Постанова № 44787983, 08.06.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 р. Справа № 804/6030/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРябчук О.С. при секретаріСкупейко І.М. за участю: представника позивача Чумакова А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2014 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0020031503 від 30.12.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. На момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач не був користувачем земельної ділянки в зв'язку з продажем розташованого на цій ділянці об'єкта нерухомості. Вказане виключає обов'язок підприємства сплачувати орендну плату та подавати декларації з плати за землю. Враховуючи зазначене, податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0020031503 від 30.12.2014 р. суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до наступного висновку.

Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» зареєстровано 01.10.1999 р., включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 30591620 та перебуває на обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

13.10.2003 р. Закритим акціонерним товариством «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,9732 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Журналістів, 9 за кадастровим номером 1210100000:04:018:0022.

Відповідно до п. 2.1 договору земельна ділянка передається д 30.07.2018 р.

Договір зареєстровано Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів за № 4510 11.11.2003 р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 р. по справі № 804/2207/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 16.04.2015 р., встановлені наступні обставини.

27 вересня 2006 р. між ПАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» та ТОВ «СКМ Істейт» був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Журналістів, б. 9. Даний договір підписано обома сторонами, засвідчений нотаріально за № 1404, та внесений до державного реєстру правочинів за № 1603606.

ПАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» 10.04.2013 р. повідомило Дніпропетровську міську раду листом про припинення договору оренди від 30.10.2003 р.

08.12.2014 р. Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку щодо неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро».

За результатами перевірки складено акт № 4608/15-04/30561920 від 08.12.2014 р.

Перевіркою встановлені наступні порушення, допущені Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро»:

- п. 49.18.3 ст. 49 розділу ІІ, пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України не подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2013 р.: при строку подання 20.02.2013 р., фактично декларація станом на 08.12.2014 р. не подана; на 2014 р.: при строку подання 20.02.2014 р., фактично декларація станом на 08.12.2014 р. не подана.

30.12.2014 р. Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 30.12.2014 р. № 0020031503.

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Згідно до п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України платниками податку є:269.1.1. власникиземельнихділянок, земельнихчасток (паїв);землекористувачі.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно до п.п. 287.1, 287.6 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В п. 2 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 р. зазначено: «В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правовіакти немають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якоюдію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набранняцим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час діїякого вони настали або мали місце.»

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крімвипадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що в користуванні Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» знаходилась земельна ділянка за адресою: м. Дніпропетровськ, Індустріальний район, вул. Журналістів, б. 9. Вказана земельна ділянка використовувалась позивачем в зв'язку з розташуванням на цій ділянці об'єктів нерухомого майна, належних підприємству на праві власності. На підставі договору купівлі-продажу від 27.09.2006 р. право власності позивача на об'єкти нерухомого майна перейшло до іншої особи, про що повідомлений орендодавець. Таким чином, в зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці, змінився користувач цієї земельної ділянки.

Положеннями ст. 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, у зв'язку припиненням користування земельною ділянкою, відсутні підстави для сплати позивачем орендної плати, і, як наслідок, подання податкової звітності з плати за землю щодо наведеної земельної ділянки.

З огляду на вказане, податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0020031503 від 30.12.2014 р. невідповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесено відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством, табез урахування обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа), тому судові витрати в розмірі 1 827,00 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро».

Керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 94, 158-163, 186Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0020031503 від 30.12.2014 р., винесене Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Судові витрати в розмірі 1 827,00 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро».

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 09 червня 2015 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 09.06.2015 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді О.С. Рябчук О.С.Рябчук М.М.Бухтіярова