Постанова № 44789077, 29.05.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2015 р. Справа № 809/1317/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Черепія П.М.

при секретарі судового засідання Дубінській І.В.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: Цуркана В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до відповідача: відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області

про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 39751473 від 25.02.2015 року,-

ВСТАНОВИВ:

26.03.2015 року ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 39751473 від 25.02.2015 року про стягнення виконавчого збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Пищ М.С. 25.02.2015 року протиправно, в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову ВП № 39751473 про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні. Вважає, що дана постанова є протиправною, внаслідок чого, просить її скасувати.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав викладених в адміністративному позові. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, щодо задоволення адміністративного позову заперечив з підстав наведених в письмовому запереченні, що долучене до матеріалів справи. (а.с. 42 - 44).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.07.2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. видано виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно: нежиле приміщення закладу громадського харчування та надання послуг, загальною площею 1012,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,3388 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності гр. ОСОБА_3, яка є майновим поручителем ОСОБА_6 Зазначене майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 18.08.2008 року приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Вірстюк Т.В. за реєстром № 3444, передане в іпотеку ПАТ "ОТП Банк", яке є правонаступником ЗАТ "ОТП Банк", яке є правонаступником АКБ "Райффайзенбанк Україна". Право вимоги за зазначеним договором іпотеки було придбано ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" за договором про відступлення права вимоги від 24.12.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстром № 9966. Строк платежу за вищезазначеним договором іпотеки настав 03.07.2013 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги ТзОВ "ОТП Факторинг Україна" у розмірі за кредитним договором № RM-SMEI00/021/2008 від 18.08.2008 року: залишок заборгованості за кредитом - 369813,62 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 69565,57 доларів США, за кредитним договором № СM-SMEI00/022/2008 від 18.08.2008 року: залишок заборгованості за кредитом - 148969,63 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 0,01 доларів США та витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису - 1700, 00 грн. (а.с. 7).

12.09.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Пищ М.С. за заявою стягувача відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання даного виконавчого напису та запропоновано боржнику (ОСОБА_3) самостійно виконати рішення суду до 19.09.2013 року. (а.с. 8 - 9).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 20.09.2013 року зупинено стягнення на підставі виконавчого напису від 22.07.2013 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., який зареєстрований в реєстрі за № 5158. (а.с. 58).

24.09.2013 року головний державний виконавець на підставі ухвали суду від 20.09.2013 року винесла постанову про зупинення виконавчого провадження (ВП № 39751473) з примусового виконання виконавчого напису № 5158, виданого 22.07.2013 року. (а.с. 60).

Постановою головного державного виконавця від 25.02.2015 року поновлено виконавче провадження ВП № 39751473. (а.с. 71 - 72).

За невиконання боржником (ОСОБА_3) у визначений згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.09.2013 року строк для добровільного виконання виконавчого документа (виконавчого напису № 5158, виданого 22.07.2013 року), 25.02.2015 року головний державний виконавець винесла постанову (ВП № 39751473) про стягнення з боржника (ОСОБА_3) виконавчого збору в розмірі 470437,82 грн. (а.с. 74).

Закон України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон) регламентує основні засади, організацію і порядок провадження виконавчих дій при виконанні рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 1 Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Частиною 1 статті 6 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно положень статті 11 Закону, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно частини 1 статті 28 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 8 статті 54 Закону, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Частиною 1 статті 41 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Суд зазначає, що позивач фактично не могла та законодавчо не зобов'язана здійснювати реалізацію майна, на яке звернуто стягнення, у спосіб, визначений судом згідно діючого законодавства.

За приписами частин 6 і 8 статті 54 ЗУ "Про виконавче провадження" та частини 1 статі 41 ЗУ "Про іпотеку" такий обов'язок покладено на державного виконавця.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що головний державний виконавець Пищ М.С. при винесенні оскаржуваної постанови діяла не в межах, встановлених законодавством України, чим порушила законні права та інтереси позивача, тому позовні вимоги позивача є обгрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа.

До позовної заяви додано квитанцію № 949 від 08.04.2015 року про сплату судового збору у розмірі 487,20 грн. (а.с. 2а).

У зв'язку із задоволенням позовних вимог, з Державного бюджету України підлягають стягненню на користь позивача витрати у вигляді судового збору у розмірі 487,20 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Пищ Мар'яни Степанівни відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області про стягнення виконавчого збору ВП № 39751473 від 25.02.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (ідент. номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Черепій П.М.

Постанова складена в повному обсязі 03.06.2015 року.