Ухвала суду № 44777146, 09.06.2015, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 415/947/14-к

Провадження № 11кп/782/70/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Усманової С.С.

суддів: Кранги Л.С., Люклянчука В.Ф.,

за участю секретаря - Онищенко К.В.,

прокурора - Гринюк А.В.,

захисника - Стародубцевої Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області в м.Сєвєродонецьку апеляційну скаргу із доповненнями обвинуваченого ОСОБА_2, апеляційну скаргу його захисника адвоката Стародубцевої Л.О. на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 27 лютого 2015 року щодо ОСОБА_2 за ч.3 ст. 185 КК України-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 27.02.2015 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця станції Рогожани, Флорештьского району, республіки Молдова, громадянина України, з повною середньо освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:

21 березня 1988 року Первомайським районним судом Миколаївської області за ч.3 ст. 81 КК України 1960 року до 3 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 46-1 КК України 1960 року з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

27 червня 1988 року Первомайським районним судом Миколаївської області за ч.3 ст.ст. 81, 43 КК України 1960 року до 6 років позбавлення волі;

25 жовтня 1995 року Дзержинським районним судом міста Харкова за ч.2 ст.206 КК України 1960 року до 1 року 6 місяців позбавлення волі;

02 грудня 1996 року Ленінським районним судом міста Донецька за ч.3 ст. 140, ч.1 ст.145, ч.1 ст. 222 КК України 1960 року до 7 років позбавлення волі. Вирок переглянуто 12 червня 2002 року Калінінським районним судом міста Горлівка Донецької області, раховувати засудженим за ч.3 ст. 140, ч.1 ст. 222 КК України 1960 року до 6 років позбавлення волі;

14 січня 2003 року Лисичанським міським судом за ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, вирок скасовано за ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 30 травня 2003 року на додаткове розслідування;

01 березня 2004 року Лисичанським міським судом за ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком на 1 рік;

09 листопада 2005 року Лисичанським міським судом за ч.2 ст. 185, 71 КК України до 4 років позбавлення волі;

12 жовтня 2007 року Лисичанським міським судом за ч.1, 2 ст. 296 КК України до 3 років обмеження волі;

17 жовтня 2008 року Лисичанським міським судом за ч.2, 3 ст. 185,70, 72 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

29 квітня 2011 року Попаснянським районним судом за ч.2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, згідно ст. 70 ч.4 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнений 10 жовтня 2013 року по відбуттю строку покарання, який не має реєстрації та постійного місця проживання, мешкає без реєстрації за адресою: м. Лисичанськ, вул. Краснодонська, будинок, 39, -

засуджено за ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців. Початок строку покарання обчислюється з 07 лютого 2014 року. Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено до вступу вироку в законну силу - попередній, тримання під вартою.

Стягнуто з ОСОБА_2 процесуальні витрати у сумі 893, 62 грн. на залучення експертів на проведення судово-товарознавчих експертиз та 782, 40 грн. на залучення експертів на проведення дактилоскопічних експертиз.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

За вироком ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 05 лютого 2014 року, у період часу з 10 години до 14 години, більш точний час в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА_2 за попередньою змовою з іншою особою, матеріали кримінального провадження відносно якого виділено в окреме провадження, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вибиття скла, через вікно проник до будинку АДРЕСА_1, звідки повторно, таємно викрав майно що належить ОСОБА_3, а саме: супутниковий ресивер, торгівельної марки «ОRTON», моделі «4100С», вартістю 150 гривен; портативний DVD - програвач, торгівельної марки «DESO», моделі « SG-806Т», вартістю 400 гривен; мобільний телефон фірми «MTС», моделі «МТС835», вартістю 100 гривен; килим розміром 1,5х2,3 метра, вартістю 234 гривен; фотоапарат марки «ФЕД-5В», вартістю 150 гривен; електричну машинку для стрижки волосся фірми «Scarlett», моделі «SC-1263», вартістю 40 гривен, чим заподіяв потерпілій майнову шкоду на загальну суму 1614 гривен.

На даний вирок обвинуваченим ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу із доповненнями, в якій він просить вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі у повному обсязі. У доводах посилається на те, що не винний та вказує, що суд першої інстанції не перевірив його алібі. Не всі свідки були допитані свідків, не було встановлено кому саме належать відбитки пальців на розбитому склі. Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 його обмовили, через що судове слідство проведене в односторонньому порядку. Крім того, вважає, що крадіжку скоїли ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 і ОСОБА_8. Крим цього, крадені речі, що належать потерпілій ОСОБА_9 у обвинуваченого не вилучалися. В справі є свідок - ОСОБА_10, яку суд повинен був допитати, а не відхиляти клопотання його клопотання. Вважає, що судове слідство велося явно з обвинувальним уклоном і його позбавили права доказати свою невинність. Також вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі надіслав до апеляційної інстанції матеріали кримінального провадження, а саме заміст 3 томів надіслано 2 тома.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_2, адвокат Стародубцева Л.О., просить вирок скасувати, а кримінальне провадження повернути на новий судовий розгляд. Посилаючись на те, що вирок незаконний та необґрунтований, оскільки ґрунтується тільки на показах ОСОБА_4, яка у судовому засіданні пояснила, що в неї з ОСОБА_2 неприязнені відносини. Інших свідків, які б вказували на винуватість ОСОБА_2, на думку захисника, немає. У судове засідання не була викликана свідок ОСОБА_10, яка є сусідкою ОСОБА_9 Органи досудового слідства, та суд не взяли до уваги те, що ОСОБА_2 не був знайомим з потерпілим, не знав його місце мешкання, а ОСОБА_4 була знайома з потерпілим і разом з ним лікувалась в лікарні м. Лисичанська, і саме у співмешканця ОСОБА_4 були вилучені речі, які належать потерпілому.

Заслухав суддю-доповідача, захисника, адвоката Стародубцеву Л.О., яка підтримала доводи апеляційних скарг, прокурора, який заперечував проти апеляційних скарг, вислухав дебати сторін і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого і його захисника - необґрунтовані і задоволенню не піддягають з наступних підстав.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення при обставинах викладених у вироку, повністю підтверджується зібраними доказами.

Діяння обвинуваченого правильно кваліфікована за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він злочин відносно ОСОБА_9 не вчиняв, а 05 лютого 2014 року він зранку знаходився в м. Єнакієво з співмешканкою ОСОБА_7, і в 10 годину 30 хвилин до них підійшла сестра співмешканця ОСОБА_16, а пізніше подруга ОСОБА_7 і вони поспілкувалися, після чого поїхали в м. Лисичанськ і ввечері він знаходився в поселку Біла Гора, де ОСОБА_7 винаймала дім, - перевірялася судом першої інстанції і не знайшла свого підтвердження.

Так, як вбачається з показань свідка ОСОБА_11, яка пояснила, що з ОСОБА_2 вона познайомилася приблизно за два дні до крадіжки у потерпілої, ОСОБА_2 і ОСОБА_12 прийшли до неї, з ними був ще один хлопець. Разом з ними вона вживала спиртні напої, на той час вона мешкала з ОСОБА_13 На другий день ОСОБА_2 запропонував поїхати з ним на машині з метою прогулянки. Вони приїхали до будинку ОСОБА_14, в машині крім ОСОБА_2 був ОСОБА_6 і водій. Біля будинку ОСОБА_14 ОСОБА_2 вибив хвіртку, вона зробила йому зауваження, але ОСОБА_2 розбив скло в веранді. ОСОБА_2 відчинив двері, після чого в будинок зайшов ОСОБА_6 і останні вдвох стали виносити з будинку речі, килим, телевізор. Викрадене майно привезли до будинку ОСОБА_13, почали її залякувати, особливо ОСОБА_2. ОСОБА_13 надав згоду, щоб речі зберігалися в його будинку. Обвинувачений знаходився в їх квартирі приблизно три дня, вони вживали спиртне, після чого працівники міліції ОСОБА_2 затримали. Потім останній почав їй телефонувати, погрожувати, що обіллє її кислотою. В будинок ОСОБА_14 вона не заходила, автомобіль знаходився нижче будинку з якого була скоєна крадіжка. Вона ніколи викрадені речі не продавала, показання, які давала слідчому не змінювала і ОСОБА_2 не обмовляє, хоча з самого початку, коли познайомилися з останнім, вона його побоювалася так як він був у наколках. Вона наполягає, що хвіртка була закрита на замок, а ОСОБА_2 вибив її.

Суд першої інстанції, правильно критично оцінив показання обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він у ОСОБА_9 крадіжку не скоював, а свідок ОСОБА_11 його обмовляє, бо між ними склалися неприязнені стосунки, оскільки показання свідка ОСОБА_11 стабільні та не встановлено підстав до обговорення.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується заявою ОСОБА_11 про вилучення речей з квартири, за адресою АДРЕСА_2, які принесли знайомі ОСОБА_2 і хлопець на ім'я ОСОБА_12 05.02.2014 (а.с. 40, 200 т.1)

З протоколу огляду місця події вбачається, що за адресою ОСОБА_11, були вилучені речі належні потерпілій ОСОБА_9, які були викрадені ОСОБА_2 за попередньою змовою з іншою особою (а.с. 42-45).

З протоколу впізнання речей вбачається, що потерпіла ОСОБА_9 впізнала належні їй речі, які були викрадені обвинуваченим ОСОБА_2 за попередньою змовою з іншою особою (а.с. 45-46 т.1).

З протоколу огляду предметів вбачається, що у ОСОБА_13, який мешкає за однією адресою з ОСОБА_11, по АДРЕСА_3, вилучено телевізійний тюнер та пульт дистанційного управління портативного ДВД, належні ОСОБА_9, які були викрадені ОСОБА_2 за попередньою змовою з іншою особою (а.с.202 т.1).

Згідно розписки потерпілої ОСОБА_9, вона отримала від працівників міліції належне їй майно, яке було викрадено обвинуваченим ОСОБА_2 та іншою особою (а.с.205 т.1).

Доводи апеляції ОСОБА_2, про те що суд ігнорував його клопотання щодо допиту свідка ОСОБА_7 необґрунтовані, бо ОСОБА_7 мешкає в м. Єнакієво Донецької області на окупованій території (а.с. 46 т.2 матеріали обвинувального акту).

Згідно довідки лікаря Лисичанського обласного протитуберкульозного диспансеру, ОСОБА_13 1981 року народження, «является бактериовыделителем и представляет опасность для окружающих» а.с.38 т.2 матеріали обвинувального акту).

Доводи обвинуваченого про застосування до нього незаконних методів на досудовому слідстві, провірялися в встановленому законом порядку і постановою слідчого з особливих справ прокуратури Луганської області Курпос В.А. від 30 січня 2015 року кримінальне провадження щодо незаконних дій працівників Лисичанського МВ ГУМВС за ч.2 ст. 365 КК України, було закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с.130-131 т.2 матеріалів обвинувального акту).

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі надіслав до апеляційної інстанції матеріали кримінального провадження, а саме заміст 3 томів надіслано 2 тома необґрунтовані, тому що до апеляційного суду надійшло 2 тома кримінального провадження за унікальним номером 415/974/14к і 1 том матеріалів досудового розслідування №12014130240000205 на 244 арк, тобто разом 3 тома.

Міру покарання обвинуваченому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу із доповненнями обвинуваченого ОСОБА_2, апеляційну скаргу його захисника адвоката Стародубцевої Л.О. залишити без задоволення.

Вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 27 лютого 2015 року щодо ОСОБА_2 за ч.3 ст. 185 КК України залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: