Вирок № 44775897, 04.06.2015, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Провадження по справі № 1/401/5/15

Справа № 1121/5910/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Регеші В.О.

за участю: секретаря Фадєєвої О.О.

прокурора Єднєва В.О.

підсудної ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Світловодська Кіровоградської області кримінальну справу за звинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Воскресенка, Буринського району Сумської області, українки, громадянки України, із базовою вищою юридичною освітою, одруженої, не працюючої, зареєстрована та проживає АДРЕСА_1, раніше не судимої,

- за ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудна ОСОБА_1 вчинила: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах; зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та іншої особи використання всупереч інтересам юридичної особи приватного права будучи службовою особою цієї юридичної особи, що спричинило тяжкі наслідки інтересам юридичної особи; службове підроблення, тобто складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки; підроблення офіційного документа, який видається і посвідчується установою і який надає права, з метою використання його іншою особою, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, чим завдано істотної шкоди інтересам юридичної особи - Акціонерному товариству "Страхова група "ТАС", що спричинило тяжкі наслідки, за наступних обставин:

27 січня 2012 року, приблизно о 10 годині, ОСОБА_2 керуючи власним автомобілем НОМЕР_1, поблизу міста Олександрія Кіровоградської області, не впорався з керуванням транспортним засобом, допустив його з'їзд з автодороги з подальшим перекиданням в результаті чого зазначений транспортний засіб був пошкоджений. В подальшому син ОСОБА_2 - ОСОБА_3, дізнавшись про дорожньо-транспортну пригоду за участю батька, достовірно знаючи про те, що вказаний автомобіль лише застрахований відповідно до п.21.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" та пп.г, п.2.1 "Правил дорожнього руху України", що виключає можливість відшкодування збитків страховою компанією, вирішив вчинити незаконні дії, направлені на заволодіння грошовими коштами Акціонерного товариства "Страхова група "ТАС".

Розуміючи, що для отримання страхової виплати автомобіль повинен бути застрахований відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про страхування", ОСОБА_3 в цей же день звернувся до ОСОБА_1, яка працює в Акціонерному товаристві страхова група "ТАС", з 16 травня 2006 року обіймаючи посаду керуючої центру продажами смт.Онуфріївка страхової групи "ТАС".

До посадових обов'язків ОСОБА_1 входило: здійснення керівництва та організація роботи центру продаж, здійснення пошуку потенційних партнерів та клієнтів в регіоні, проведення переговорів з потенційними клієнтами та укладення договорів страхування у встановлених лімітах, забезпечення реалізації страхових продуктів згідно з затвердженим планом продажів, перевірка правильності заповнення договорів, полісів агентами, ведення обліку і контролю використання бланків страхових полісів, ведення книги обліку розрахункових операцій, забезпечення підготовки пакету документів для укладення, внесення змін та припинення дії договорів з агентами та передача в регіональний підрозділ на погодження, формування проекту бюджету центру продаж, контроль, в межах своєї компетенції, виконання підпорядкованими працівниками організаційно-розпорядчих документів компанії, приймання при настанні страхової події від страхувальника заяв, надання йому консультації, здійснення оформлення документів та виконання всіх інших дій відповідно до вимог внутрішніх організаційно-розпорядчих документів компанії. Основними завданнями ОСОБА_1 як керуючої продажами є організація та забезпечення ефективної роботи центру продаж смт.Онуфріївка Кіровоградської філії ЗАТ "Страхова група "ТАС", крім того на неї покладено особисту відповідальність за діяльність центру продаж, у тому числі за ефективне використання майна страхової компанії.

Таким чином, ОСОБА_1 у відповідності з наданими їй вищезазначеними посадовими повноваженнями виконувала організаційно-розпорядчі функції, а отже являлася службовою особою та використала своє службове становище з метою одержання неправомірної вигоди для ОСОБА_3 та себе особисто, всупереч інтересам страхової групи "ТАС", що спричинило тяжкі наслідки.

З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_3 поінформував ОСОБА_1 про факт вчинення ДТП його батьком, та запропонував їй, як службовій особі страхової групи «TAC» підготувати завідомо недостовірні документи, необхідні для оформлення договору добровільного страхування, з метою отримання в подальшому страхового відшкодування, домовившись про розподіл отриманих коштів між собою, на що отримав згоду ОСОБА_1

Реалізуючи злочинні наміри, ОСОБА_3, не інформуючи про них свого батька, забрав вказаний автомобіль з місця скоєння ДТП, приховавши, тим самим факт ДТП від органів державної автомобільної інспекції України, скориставшись для вивезення пошкодженого автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, і сховав пошкоджений автомобіль у належному йому гаражі, що знаходиться в АДРЕСА_2

В подальшому ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 інформацію про умови оформлення договору добровільного страхування транспортного засобу, у тому числі, необхідність його фотографій. З цією метою, ОСОБА_3, діючи з відома та згоди керуючої продажами групи «TAC» ОСОБА_1 знайшов аналогічний автомобіль НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4 аналогічної комплектації та кольору, що належить мешканці м. Кременчук Полтавської області ОСОБА_5, яким користувався її син ОСОБА_6 Під час зустрічі з ОСОБА_6, не пояснюючи останньому свої злочинні наміри, ОСОБА_3 сфотографував його автомобіль, використовуючи при цьому номерні знаки НОМЕР_6 пошкодженого автомобіля батька, після чого надав фотознімки ОСОБА_1

В період з 28 по 30 січня 2012 року, точної дати слідством не встановлено, ОСОБА_1, як службовою особою та ОСОБА_3 були складені та підписані: договір добровільного страхування наземного транспорту ДТЗ/21 (ДТЗ № 110801) від 26 січня 2012 року автомобіля НОМЕР_5; додаток № 2 до договору - «Заява на страхування за договором добровільного страхування»; додаток № 3 до договору - «Акт огляду транспортного засобу при укладанні договору страхування». Від імені ОСОБА_2 в графах «страхувальник» зазначені документи без відома та згоди батька підписав ОСОБА_3, а рукописний текст в графах договору та підписи в графах «страховик» були вчинені ОСОБА_1, як керуючою продажами страхової групи «TAC». Зазначені документи за попередньою домовленістю між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 завідомо неправдиво були датовані 26 січня 2012 року. При складанні додатку № 3 до вказаного договору під назвою «Акт огляду транспортного засобу при укладанні договору страхування», за домовленістю між співучасниками, були залучені вищевказані фотографії аналогічного автомобіля з номерними знаками НОМЕР_6 пошкодженого автомобіля.

Оформивши завідомо неправдивий договір добровільного страхування ТЗ з відповідними додатками, вказані особи створили умови для незаконного отримання страхового відшкодування внаслідок нібито настання страхового випадку. Продовжуючи реалізацію злочинних намірів, ОСОБА_3, діючи з відома та згоди керуючої продажами страхової групи «TAC» ОСОБА_1, вчинив дії на приховування злочину. Для цього, наприкінці січня 2012 року, скориставшись послугами свого знайомого ОСОБА_8, який не був поінформований про злочинні наміри ОСОБА_3, підняв задній міст пошкодженого автомобіля, знявши перед цим колеса, запустив двигун автомобіля, та довів показник кілометражу до необхідного пробігу для подальшого інсценування ДТП.

17 лютого 2012 року, біля 22 годин ОСОБА_3 доставив автомобіль власним ходом на автодорогу М-22-Омельник-Богданове на 1км.+230м., де вказаний автомобіль був ним за допомогою ОСОБА_8 скинутий у кювет. Після цього, ОСОБА_3, діючи за попередньою домовленістю з службовою особою страхової групи «TAC» ОСОБА_1, зателефонував на гарячу лінію контактного центру страхової групи «TAC», а також до Онуфріївського РВ УМВС в Кіровоградській області та повідомив завідомо неправдиву інформацію про факт ДТП за участю його батька ОСОБА_2 Біля 22 години цього ж дня факт ДТП був задокументований працівником ВДАІ Онуфріївського РВ, який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_3 та ОСОБА_1, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2, якого також було доставлено до місця ДТП, при тому, що ОСОБА_3 не повідомив своєму батьку про свої злочинні наміри, пояснивши лише про те, що він потрапив в ДТП, а батько як власник повинен оформити усі необхідні документи з цього приводу.

В період з 20 лютого 2012 року по 14 березня 2012 року, ОСОБА_3, реалізуючи свої злочинні наміри направлені на заволодіння грошима АТ «Страхової групи» TAC за результатом оформлення ДТП від 17.02.2012 року, діючи з відома та згоди службової особи ОСОБА_1 надав до Полтавської філії АТ «Страхової групи» TAC разом з іншими необхідними документами такі, які містили завідомо неправдиві відомості для членів злочинної змови щодо обставин вчинення ДТП, а саме: заяву (повідомлення) про настання страхового випадку від 20.02.2012 року, від імені ОСОБА_2, підписані від імені вказаної особи ОСОБА_3; протокол про адміністративне порушення № 245771 від 17 лютого 2012 року; довідку № 8964729 про дорожньо-транспортну пригоду від 21 лютого 2012 року; заяву про страхове відшкодування від 14 березня 2012 року від імені ОСОБА_2, підписана від імені вказаної особи ОСОБА_3

10 квітня 2012 року, головою правління АТ «СГ «TAC» ОСОБА_9, який не був обізнаний про злочинні дії ОСОБА_3 та керуючої продажами ОСОБА_1, на підставі наданих, в тому числі вищевказаних підроблених документів, було затверджено страховий акт № 8959В/11/2012 від 10 квітня 2012 року про виплату страхового відшкодування, згідно договору страхування від 26 січня 2012 року у розмірі 167273 грн.

Зазначені кошти згідно платіжного доручення № 29391 від 11 квітня 2012 року було перераховано на розрахунковий рахунок № НОМЕР_10, відкритий в АТ «Райффайзен банк Аваль» на ім'я ОСОБА_2, які 12 та 13 квітня 2012 року отримав ОСОБА_3, згідно заяв на видачу готівки № 117031294 від 12 квітня 2012 року та № 117097570 від 13 квітня 2012 року, через свою співмешканку ОСОБА_10, яка не була обізнана про його злочинні наміри.

За раніше досягнутою домовленістю про розподіл коштів, гроші в сумі 8000 грн. ОСОБА_11 передав ОСОБА_1, а решту 159273 грн. обернув на свою користь, розпорядившись ними на власний розсуд.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 вказала, що вину в інкримінованих злочинах не визнає та пояснила, що дійсно в січні 2012 року до неї звернувся ОСОБА_3 щоб застрахувати автомобіль, який належить його батькові ОСОБА_2 Підтвердженням повноважень ОСОБА_3 для укладення договору страхування був запис у технічному паспорті автомобіля про можливість користування цим автомобілем. ОСОБА_3 були надані фотознімки автомобіля, які свідчили про те, що автомобіль знаходиться у робочому стані, також ним був сплачений страховий внесок. Після обговорення умов та порядку страхування та оформлення всіх необхідних для укладення договору документів між ними 26 січня 2012 року був укладений договір страхування, оригінал якого був переданий ОСОБА_3

Оформлення страхування автомобіля, належного ОСОБА_2 нічим не відрізнялось від інших випадків страхування транспортних засобів. Приблизно через місяць сталася дорожньо-транспортна угода за участю вказаного автомобіля і відповідно до своїх посадових обов'язків ОСОБА_1 була зобов'язана виїхати на місце ДТП та скласти відповідні документи, що і було зроблено. В подальшому вже в ході розслідування кримінальної справи їй стало відомо, що ОСОБА_3 отримав страхове відшкодування.

Крім того підсудна ОСОБА_1 повідомила, що ні до розмови з ОСОБА_3 про бажання застрахувати автомобіль, ні під час та після оформлення договору страхування їй не було відомо про те, що автомобіль був пошкоджений, жодних домовленостей ні з ким у неї не було, і тим більше в жодну злочинну змову вона ні з ким не вступала і відповідно не отримувала коштів за це. Вказала, що протягом тривалого часу ОСОБА_3 періодично користується послугами страхової компанії, яку вона представляє, а тому вона його добре знає і коли він черговий раз до неї звернувся, це не викликало в неї жодних підозр.

