Ухвала суду № 44773397, 20.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2015 р. м. Київ К/800/49660/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника позивача Клячко М.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство ХАРТРОН-АРКОС ЛТД» та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 по справі №820/5682/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство ХАРТРОН-АРКОС ЛТД» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство ХАРТРОН-АРКОС ЛТД» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.10.2013 №0000044101, від 30.10.2013 №0000034101 та від 30.10.2013 №0000365100.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2013 №0000044101 та прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. В інший частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство ХАРТРОН-АРКОС ЛТД» 11.09.2014 та Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів 23.09.2014 звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який ухвалами від 01.10.2014 та 21.10.2014 прийняв їх до свого провадження.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство ХАРТРОН-АРКОС ЛТД» просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 в частині відмови у задоволені позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство ХАРТРОН-АРКОС ЛТД» посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 55, 124 Конституції України, підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1, 135.2, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, статті 137 Податкового кодексу України, абзацу першого частини першої статті 174 Господарського кодексу України, частини першої статті 347, частини другої статті 938 Цивільного кодексу України, статей 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

В касаційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, пункту 176 статті 176, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, підпункту «б» пункту 3, пункту 10 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, підпункту «г» пункту 4 статті 5 декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство ХАРТРОН-АРКОС ЛТД» підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів була проведена документальна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство ХАРТРОН-АРКОС ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 31.03.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.03.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.8 статті 138, пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, у сумі 3509944,00грн.; пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, підпункту «б» пункту 3, пункту 10 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 79082,00грн.; пункту 176 статті 176 Податкового Кодексу України та підпунктів 3.1.13, 3.7.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2011 №46/18784, а саме: в звітному розрахунку за формою 1- ДФ за 4 квартал 2012 року інформація про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків надана не в повному обсязі та з помилками; підпункту «г» пункту 4 статті 5 декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», в результаті чого проведено розрахунки в іноземній валюті на загальну суму 2003,48 дол. США з резидентом України без одержання Індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій з використанням іноземної валюти на території України як засобу платежу.

За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів складено акт від 14.10.2013 №126/41-10-03 та прийнято податкові повідомлення-рішення: від 30.10.2013 №0000044101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 5264916,00грн., з яких 3509944,00грн. - за основним платежем та 1754972,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 30.10.2013 №0000034101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 118623,00грн., з яких 79082,00грн. - за основним платежем та 39541,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 30.10.2013 №0000365100, яким позивачу нарахована штрафна санкція за порушення вимог валютного законодавства на суму 16013,82грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.10.2013 №0000365100 колегія суддів звертає увагу на наступне.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а саме проведення позивачем розрахунків в іноземній валюті на загальну суму 2003,48 дол. США з резидентом України ДК «Укрспецекспорт» без одержання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій в іноземній валюті на території України як засобу платежу.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валютні операції: операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Згідно з пунктом 4 статті 5 зазначеного Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, такі операції як використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» було укладено договір комісії згідно з умовами якого комісіонер (ДК «Укрспецекспорт») зобов'язується за дорученням комітента, за плату вчинити правочин з продажу запасних частин до танку Т-80УД та отримує за це комісійну плату у розмірі 7% від ціни продажу продукції.

Валютна виручка, яка надійшла від продажу комісіонером товарів позивача повністю була відправлена на продаж, комісіонер отримав комісійну винагороду в національній грошовій одиниці вже після продажу ним іноземної валюти, яка надходила від іноземного замовника як власність комітента.

Таким чином, висновок податкового органу про проведення між позивачем та ДК «Укрспецекспорт» розрахунків в іноземній валюті є необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення від 30.10.2013 №0000365100 - протиправним.

Щодо висновків про порушення позивачем вимог пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, пунктів198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ХарківТехноТрейд» колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ХарківТехноТрейд» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договором, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, довіреностями на отримання товарів, прибутковими ордерами, банківським виписками, подорожніми листами службового легкового автомобіля.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «ХарківТехноТрейд» був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав свідоцтво платника ПДВ.

Таким чином, слід погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «ХарківТехноТрейд».

Щодо висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 76308,00грн. у зв'язку з неправомірним використанням пільги з ПДВ у грудні 2012 року на підставі підпункту «б» пункту 3 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України за відсутності довідок Державного космічного агентства України.

Відповідно до підпункту «б» пункту 3 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України протягом дії міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, з питань космічної діяльності щодо створення космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем), але не пізніше 1 січня 2015 року, звільняються від сплати податку на додану вартість операції з постачання на митній території України результатів науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, які виконуються платниками податку за рахунок кредитних коштів, залучених під гарантії Кабінету Міністрів України для фінансування ратифікованого Верховною Радою України Договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про довгострокове співробітництво щодо використання ракети-носія «Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара, на користь резидентів - суб'єктів космічної діяльності, які отримали ліцензію на право її здійснення та беруть участь у реалізації цього Договору. З метою застосування цієї пільги Кабінет Міністрів України встановлює порядок ведення реєстру зазначених науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.

Згідно пунктів 4 та 5 Порядку ведення реєстру науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, які виконуються за рахунок кредитних коштів, залучених під гарантії Кабінету Міністрів України для фінансування ратифікованого Верховною Радою України Договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про довгострокове співробітництво щодо використання ракети-носія «Циклон-4» на пусковому центрі «Алкантара», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1259, для внесення до реєстру науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт відомостей про зазначені роботи резиденти - суб'єкти космічної діяльності подають Агентству нотаріально засвідчені копії: ліцензії на право провадження космічної діяльності; свідоцтва платника податків; реєстраційної картки науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, наданої Українським інститутом науково-технічної та економічної інформації; контракту на виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з додатками до нього. Копії документів, передбачених пунктом 4 цього Порядку, реєструються в Агентстві із зазначенням дати їх надходження.

Таким чином, умовою для звільнення від сплати податку на додану вартість за підпунктом «б» пункту 3 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України є факт внесення НДДКР до відповідного реєстру науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт відомостей (що підтверджується реєстраційною карткою).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реєстраційні картки НДР І ДКР (РК), які підтверджують внесення до реєстру науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт відомостей про виконавця і замовника та інших передбачених такого роду документів даних, було оформлено позивачем та скріплено печатками Українського інституту науково-технічної і економічної інформації ще 05.12.2012 та 29.12.2012.

Довідки №56 та №59 Державного космічного агентства України були отримані позивачем після внесення до реєстру науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт відомостей про роботи вказані в вищезазначених податкових накладних, як це і передбачено пунктом 6 зазначеного вище Порядку.

Таким чином, позивач правомірно скористався пільгою з ПДВ у грудні 2012 року при фінансово-господарських взаємовідносинах з ДП «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля».

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 30.10.2013 №0000034101 та від 30.10.2013 №0000365100 є правильним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.10.2013 №0000044101 колегія суддів звертає увагу на наступне.

Підставою для прийняття спірного рішення став висновок податкового органу про те, що оскільки на позабалансових рахунках позивача обліковується спец-устаткування, яке не було повернуто законному власнику після закінчення строку дії договорів на виконання НДДКР, такі товари підлягають визнанню як безоплатно отримані в рамках цих договорів.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2013 №0000044101 суд першої інстанції виходив з відсутності факту безоплатного отримання позивачем товарів, що обліковуються позивачем на позабалансових рахунках 01.1, 02.1 на загальну суму 16694296,90грн. та знаходяться у позивача у зв'язку зі здійсненням технічного та авторського нагляду після виконання дослідно-конструкторських робіт, а також належать на праві власності контрагентам позивача на підставі господарський договорів щодо виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що спец-устаткування після закінчення строку дії договорів на виконання НДДКР не було повернуто власнику таких товарів та власник не витребував у позивача належні йому ТМЦ, а сторони не домовлялися про відповідальне зберігання та оренду останніх, тому такі ТМЦ набувають статусу безоплатно отриманих товарів.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, авторський нагляд - це комплекс робіт, який здійснюється у процесі виготовлення, ремонту, складання, монтування та налагодження продукції з метою перевіряння виконання та дотримання вимог, встановлених у конструкторській та технологічній документації.

Разом з тим, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що у випадку здійснення підприємством авторського нагляду у нього у володінні залишаються об'єкти такого нагляду. Тобто, питання залишення виготовленої позивачем продукції на території його підприємства з метою проведення авторського нагляду має врегульовуватися договірним шляхом.

Таким чином, для правильного вирішення справи судам необхідно з'ясувати яке спец-устаткування залишилося у позивача після закінчення строку дії договорів із замовниками на виконання НДДКР та закінчення трирічного строку позовної давності по ним, а також чи передбачалося цими договорами або додатковими угодами проведення позивачем авторського нагляду із залишенням продукції на території підприємства.

Продукція, яка залишилися у підприємства після виконання договорів по яким закінчився трирічний строк позовної давності, та по якій не було передбачено залишення устаткування у володінні позивача для проведення авторського нагляду має розцінюватися як безоплатно отримана.

У випадку встановлення судами обставин щодо наявності у позивача такого устаткування (яке розцінюється як безоплатно отримане) судам необхідно обговорити питання щодо призначення судової експертизи з метою перевірки правильності обрахунку податковим органом кількості та вартості такого майна та відповідно правильності розрахунку грошового зобов'язання, визначеного спірним рішенням.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене та з огляду на положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції судових рішень у межах касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що справа в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2013 №0000044101 підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій в цій частині як таких, що не відповідають статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство ХАРТРОН-АРКОС ЛТД» задовольнити частково.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 по справі №820/5682/14 в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2013 №0000044101 скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті позовних вимог постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 по справі №820/5682/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв