Ухвала суду № 44773515, 04.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року м. Київ К/800/52278/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сколівського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у справі № 1320/29/12 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Сколівському районі Львівської області про скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду в Сколівському районі Львівської області, в якому просив зобов'язати відповідача перерахувати розмір пенсії згідно чинного законодавства, і повернути недоотриману частину пенсії з моменту її призначення з -20 січня 2008 року в сумі 19 599 грн. 26 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2008 року отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської федерації, якою передбачено, що громадяни, які працювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі не менше 20 років незалежно від місця їх постійного проживання мають пенсію за віком, зокрема чоловіків по досягненні 55 років і при стажі роботи не менше 25 років. Вважає що при призначенні пенсії відповідач не зарахував йому всі роки, які він працював у районі Крайньої Півночі, відповідно пенсія виплачується йому у неповному розмірі з приводу чого від звернувся до відповідача з вимогою про перерахунок пенсії, у проведенні якого йому було відмовлено.

Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року, в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та направити справу в суд першої інстанції для повторного розгляду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу відповідно до поданої ним заяви від 02.04.2008 року призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку з 21.01.2008 року згідно Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації від 15.01.1993 року, якою передбачено, що громадяни, які працювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі не менше 20 років незалежно від місця їх постійного проживання мають пенсію за віком, зокрема чоловіки по досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Визначення права на пільгову пенсію за віком, обчислення стажу цій категорії громадян проводиться календарно за весь наявний період, в тому числі і з врахування стажу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991 року. За роботу в цих районах після 01.01.1991 року частина пенсії призначається і виплачується органами Російської Федерації на підставі формулярів та документів, поданими органами Пенсійного Фонду.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області заповнено та передано формуляр про обчислення та виплату пенсії до Пенсійного фонду України. При цьому судами встановлено, що рішенням комісії управління Пенсійного Фонду Російської Федерації у м. Петропавловськ - Камчатський Камчатського краю з питань реалізації пенсійних прав громадян від 16.03.2010 року № 19 ОСОБА_1 відмовлено в обчислені чистини пенсії у відповідності до Тимчасової Угоди України і Уряду Російської Федерації від 15.01.1993 року через відсутність документального підтвердження стажу роботи протягом 15 календарних років в районах Крайньої Півночі. При цьому судами встановлено, що всупереч п. Порядку надання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року № 1566/11846 позивачем не надано до Пенсійного фонду в Сколівському районі Львівської області письмовий договір, який підтверджує прав на пільги працівників, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, період роботи до 01.01.1991 року зараховується до стажу роботи в порядку і на умовах передбачених раніше чинним законодавством, тобто до 01.01.1991 року.

Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, був визначений Указом Президії Верховної ради СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі»та від 26.09.1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1067 року № 530/П-28.

Робота в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів крайньої півночі з 01.03.1960 року зараховується до стажу в полуторному розмірі при умові, що працівник мав право на пільги, встановлені ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10. 02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та уклав письмовий строковий договір про роботу на Крайній Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Пільгове обчислення стажу роботи відповідно до п 7 Порядку надання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року № 1566/11846 проводиться на підставі письмового договору, в якому обумовлено термін дії договору та пільги, що надавались працівнику або на підставі інших документів, які стверджують право на пільги працівників, що працювали на Крайній Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 при зверненні до Пенсійного фонду в Сколівському районі Львівської області з вимогою про перерахунок пенсії не подав письмовий договір, що стверджує право на пільги працівників, що працювали на Крайній Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Сколівського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року по справі № 1320/29/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.

Судді: