Ухвала суду № 44773688, 27.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. Київ К/800/36238/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Загороднього А.Ф., Зайцева М.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (правонаступник Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року та

ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року

у справі № 804/2690/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійний Дім»

до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійний Дім» (далі - ТОВ «Олійний Дім») звернулось в суд з позовом до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 грудня 2012 року №№0000232220, 0000222220.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Також в касаційній скарзі заявлено клопотання про заміну відповідача у справі у зв'язку із реорганізацією податкового органу із Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на правонаступника - Криворізьку північну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У письмовому запереченні позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими і протиправними, скасовані судовими рішеннями на підставі правильно встановлених обставин справи.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглядається відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 грудня 2012 року відповідачем складено акт № 143/222/35191360 «Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Олійний Дім» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2012 року» (далі - акт перевірки), згідно з яким встановлені порушення:

- пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 177 433, 33 грн.;

- пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 325 833,33 грн.;

- статті 51, пункту 176.2 статті 176 ПК України, в результаті чого допущено порушення, щодо подання з недостовірними відомостями та помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку на загальну суму 1020, 00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 20 грудня 2012 року №0000232220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ), всього в розмірі 386 458,33 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 325 833,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 60 625,00 грн., та №0000222220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток всього, в розмірі 180 583,33 грн., в тому числі за основним платежем 177 433,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3 150,00 грн.

Підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень стало те, що відповідачем було встановлено занижено позивачем валових доходів на суму 360 00,00 грн. у зв'язку з отриманням безвідсоткової фінансової допомоги згідно договорів від 04 серпня 2011 року №1 та від 27 вересня 2012 року №3, укладених з ОСОБА_3, який є засновником (учасником) ТОВ «Олійний Дім».

Також встановлено, що господарські операції між ТОВ «Олійний Дім» та ПСП «Степ», СФГ ім. Т.Г. Шевченка не підтверджені належним чином складеними первинними документами.

З посиланням на положення статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України податковий орган дійшов висновку про відсутність факту реального вчинення господарських операцій позивача з ТОВ «Альфа-Інвест Плюс».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 грудня 2012 року №№0000232220, 0000222220 є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України, доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з підпунктом 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України до складу валових доходів звітного періоду відносяться суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, які не є платником цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижче, ніж установлена пунктом 151.1 статті 151 Цього кодексу. У разі якщо у майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «Олійний Дім» у первіряємому періоді двічі одержувало безвідсоткову фінансову допомогу від ОСОБА_3, який є засновником (учасником) товариства.

Колегій суддів погоджується з висновками судів попередній інстанцій про необґрунтованість доводів відповідача щодо заниження валових доходів позивача на суму 360 000,00 грн. та податку на прибуток підприємств на суму 81 600,00 грн., оскільки відповідно до вищевказаної норми одержані від ОСОБА_3 кошти можуть бути визнані доходом лише за умови, якщо їх не повернуто у строк 365 календарних днів з дня отримання.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-Х11 (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки, згідно зі статтею 1 Закон № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами ПК України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, тому на підставі отриманих податкових накладних та інших первинних документів підприємство обґрунтовано віднесло суми до податкового кредиту та до складу валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідачем не наведено будь-яких доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній

М.П. Зайцев