Рішення № 44775089, 02.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/2127/13-ц Головуючий у І інстанції Кравченко С.П.Провадження № 22-ц/780/1231/15 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.Категорія 45 02.06.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

02 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Олійника В.І., Мельника Я.С.

при секретарі - Петленко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи - Обухівський районний відділ управління Державної міграційної служби України в Київській області, орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації Київської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, у якому просила визнати їх такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 який належить їй на праві приватної власності. Свої вимоги обґрунтовані тим, що 31 березня 2000 року вона зареєструвала у своєму будинку онуку ОСОБА_2, однак остання у будинку не проживала, крім того без її згоди зареєструвала в будинку свого сина. Посилаючись к те, що у зв'язку із реєстрацією в будинку відповідачів вона позбавлена можливості отримати субсидію від держави, відповідачі в будинку не проживають, ОСОБА_2 не допомагає в його утриманні, не сплачує комунальні послуги, позивач просила позов задовольнити.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області 23 вересня 2013 року позов ОСОБА_3 було задоволено. Суд визнав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням та зобов'язав управління державної міграційної служби зняти ОСОБА_2 та ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням апеляційного суду Київської області від 28 листопади 2013 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 вересня 2013 року скасовано в частині зобов'язання УДУ ГУ Обухівського РВ ГУ України в Київській області зняти ОСОБА_2 ОСОБА_4 з реєстраційного обліку та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.06.2014 року вказані рішення судів скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду, позивачка ОСОБА_3 змінила позовні вимоги, просила визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що відповідачка зареєстрована в спірному житловому приміщенні, однак в ньому не проживає декілька років, будинок належить їй на праві власності, вона бажає продати будинок, щоб купити квартиру, оскільки за станом здоров'я не спроможна займатись господарством, інші члени родини не заперечують проти цього, а відповідачка не бажає зніматись із реєстрації, що перешкоджає продажу.

Відповідачка проти позову заперечувала посилаючись на вселення з дозволу власника, відсутність іншого житла.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації Київської області та прокурор проти позову також заперечували, посилаючись на те, що у неповнолітньої дитини відповідачки немає іншого житла, яке їй повинні забезпечити батьки.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2014 року позов задоволено.

Суд визнав ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду не містить висновків про те, які правовідносини сторін випливають з обставин справи, тому підлягає скасуванню, як постановлене без з'ясування всіх обставин справи та ухваленням нового рішення про відмову у позові.

У запереченнях позивачка, посилаючись на те, що суд першої інстанції з'ясувавши всі обставини справи виніс законне і обґрунтоване рішення, просила залишити рішення суду без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

Позивачка ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_2

Відповідачка ОСОБА_2, онука позивачки, з 31 березня 2000 року зареєстрована у спірному будинку разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка зареєстрована у спірному будинку, однак не є власником, тому її реєстрація суперечить інтересам власника, відповідачка фактично не проживаючи у будинку відмовляється знятися із реєстраційного обліку, що обмежує позивачку у здійсненні належного їй права власності на спірне житлове приміщення, створює обмеження і перешкоди у реалізації права розпорядження житловим будинком, тому відповідачка втратила право користування будинком.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком, оскільки вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, однак у даному випадку вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житлом вирішуються відповідно до норм житлового та цивільного законодавства ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України, на які фактично і посилалась позивачка.

Права власника житлового будинку, квартири, які визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Визнаючи відповідачку такою, що втратила право на користування житлом, суд першої інстанцій в порушення вимог ст. ст. 11, 130, 213-215 ЦПК України, не визначив характер спірних правовідносин, не встановив факти, які необхідно було встановлювати для вирішення цього спору, не врахував, що підставою позову була відсутність відповідачки у спірній квартирі більше одного року, де остання будучи онукою позивачки проживала з її дозволу.

Таким чином, суд прийшов до передчасного висновку про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування спірним приміщенням, оскільки доказів того, що відповідачка не проживає в спірному будинку і не користується ним без поважних причин матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Таким чином, оскільки відповідачка поселилася в спірне житло, як член сім'ї позивачки, за згодою останньої, яка є власником квартири, належних доказів того, що відповідачка без поважних причин понад один рік не проживає у спірному будинку не надано, іншого житла у відповідачки разом з її неповнолітнім сином немає, тому позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 309,314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :