Постанова № 44779350, 09.06.2015, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2-а/130/30/2015

130/1241/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Камінського В.П.

при секретарі - Яковець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради Вінницької області) про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із даним адміністративним позовом в якому вказала, що постановою Жмеринського міськрайонного суду від 24.06.2014 року Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради зобов'язано провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та виплатити (доплатити) недоотриману допомогу, як застрахованій особі з 05.12.2013 року у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасовох втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму на дитину до шести років, встановленого законом, із врахуванням виплачених сум. На підставі вказаної постанови було видано виконавчий лист, який було направлено для виконання відповідачу.

13.04.2015 року позивач одержала постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Наталії Юріївни від 30.03.2015 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №130/1713/14-а, виданого 03.07.2014 року Жмеринським міськрайонним судом у справ за позовом позивача до Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради Вінницької області про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій.

Позивач вказує, що рішення суду не виконано, оскільки їй так і невиплачено недоотриману допомогу. Просить суд ухвалити рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Наталії Юріївни про закінчення виконавчого провадження ВП №44506365 від 30 березня 2015 року.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, але надала суду письмову заяву з проханням розглянути справу у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач Плахотнюк Н.Ю. в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду; заперечила проти задоволення позову, вважає його безпідставним, надавши суду письмові заперечення, в яких вказала, що на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області(надалі - Відділ) надійшов виконавчий лист по справі №130/1713/14-а, виданий 03.07.2014 року Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області про: «Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради Вінницької області провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та виплатити (доплатити) недоотриману допомогу ОСОБА_1, як застрахованій особі з 05.12.2013 у відповідності до ЗУ «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової витрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму на дитину до шести років, встановленого законом, із урахуванням виплачених сум». Державним виконавцем 27.08.2014 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадженняю Управлінням соціального захисту населення Жмеринської міської ради Вінницької області. Управлінням соціального захисту населення Жмеринської міської ради здійснено перерахунок допомоги та нараховано кошти в сумі 6197,61 грн., про що до Відділу надіслано відповідний лист від 23.12.2014 за вих.№3018/09-11/02(після направлення неодноразових вимог державного виконавця на адресу боржника, з вимогою виконати рішення суду). Однак, виплата буде проведена після надання фінансування.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради Вінницької області в судове засідання не з»явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, про що вказує поштове повідомлення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, вважаю, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

13 квітня 2015 року позивач отримала постанову від 30.03.2015 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 130/1713/14-а, виданого 03.07.2014 Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області(а.с.3).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів(посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до вказаного Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листі, що видаються судами.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов»язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» визначено строки здійснення виконавчого провадження, згідно яких державний виконавець проводить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку. Державний виконавець зобов»язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконанням рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Згідно п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підягає закінченню у разі: повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч.3 ст.75 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст.89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого иносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ доо суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

У відповідності до ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов»язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

25.07.2013 року Європейським Судом з прав людини було ухвалено рішення «Хворостяной та інші проти України», в якому вказано, що Суд вважає, що рішення, ухвалені на користь заявників, не були виконані своєчасно, відповідальність за що несуть державні органи.

Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється Іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов»язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Водночас, до цього часу зазначене вище рішення суду не виконано, оскільки їй так і не виплачено недоотриману допомогу.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

До 01.01.2008 - дати набрання чинності ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Зокрема, ст.43 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені відповідні зміни до ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а саме: змінами до ст.13 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» його дію поширено на застрахованих осіб, а із ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було виключено статті 40-44.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнано неконституційними низку положень ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі й пункт 25 розділу II цього Закону щодо виключення статей 40-44 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Пунктом 2 розділу ІІІ ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31.12.2008.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а з 01.01.2009 - статті 13, 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Водночас ч.3 ст.45 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 № 2154-VI було визначено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» №2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (далі - Порядок) був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 саме на виконання Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» N 2811-XII (пункт 1 Порядку).

За змістом пункту 17 цього Порядку право на виплату допомоги мають особи, зазначені в ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», яка на час виникнення спірних відносин поширювала свою дію щодо виплати допомоги лише на незастрахованих осіб.

Розмір і порядок виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» на виконання ч.3 ст.45 Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Кабінет Міністрів України не визначав.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 25.12.2012 року по адміністративні справі №21-410а12.

Окрім того, в подальшому, а ні ЗУ «Про Державний бюджет» на 2011-2014 р.р., а ні іншими законами не встановлювався інший розмір допомоги застрахованій особі по догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ніж в ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», також не надавалося КМУ право визначати розміри такої допомоги.

Таким чином, позивачу в заявлений нею період з 05.12.2013 повинна була виплачуватись допомога по догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з вимог ст. 43 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» - у розмірі не менше встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Згідно ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

На підставі вищезазначеного та керуючись ч.2 ст.5, ст.ст. 9, 71, 183-2, ч.1 ст.256 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Наталії Юріївни про закінчення виконавчого провадження ВП №44506365 від 30 березня 2015 року.

Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення Вінницькому апеляційному адміністративному суду через Жмеринський міськрайонний суд.

Суддя В.П. Камінський