В ході досудового розслідування, під час першого допиту, який тривав майже добу, вона дійсно вказала, що отримала від ОСОБА_3 вісім тисяч гривень за нібито сприяння у отриманні страхового відшкодування, але це не правда і вона була змушена так вказати в своєму поясненні тому, що на неї здійснювався психологічний тиск з боку працівників міліції. Вимушена була оговорити ОСОБА_3 хоча дійсно він їй давав кошти, але не за підроблення страхового полісу та сприяння в отриманні страхового відшкодування, а за плідну співпрацю протягом тривалого часу.

Вважає, що в її діях немає жодного складу злочину за якими її обвинувачено, так як вона не вчинила нічого протизаконного, а лише виконувала свою роботу, крім того вона не є службовою особою, так як не наділена ні організаційно-розпорядчими ні адміністративно-господарськими обов'язками, а ситуація, яка склалась це випадковий збіг обставин.

Не зважаючи на невизнання вини підсудною в інкримінованих злочинах, її вина у вчинених злочинах, через які було завдано істотної шкоди інтересам юридичної особи - Акціонерному товариству "Страхова група "ТАС", повністю підтверджується належними та допустимими доказами, які були досліджені в ході судового засідання, а саме:

Із протоколу про наслідки проведення оперативно-розшукових заходів із застосуванням оперативно-технічних заходів від 16 жовтня 2012 року вбачається, що даний захід проводився з дозволу апеляційного суду Кіровоградської області № 23т від 16 січня 2012 року терміном на 90 діб, про що було повідомлено прокуратуру Кіровоградської області № 16/10-307т від 16 січня 2012 року (т.1 а.с.44).

Із стенограми телефонних розмов ОСОБА_3 складеної до вищевказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_3 починаючи з 27 січня 2012 року з 10 години 08 хвилин 30 секунд проводив телефонні розмови з різними особами з приводу ДТП, в яку того ж дня потрапив його батько, зокрема обговорював можливості перевезення автомобіля з місця ДТП та запитував де можна знайти аналогічний автомобіль для того щоб сфотографувати його для оформлення страхування. В тому числі, починаючи з 27 січня 2012 року з 13 години 07 хвилин 07 секунд проводив розмови з ОСОБА_1 стосовно страхування автомобіля та його комплектації. 28 січня 2012 року ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_1 обговорювали вид фотознімків, домовлялись про необхідність зустрічі для підписання договору, необхідність застрахувати паралельно інший автомобіль, щоб не викликати підозру. 17 та 18 лютого 2012 року в ході розмов ОСОБА_3 запитує ОСОБА_1 чи ніхто їй не телефонував та повідомляє про те, що з Києва сказали, що зв'яжуться та обговорюють відмінність фотознімків до договору страхування. З іншими співрозмовниками ОСОБА_3 обговорює необхідність виготовлення інших фотознімків та необхідність їх передачі. З ОСОБА_1, ОСОБА_3 24 лютого 2012 року про повторне фотографування автомобіля та про заміну фотознімків (т.1 а.с.45-78).

Із протоколу огляду місця події від 29 серпня 2012 року проведеному в приміщенні Онуфріївського відділення СК "ТАС" вбачається, що в ході огляду були виявлені та вилучені 15 фотознімків автомобіля НОМЕР_5, калькуляція, звіт по полісам обов'язкового страхування за січень 2012 року також вилучено системний блок комп'ютера. В судовому засіданні були оглянуті вищевказані документи з яких вбачається, що дата підписання договору страхування автомобіля ОСОБА_2 у звіті вказана - 27 січня 2012 року, а початок дії договору страхування розпочинається 28 січня 2012 року. На фотознімках зображено автомобіль НОМЕР_5 з різними покриттями багажного відсіку, а саме фотознімки, що розташовані на а.с. 92, 94, 101, 106 відображають покриття багажного відсіку виготовленого з тканини, шкіри чи іншого схожого матеріалу, фотознімок розташований на а.с. 98 відображає покриття багажного відсіку виготовленого з пластику чи схожого матеріалу. Вищевказане свідчить про те, що дійсно ОСОБА_1 було відомо про неодноразове фотографування автомобілів VOLKSWAGEN AMAROK, фотознімки яких зберігалися у неї на робочому місці (т.1 а.с.81-106).

Протокол явки з повинною від 29 серпня 2012 року написаного власноручно ОСОБА_1 вбачається, що вона виклала обставини сприяння ОСОБА_3 оформлення фіктивного договору страхування та домовленості про інсценування ДТП, також вказала про отримання нею 8 тисяч гривень (т.1 а.с.107-112).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 29 серпня 2012 року в приміщенні Кіровоградської філії ПАТ "СГ "ТАС" було виявлено та вилучено оригінали страхової справи з приводу страхування автомобіля НОМЕР_5, що належить ОСОБА_2, ці документи були оглянуті в судовому засіданні, зокрема з договору добровільного страхування наземного транспорту ДТЗ/21 укладеному між ПАТ "СГ "ТАС" в особі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що цей договір був укладений 26 січня 2012 року. Заява від імені ОСОБА_2 на страхування наземного транспорту датована також 26 січня 2012 року, аналогічно як і акт огляду транспортного засобу. В додатках міститься свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу VOLKSWAGEN AMAROK, д.н. НОМЕР_6, власником якого зазначено ОСОБА_2, право користування ОСОБА_12. Відповідно до платіжного доручення 11 квітня 2012 року АТ "СГ"ТАС" було перераховано ОСОБА_2 суму в розмірі 167273,00 гривень (т.1 а.с.173-193).

Відповідно до меморіального ордеру від 11 квітня 2012 року, який був вилучений у ПАТ "Райффайзен банк Аваль", про що складено відповідний протокол від 17 вересня 2012 року, на користь ОСОБА_2 було проведено платіж про страхове відшкодування згідно договору страхування від 26 січня 2012 року на суму 167273 гривні, чим підтверджується перерахування страхової виплати на користь ОСОБА_2 (т. 2 а.с.79-81).

Зі згоди ОСОБА_7 було проведено огляд автомобіля НОМЕР_7, який раніше належав ОСОБА_2, про що складено відповідний протокол від 13.09.2012 року. Вказаний автомобіль ОСОБА_7 було придбано в хлопця на ім'я ОСОБА_7, якому в свою чергу його продав ОСОБА_2.(т. 2 а.с. 82-92)

Із протоколу огляду вбачається, що 03 жовтня 2012 року було оглянуто автомобіль VOLKSWAGEN AMAROK, д.н. НОМЕР_11, що належить ОСОБА_13, на багажному відсіку якого встановлено покриття виготовленого з пластику чи схожого матеріалу, що свідчить про те, що вказаний автомобіль міг використовуватись для фотографування з іншим державним номерним знаком (т. 2 а.с.105-115).

Згідно справи про адміністративне правопорушення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області № 3/1119/122/12 вбачається, що ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 350 гривень, за те, що він керуючи автомобілем НОМЕР_5 17 лютого 2012 рокупо а/д М-22 здійснив з'їзд на ліве узбіччя де допустив перекидання автомобіля (т. 2 а.с. 122-133).

Відповідно до протоколу виїмки та огляду від 10.10.2012 року в Полтавській філії ЗАТ "СГ "ТАС" було проведено виїмку документів, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування ОСОБА_2, які були оглянуті в ході судового засідання та з яких вбачається, що дійсно ОСОБА_2 було виплачене страхове відшкодування відповідно до звітів незалежної оцінки автомобіля VOLKSWAGEN AMAROK, д.н. НОМЕР_11 (т. 2 а.с. 134-243).

Згідно заяв на видачу готівки від 12 квітня та 13 квітня 2012 року у Онуфріївському відділення ПАТ "Райффайзен банк Аваль" були отримані кошти адресовані ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 251).

Відповідно до висновку судової експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів № 3223/22 від 19.10.2012 року вбачається, що жорсткому диску системного блоку, вилученому в приміщенні Онуфріївського відділення АТ "СГ "ТАС" виявлено 126 файлів, що містять фотознімки автомобіля НОМЕР_5, що спростовує твердження обвинуваченої ОСОБА_1 про непричетність сприянню ОСОБА_3 у оформлення страхового договору та отримання страхової виплати (т.3 а.с.68-73).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 3198/02 від 10.10.2012 року вбачається, що визначити ознаки монтажу на фотознімках автомобіля НОМЕР_5, роздрукованих в ході проведення огляду системного блоку, вилученого в приміщенні АТ "СГ "ТАС" не можливо (т.3 а.с.82).

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 3197/27 від 18.10.2012 року на автомобілі НОМЕР_8 будь-яких ушкоджень аварійного характеру не виявлено, окрім лобового скла (т.3 а.с.91-95).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 3270/02 від 18.10.2012 року вбачається, що рукописні тексти у договорі добровільного страхування від 26.01.2012 року та додатках до нього виконані ОСОБА_1, підписи виконані від імені страхових також ОСОБА_1; підписи в графах "страхувальник ОСОБА_2." у тих же документах, заяві про настання страхового випадку виконані ОСОБА_3; підписи в протоколі про адміністративне правопорушення, схемі місця ДТП і медичному висновку виконані ОСОБА_2 (т. 3 а.с.105-113).

Відповідно до довідки про надходження страхових платежів від 30.05.2014 року, яка була витребувана за ініціативою суду вбачається, що термін дії договору DTZ №110801 (страхувальник ОСОБА_2.) з 27.01.2012 року по 26.01.2013 року (т. 6 а.с.178).

Із меморіального ордеру № 077Т52664 від 27.01.2012 року вбачається, що кошти в сумі 18816 гривень 80 копійок від імені ОСОБА_2 на користь АТ "СГ "ТАС" були сплачені 27 січня 2012 року(т. 6 а.с. 182).

Із показів свідка ОСОБА_14 оголошених в судовому засіданні вбачається, що дійсно взимку 2012 року працюючи в місті Кременчук та заміщаючи диспетчера на евакуаторі, переадресував дзвінок про необхідність перевезення автомобіля після ДТП в Олександрійському районі до своїх колег в місто ОСОБА_10. Чи скористались ініціатори виклику послугами евакуатора, і що за автомобіль потребував перевезення йому не відомо (т. 2 а.с. 57-59).

Із показів свідка ОСОБА_4, оголошених в судовому засіданні вбачається, що він взимку 2012 року надавав транспортні послуги по перевезенню автомобіля VOLKSWAGEN AMAROK з місця ДТП до міста Олександрія Кіровоградської області (т. 2 а.с. 11-13).

Із показів свідка ОСОБА_15, оголошених в судовому засіданні вбачається, що в лютому 2012 року до нього зателефонував хтось із знайомих та повідомив, що його знайомий цікавиться автомобілем ОСОБА_15 через декілька днів зателефонував чоловік на ім'я ОСОБА_3 на поцікавився коли він зможе зробити фотознімки мого автомобіля, через декілька днів під час зустрічі ОСОБА_3 зробив фотознімки автомобіля, чим замінював він при цьому номерні знаки він не бачив. Через декілька тижнів ОСОБА_3 знову зателефонував та попрохав приїхати на автомобілі до села ОСОБА_9, щоб приміряти кунг, на що він погодився і зустрівшись в с.Павлиш надав свій автомобіль для примірювання кунгу, після чого ОСОБА_3 фотографував автомобіль (т.2 а.с.37-39).

Свідок ОСОБА_7, покази якого були оголошені в судовому засіданні, під час досудового слідства повідомляв, що йому не відомо того чи був автомобіль VOLKSWAGEN AMAROK, який він придбав у хлопця на ім'я ОСОБА_7, учасником ДТП (т. 2 а.с. 26-28).

Із показів свідка ОСОБА_16, оголошених в судовому засіданні, вбачається, що йому не відомо про обставини ДТП в січні 2012 року, він вказує, що про ДТП дізнався від ОСОБА_3 коли той взимку попросив його під'їхати до автошляху Омельник-Павлиш та допомогти завантажити автомобіль на евакуатор (т. 2 а.с. 31-33).

Із показів свідка ОСОБА_17, оголошених в судовому засіданні вбачається, що він в січні 2012 року допомагав грузити автомобіль VOLKSWAGEN AMAROK на евакуатор, автомобіль був пошкоджений внаслідок ДТП поблизу с.П'ятихатки(т. 2 а.с. 18-20).

Із показів свідка ОСОБА_8, оголошених в судовому засіданні вбачається, що в січні 2012 року він за вказівкою ОСОБА_3 розбирав автомобіль VOLKSWAGEN AMAROK та вживав заходів для відмотування показників спідометра, автомобіль при цьому був пошкоджений. В лютому 2012 року разом з ОСОБА_3 поїхали від смт. Павлиш в сторону с.Омельник, де від'їхавши 5 км. ОСОБА_18 зупинив автомобіль та попросив його перекинути, підштовхнувши у кювет. ОСОБА_18 була виконана-автомобіль перекинувся на кришу, після чого ОСОБА_18 виліз нього та зателефонував працівникам ДАІ. В подальшому цей автомобіль був переміщений за допомогою евакуатора до гаража ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 14-17).

Із показів свідка ОСОБА_19, оголошених в судовому засіданні вбачається, що в лютому 2012 року він надавав послуги по перевезенню автомобіля НОМЕР_9 з місця ДТП на відрізку автошляху Павлиш-Олександрія до смт.Павлиш (т.2 а.с.4-6).

Свідок ОСОБА_10 під час досудового слідства відмовилася надавати будь-які свідчення відносно свого цивільного чоловіка ОСОБА_3, що підтверджеється відповідним протоколом (т. 2 а.с. 21-22).

Із показів свідка ОСОБА_20, оголошених в судовому засіданні вбачається, що в лютому 2012 року він допомагав завантажувати автомобіль VOLKSWAGEN AMAROK на місці ДТП між с.Павлиш та с.Омельник на автомобіль-евакуатор, обставини ДТП йому не відомі (т. 2 а.с. 23-25).

Із показів ОСОБА_2, який є батьком ОСОБА_3, які були оголошені в судовому засіданні, вбачається, що він дійсно у січні 2012 року потрапив у ДТП поблизу м.Олександрія, після чого ОСОБА_3 приїхав та за допомогою евакуатора перевіз автомобіль додому. Через дві-три неділі хтось із знайомих ОСОБА_3 повідомив, що йому потрібно поїхати з ним, приїхавши до відрізку шляху Павлиш-Омельник, побачив у кюветі власний автомобіль. До нього підійшли працівники міліції, яким він повідомив, що це він потрапив у ДТП, в подальшому сплачував штраф за ДТП в суді, вказав, що йому нічого не було відомо, що ОСОБА_3 застрахував автомобіль у СГ ТАС за програмою "Зелена лінія" (т. 2 а.с. 46-49).

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснив, що в лютому 2012 року він як працівник ДАІ займався оформленням ДТП, що сталася на автошляху смт. Павлиш с.Омельник.

Із показів свідка ОСОБА_22, оголошених в судовому засіданні вбачається, що в січні-лютому 2012 року він розповів ОСОБА_3, що потрібно зробити для того, щоб змінити покази спідометра автомобіля VOLKSWAGEN AMAROK (т. 2 а.с. 62-63).

Із показів свідка ОСОБА_23 вбачається, що в кінці лютого на початку березня 2012 року, точну дату не пам"ятає, йому зателефонував ОСОБА_24 та повідомив про необхідність виконати замовлення по перевезенню (евакуванню) автомобіля з с. Павлиш до м. Полтава. З приміщення гаража на евакуатор завантажив автомобіль марки VOLKSWAGEN AMAROK чорного кольору. Автомобіль перевезли до сервісного центру, замовник їхав на власній машині (т. 2 а.с. 1-3).

Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 травня 2014 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.27 ч.2 ст.366, ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358 КК України, та призначено покарання у виді 3-х років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на 2 роки та звільнено його від відбування призначеного покарання з випробуванням на 1 рік. В зв'язку з тим, що в ході судового слідства підсудний ОСОБА_3 свою у вчиненні інкримінованих злочинів визнав у повному об'ємі, докази були досліджені в порядку визначеному ч. 3 ст. 299 КПК України.

До показів підсудної суд ставиться критично, через те, що її твердження про відсутність будь-яких домовленостей стосовно оформлення страхового договору спростовуються наявністю телефонних розмов між нею та ОСОБА_3 і розпочинаються ці розмови через короткий проміжок часу після настання ДТП 27 січня 2012 року, що спростовує також покази підсудної про те, що страховий договір був укладений 26 січня 2012 року і відповідно вона його не підробляла. Крім того, суть розмов між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 після дійсної ДТП 27 січня 2012 року вказує на те, що ОСОБА_1 з достовірністю було відомо про те, що на момент оформлення страхового договору автомобіль вже був пошкоджений, це підтверджується її ж розмовою з ОСОБА_3 28 січня 2012 року в ході якої вона вказує про необхідність зустрітись для підписання договору. Відповідно не знаходить свого підтвердження і пояснення підсудної про те, що їй стало відомо про ДТП лише у лютому 2012 року, і вона виконуючи свої обов'язки склала відповідні документи для отримання страхового відшкодування.

До показів ОСОБА_25 суд ставиться критично, в частині того, що вищевказаний договір страхування розпочав діяти з 27 січня 2012 року так як останній не змін пояснити з яких підстав ОСОБА_2 повернув на користь страхової компанії отримане страхове відшкодування.

Крім того, суд приходить до висновку, що довідка про надходження страхових платежів від 30.05.2014 року з якої вбачається, що строк дії страхового договору з 27.01.2012 року по 26.01.2013 року (т.6 а.с. 178) є недопустимим доказом, так як її зміст спростовується меморіальним ордером про оплату страхового внеску 27.01.2012 року (т.6 а.с.182) та договором добровільного страхування наземного транспорту по програмі "Зелений коридор", з якого вбачається, що договір вступає в дію з 00-00 годин не раніше дня, наступного за днем сплати страхового платежу.

Оцінивши в сукупності наведені докази, суд приходить до висновку, що вина підсудної ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України з достовірністю доведена.

При призначенні покарання підсудній ОСОБА_1 суд враховує особу підсудної, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Підсудна, вчинила злочин невеликої тяжкості, злочини середньої тяжкості та тяжкий злочин, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні пристарілу матір, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудної ОСОБА_1 є з'явлення із зізнанням.

Обставин, що обтяжують покарання підсудної ОСОБА_1, судом не встановлено.

Враховуючи особу підсудної ОСОБА_1 обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, виходячи з основних засад призначення покарань, визначених ст. 65 КК України, суд вважає, що виправлення підсудної ОСОБА_1 можливе без ізоляції її від суспільства.

Враховуючи, що один із злочинів, що інкримінуються підсудній за ч. 2 ст. 364-1 КК України є злочином невеликої тяжкості і з моменту його вчинення минуло більше двох років, що відповідно до ст.49 КК України є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Питання про відшкодування судових витрат та долю речових доказів, відповідно до ст. 81 КПК України, вирішено вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 травня 2014 року.

Враховуючи, що цивільний позов у справі не заявлено, суд приходь до висновку про доцільність скасування арешту на майно ОСОБА_1, який було накладено згідно постанови слідчого від 03 вересня 2012 року.

Керуючись ст.ст. 321-324, 333-335 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України та призначити їй покарання:

- за ч. 3 ст. 190 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 366 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на строк 2 (два) роки та зі штрафом в сумі 3400 (три тисячі чотириста) гривень;

- ч. 3 ст. 358 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;

- ч. 2 ст. 364-1 КК України у виді штрафу 400 (чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади, пов"язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на строк 2 (два) роки.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за звинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на строк 2 (два) роки та зі штрафом в сумі 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, визначивши їй іспитовий термін строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати засуджену ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - підписку про невиїзд - залишити без змін.

Скасувати арешт накладений на майно ОСОБА_1, накладений відповідно до постанови слідчого від 03 вересня 2012 року.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області Регеша В.О.

04.06.2015