Рішення № 44785851, 10.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/3086/14-ц 22-ц/774/973/К/15

Справа № 171/3068/14-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/973/К/15 інстанції - Хоруженко Н.В.

Категорія № 20 (4) Доповідач - Ляховська І.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді - Ляховської І.Є.,

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.,

при секретарі - Булах К.А.,

за участю - позивача ОСОБА_2 та його представника

ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4

та її представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про повернення авансового платежу та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_6, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, який уточнив та остаточно просив стягнути з відповідача на його користь авансовий платіж в сумі 26358 грн. 71 коп. та судовий збір. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20 червня 2013 року він з відповідачем домовились про намір купівлі-продажу будинку № АДРЕСА_1 за суму 15500 доларів США, яку він повинен був сплатити частинами на протязі трьох років. З метою забезпечення виконання домовленості він передав відповідачу під розписку грошові кошти в розмірі 1500 доларів США в якості передоплати за будинок, після чого отримав від відповідача ключі та вселився в будинок, а 31 серпня 2013 року передав ОСОБА_4 другий внесок в розмірі 3500 доларів США. Однак через збільшення курсу долара він був неспроможній виконати домовленість з відповідачем, у зв'язку з чим звільнив будинок та віддав ключі ОСОБА_4, а вона 16 жовтня 2014 року повернула йому кошти в сумі 4000 доларів США, отримані в якості передоплати за будинок, та 500 грн. за помпу для поливу городу, яку він замінив. Іншу частину грошових коштів в розмірі 1000 доларів США відповідач в добровільному порядку відмовляється повертати, мотивуючи тим, що це є завдатком. Вважає, що оскільки ОСОБА_4 в розписках зазначала, що гроші їй були передані в якості попередньої оплати за будинок, ці кошти є авансом та підлягають поверненню.

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому зазначила, що в період з 20.06.2013 року по 16.10.2014 року ОСОБА_2 мешкав у будинку № АДРЕСА_1 та користувався майном, а, оскільки розірвав договір із власної ініціативи, вона прихильна вважати, що це могла бути прихована оренда. На її думку, орендна вартість будинку в загальній сумі складає 8000 грн. Також ОСОБА_2 користувався землею, яку необхідно зорати, піддобрити та заволочити, чого він не зробив, і це коштує 350 грн. Крім того, ОСОБА_2 зібрав два урожаї за два сезони, що разом складає 3000 грн. Крім того, для повернення ОСОБА_2 4000 доларів США вона брала позику, за користування якої необхідно сплатити 5 відсотків, що становить 200 доларів США та складає 3170,80 грн. Також відповідач опломбував газову трубу, у зв'язку з чим літня кухня не опалюється, і для того, щоб зняти пломбу, необхідно сплатити 2546,45 грн. Борг по за газу складає 9,13 грн. Крім того, ОСОБА_2 зрізав та вивіз трубу, на якій знаходилась телевізійна антена, вартістю 1260 грн.; розбив лист шиферу вартістю 169 грн.; самовільно вивіз сервант, забрав трилітрове відро з цвяхами, шурупами, болтами, молотком, викрутками, інструментами першої необхідності, в заборі вирізав додаткові проходи, чим спричинив збитки у розмірі 500 грн.; випалив 1,5 куб. м. дров вартістю 675 грн.; викорчував чотири кущі зрілого винограду вартістю 100 грн. та дерево сливи вартістю 35 грн.; в несучій кам'яній стіні хліву пробив діру, чим спричинив шкоду на 200 грн., в хаті повибивав шибки у міжкімнатних дверях, чим спричинив шкоду на 150 грн.; в одній із кімнат між вікном та стіною пробив діру, чим розгерметизував будинок та завдав шкоди на 1206 грн. Просила суд стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 21371,38 грн. Крім того, вважає, що ОСОБА_2 повинен сплатити їй неустойку в сумі 3% від вартості будинку, тобто 465 доларів США, що складає по курсу НБУ станом на 22.12.2014 року 7372,11 грн. Також просить стягнути судові витрати та моральну шкоду в розмірі 7000 грн., оскільки з вини відповідача вона втратила іншого покупця, ОСОБА_2 перешкоджає їй в продажі будинку, зриває об'яви про продаж та розпускає про неї неправдиві слухи, чим ганьбить її честь та гідність, а також доводить до душевних страждань.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволений частково: на його користь з ОСОБА_4 стягнуто авансовий платіж у сумі 22897 грн. 04 коп.; в іншій частині позову ОСОБА_2 відмовлено; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 також відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову та задоволення її зустрічного позову в повному обсязі. Зокрема, на її думку, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому. Крім того, відмовляючи їй повністю у задоволенні зустрічного позову, суд не мотивував та не обґрунтував свій висновок, а також не врахував, що ОСОБА_2 визнав свою вину в частині спричинення шкоди належному їй майну та не заперечував полагодити спричинені ним пошкодження, тобто він частково визнав позовні вимоги. Також суд не дав оцінки поясненням третьої особи ОСОБА_6, а також в рішенні дійшов висновку щодо права власності на житловий будинок за відсутністю в матеріалах справи відповідних документів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 20 червня 2013 року ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_7 1500 доларів США в якості частки - першого внеску за будинок, про що складено відповідну розписку (а.с. 22).

31 серпня 2013 року ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_2 3500 доларів США в якості другої частки внеску за будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, про що також складено відповідну розписку, в якій, крім того, зазначено, що вся сума при остаточному розрахунку буде складати 15500 доларів США, яку покупець ОСОБА_2 зобов'язується сплатити протягом трьох років (а.с. 21)

16 жовтня 2014 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 суму в розмірі 4000 доларів США, а також 500 грн. за помпу, зроблену ним, в якості повернення ОСОБА_4 коштів, сплачених на її користь в якості внеску за будинок по АДРЕСА_1 (а.с. 23).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що отримані ОСОБА_4 20 червня 2013 року та 31серпня 2013 року грошові кошти є авансовим платежем, а не завдатком.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу будинку, про що правильно зазначено у висновках суду першої інстанції.

Встановивши, що договір купівлі-продажу будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладений не був, а сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що передана ОСОБА_2 відповідачу грошова сума в розмірі 5000 доларів США є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Врахувавши зазначені вимоги закону, суд обґрунтовано стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 1000 доларів США, що за курсом НБУ на 10 березня 2015 року становить 22897 грн. 04 коп.

При цьому, ухвалюючи рішення, суд зайво послався на ст. 1212 ЦК України, про що правильно наголошує ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі, оскільки із матеріалів даної справи вбачається наявність у сторін договірних правовідносин, врегульованих спеціальним інститутом цивільного права, що виключає можливість застосування статті 1212 ЦК України у спірних правовідносинах.

Між тим, зазначені доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду в цій частині, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано спеціальну норму закону - ст. 570 ЦК України, відповідно до якої судом правильно визначено правову природу коштів, переданих ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_4, як аванс, який підлягає поверненню.

У зв'язку з цим рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 1000 доларів США, що за курсом НБУ на 10 березня 2015 року становить 22897 грн. 04 коп., є правильним.

Що стосується доводів апеляційної скарги в частині незгоди ОСОБА_4 з рішенням суду про відмову в задоволенні її зустрічного позову, то вони частково заслуговують на увагу.

Так, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для стягнення з ОСОБА_2 шкоди, яка складається з вартості: демонтованої сталевої труби діаметром 76х5м.м., до якої кріпилася антена, розбитого листа шиферу, вивезеного відповідачем серванту, спалених 1,5 куб.м. дров, викорчуваних відповідачем чотирьох кущів зрілого винограду та відновлювальних робіт по усуненню діри в стіні хліву та додаткових проходів в огорожі, посилаючись при цьому на те, що ОСОБА_4 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження вартості зазначеного майна та робіт.

Між тим, судом залишено поза увагою, що відповідно до загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачених положеннями ст. 1166 ЦК України, тягар доказування відсутності вини у спричиненні такої шкоди покладено саме на відповідача, який відповідно до ч. 2 цієї статті звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з його вини.

Статтями 10 та 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статей 11, 27, 60 ЦПК, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 визнав факти демонтажу сталевої труби, до якої кріпилася антена, розбиття листа шиферу, вивезення серванту, спалення дров, викорчування чотирьох кущів винограду та влаштування діри в стіні хліву й додаткових проходів в огорожі, проте не спростував надані ОСОБА_4 докази стосовно вартості цього майна та робіт, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні цієї частини зустрічного позову.

Враховуючи, що визначена ОСОБА_4 та не спростована ОСОБА_2 вартість демонтованої сталевої труби складає 1260 грн., розбитого листа шиферу - 169 грн., вивезеного відповідачем серванту - 380 грн., спалених 1,5 куб.м. дров - 675 грн., викорчуваних чотирьох кущів винограду - 100 грн. та відновлювальних робіт по усуненню діри в стіні хліву - 200 грн. та додаткових проходів в огорожі - 500 грн., зазначені суми мають бути стягнуті на користь позивача за зустрічним позовом.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення орендної плати в сумі 8000 грн., то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на відсутність укладеного сторонами договору оренди жилого приміщення.

Також правильним є висновок суду щодо відмови ОСОБА_4 у стягненні з ОСОБА_2 вартості робіт щодо необхідної обробки земельної ділянки на суму 350 грн., зняття пломби з газової труби на суму 2546,45 грн. та усунення в одній із кімнат діри між вікном та стіною на суму 1206 грн., а також вартості двох врожаїв на суму 3000 грн., трилітрового відра з цвяхами, шурупами, болтами, молотком, викрутками, інструментами першої необхідності на суму 120 грн., дерева сливи на суму 35 грн., вибитих шибок у міжкімнатних дверях на суму 150 грн., оскільки, як правильно зазначено судом першої інстанції, ОСОБА_4 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності та вартості зазначених робіт та майна, а відповідачем такі позовні вимоги не визнані.

Крім того, судом встановлено відсутність доказів того, що опломбування газової труби здійснено ОСОБА_2 та з його вини, а також оплати таких робіт позивачем, як і оплати нею боргу за газ в сумі 9,13 грн., що виключає можливість стягнення зазначених коштів з відповідача.

Також безпідставними є вимоги ОСОБА_4 щодо стягнення з ОСОБА_2 п'яти відсотків за користування позикою в сумі 4000 доларів США, яку вона брала для повернення ОСОБА_2, що становить 200 доларів США та складає 3170,80 грн., оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.

З цих же підстав не можуть бути задоволені позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 неустойки в розмірі 3% від вартості будинку, що складає 465 доларів США, та по курсу НБУ станом на 22.12.2014 року становить 7372,11 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_4 моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 не надано доказів на підтвердження наявності моральної шкоди, причинного зв'язку між діями відповідача та вказаною шкодою, а також її розміру, у зв'язку цим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні цієї частини зустрічних позовних вимог ОСОБА_4

Інші доводи ОСОБА_4, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 щодо стягнення з ОСОБА_2 суми матеріальної шкоди, яка складається з вартості: сталевої труби в сумі 1260 грн., серванту в сумі 380 грн., 1,5 куб.м. дров у сумі 675 грн., чотирьох кущів винограду в сумі 100 грн. та відновлювальних робіт по усуненню діри в стіні хліву в сумі 200 грн. і додаткових проходів в огорожі в сумі 500грн., а разом на загальну суму 3284грн., підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, а саме: невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосуванням норм матеріального права, а в іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку з цим з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 121 грн. 80 коп. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а також стягнути на користь держави судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп., не сплачений ОСОБА_4 при зверненні до суду із зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2015 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3284 (три тисячі двісті вісімдесят чотири) гривні і судовий збір у сумі 121 (сто двадцять одна) гривня 80 копійок, а також на користь держави судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: І.Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильска

Я.М.Бондар