Ухвала суду № 44775033, 02.06.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1019/125/12 Головуючий у І інстанції Потоцький В.В.Провадження № 22-ц/780/1990/15 Доповідач у 2 інстанції Антоненко В. І.Категорія 26 02.06.2015

УХВАЛА

Іменем України

02 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Касьяненко Л.І., Савченка С.І..,

за участю секретаря - Ромашини І.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2012 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з даним позовом, у якому просив стягнути на свою користь із відповідачів солідарно заборгованість у сумі 139852 грн. 77 коп., посилаючись на те, що між банком та ОСОБА_3 27 червня 2008 року був укладений кредитний договір №114 микр-ср строком до 27 червня 2013 року на суму 242 000 гривень. Станом на 02 грудня 2011 року прострочена заборгованість ОСОБА_3 перед банком складає 139852 грн. 77 коп. з врахуванням прострочених платежів та пені. Згідно з умовами договору позивач має право вимагати дострокового повернення кредиту в результаті неналежного виконання позичальником умов договору. Таким чином, загальна заборгованість ОСОБА_3, як позичальника, та ОСОБА_2, як поручителя, становить 139852 грн. 77 коп. Добровільно відповідачі відмовляються погашати вказану заборгованість. Також просив стягнути з відповідачів солідарно 1398 грн. 52 коп. судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову до суду.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2012 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 139852 (сто тридцять дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дві) гривні 77 копійок. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» 1398 (одна тисяча триста дев`яносто вісім) гривень 52 копійки судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з нього, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що 27 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №114 микр-ср на суму 242000 гривень строком до 27 червня 2013 року. Також, з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 між банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № б/н від 27 червня 2008 року, згідно з яким ОСОБА_2 добровільно взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_3, які випливають з умов кредитного договору, у повному обсязі. Відповідач ОСОБА_3 не виконувала належним чином зобов`язань за кредитним договором, частково погашала кредит та відсотки за користування ним. Станом на 02 грудня 2011 року заборгованість відповідачів перед банком складає 139852 грн. 77 коп., з врахуванням поточної заборгованості по кредиту 128695 грн. 52 коп.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом становить 10964 грн. 68 коп.; пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами 192 грн. 57 коп.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень ст.ст. 509; 526; 530; 543; 625; 1048; 1050; 1054 ЦК України та прийшов до правильного висновку про доведеність позовних вимог банку.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має ;право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Оскільки позичальник ОСОБА_3 допустила порушення взятих на себе зобов»язань що сплати періодичних платежів за кредитним договором банк 30 листопада 2011 року направив їй та поручителю ОСОБА_2 досудову вимогу про дострокове повернення позики, що залишилась, та сплати процентів (а.с. 15 - 16).

Враховуючи, що досудова вимога банку виконана відповідачами не була, суд прийшов до правильного висновку про задоволення позову.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Докази та обставини, на які посилається апелянт у апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом припинилась дія поруки відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України, не заслуговують на увагу, оскільки досудова вимога була направлена банком відповідачам 30 листопада 2011 року, а з даним позовом до суду банк звернувся у січні 2012 року, тобто у межах шестимісячного строку.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішенні, не спростовують.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: