варочного цеху їдальні у філії ЗАТ «Трускавецькурорт» «Санаторій «Весна» по вул. Суховоля, 33 у м. Трускавець; на капітальний ремонт приміщення зберігання тари у філії ЗАТ «Трускавецькурорт» «Дієтична їдальня «Веселка» по вул. Суховоля, 58 у м. Трускавець;

договірні ціни: на модернізацію вузла гарячої водопідготовки у індивідуальному теплопункті філії ЗАТ «Трускавецькурорт» «Санаторій «Янтар» по вул. Суховоля, 54 у м. Трускавець; на реконструкцію приміщення варочного цеху їдальні у філії ЗАТ «Трускавецькурорт» «Санаторій «Весна» по вул. Суховоля, 33 у м. Трускавець; на капітальний ремонт приміщення зберігання тари у філії ЗАТ «Трускавецькурорт» «Дієтична їдальня «Веселка» по вул. Суховоля, 58 у м. Трускавець;

локальні кошториси на будівельні роботи: №2-1-1 на модернізацію вузла гарячої водопідготовки у індивідуальному теплопункті філії ЗАТ «Трускавецькурорт» «Санаторій «Янтар» по вул. Суховоля, 54 у м. Трускавець; №2-1-1 на реконструкцію приміщення варочного цеху їдальні у філії ЗАТ «Трускавецькурорт» «Санаторій «Весна» по вул. Суховоля, 33 у м. Трускавець; №2-1-1 на капітальний ремонт приміщення зберігання тари у філії ЗАТ «Трускавецькурорт» «Дієтична їдальня «Веселка» по вул. Суховоля, 58 у м. Трускавець;

підсумкові відомості ресурсів: на модернізацію вузла гарячої водопідготовки у індивідуальному теплопункті філії ЗАТ «Трускавецькурорт» «Санаторій «Янтар» по вул. Суховоля, 54 у м. Трускавець; на реконструкцію приміщення варочного цеху їдальні у філії ЗАТ «Трускавецькурорт» «Санаторій «Весна» по вул. Суховоля, 33 у м. Трускавець; на капітальний ремонт приміщення зберігання тари у філії ЗАТ «Трускавецькурорт» «Дієтична їдальня «Веселка» по вул. Суховоля, 58 у м. Трускавець;

акти приймання виконаних робіт: №1 за березень 2014 року; №б/н за березень 2014 року; №1 за березень 2014 року;

довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати по договору № 01/03/14. від 03.03.2014 р., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати по договору № 02/03/14 від 03.03.2014 р., довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати по договору № 03/03/14 від 11.03.2014 р.

податкові накладні: №333 від 28.03.2014 року, №334 від 28.03.2014 року, №335 від 28.03.2014 року;

платіжні доручення: №5109 від 29.04.2014 року, №5442 від 06.05.2014 року, №5609 від 08.05.2014 року, №6380 від 27.05.2014 року.

Податкові накладні по контрагенту ТОВ БК «Білдінг-строй» відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за березень, ківтень 2014 року.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Укр Енерго Холдінг» відображено в податковій звітності ПАТ «Трускавецькурорт», про що свідчить копії додатків № 5 до податкових декларацій з ПДВ за березень, квітень 2014 року.

Також позивач долучив до матеріалів справи документи: на підтвердження вартості виконаних ремонтних робіт за вищезазначеними договорами підряду на збільшення вартості основних засобів; на підтвердження обліку приміщень, де проводилися ремонтні роботи, на балансі товариства; на підтвердження права власності на приміщення; на підтвердження необхідності проведення підрядних робіт у приміщеннях санаторію «Весна» та «Янтар» та їдальні «Веселка»: копії службових записок, копію припису Дрогобицького міжміського управління ГУ Держсанепідемслужби у Львівській області № 1233 від 13.11.2013 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 ст. 2 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно з п.2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

В той же час, долучені до матеріалів справи дефектні акти, договірні ціни, локальні кошториси на будівельні роботи, підсумкові відомості ресурсів, акти приймання виконаних робіт не містять усіх обов'язкових реквізитів первинних документів, які передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: посади, прізвища, імені та інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які підписували зазначені документи; дати складання документів; в дефектних актах не вказано особи, яка визначала необхідність таких робіт, їх фізичні обсяги та не ідентифіковано особу, яка перевіряла правильність визначення необхідності таких робіт та їх обсяги.(т. 2, а.с. 4-22, 26-47, 51-65).

Слід вказати, що у вищезазначених дефектних актах не вказано: посади, прізвища, імені та інших даних, що дають змогу ідентифікувати особи, яка їх складала (тобто визначала необхідність таких робіт, їх фізичні обсяги) та особи, яка перевіряла правильність визначення необхідності таких робіт та їх обсяги, дати складання, а тому такі дефектні акти не є належними доказами щодо необхідності проведення таких будівельних робіт.

Також суд враховує, що згідно акта перевірки від 15.09.2014 року №620/22-01/30322940 «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «Трускавецькурорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, перевіркою встановлено наявність актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) ТОВ «БК «Гефест Альянс» щодо проведення ремонтних робіт внутрішніх приміщень їдальні філії ПАТ «Трускавецькурорт» «Санаторій «Весна» та філії ПАТ «Трускавецькурорт» «Дієтична їдальня «Веселка» на загальну суму 2404312, 86 грн., в т.ч. ПДВ 400718,81 грн.

Відтак, оцінюючи пояснення сторін, письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ПАТ «Трускавецькурорт» та його контрагентом ТОВ БК «Білдінг-строй», а долучені до матеріалів справи документи не містять обов'язкових реквізитів, визначених для первинних документів вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, сама по собі наявність окремих документів не є підставою для висновків про фактичне здійснення господарських операцій, що, в свою чергу, вказує на відсутність підстав для формування податкового кредиту без підтвердження відповідними первинними документами.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0005642210 від 03.11.2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 24944,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 12472,50 грн., вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Відповідно до вимог статті 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005642210 від 03.11.2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 228965,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 114482,50 грн., а в решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

З урахуванням положень ст.94 КАС України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», решта суми судового збору, відповідно до частини задоволених вимог, з позивача не стягується.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області №0005642210 від 03.11.2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 228965,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 114482,50 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 10.06.2015 року.

Суддя Клименко О.М.