Ухвала суду № 44773265, 27.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м. Київ К/9991/43759/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2012 по справі №2а/0370/278/12 (№67896/12/9104) за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Луцький ремонтний завод «Мотор» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.03.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2012, позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України «Луцький ремонтний завод «Мотор» (далі - ДП МОУ «Луцький ремонтний завод «Мотор», позивач) до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Луцька ОДПІ) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0002972301 від 28.09.2011 та №0003312301 від 24.10.2011.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності формування позивачем податкового кредиту з податкову на додану вартість за червень 2011 року з огляду на реальність вчинення спірних операцій, що підтверджується матеріалами справи. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування ДП МОУ «Луцький ремонтний завод «Мотор» податкового кредиту з податкову на додану вартість із порушенням норм податкового законодавства.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач 27.06.2012 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.09.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами Луцької ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ДП МОУ «Луцький ремонтний завод «Мотор» у зв'язку з ненаданням відповіді щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Авіанормаль» (далі - ТОВ «Авіанормаль») за червень 2011 року».

З результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №7151/23-3/08029701 від 14.09.2011 та встановлено порушення ДП МОУ «Луцький ремонтний завод «Мотор» вимог статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, частини першої та п'ятої статті 203, пункту 1 та 2 статті 215, статей 228, 662, 655, 628, 638, 664, Цивільного кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 275641,94грн.

На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002972301 від 28.09.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2011 року на 275642,00грн. та нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0002972301 від 28.09.2011 в частині нарахування позивачу суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00грн. - скасовано, в решті оскаржуване податкове повідомлення-рішення - залишено без змін та прийнято податкове повідомлення-рішення №0003312301 від 24.10.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2011 року на 275642,00грн.

Фактично висновок податкового органу про порушення ДП МОУ «Луцький ремонтний завод «Мотор» вимог податкового та цивільного законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року по господарським операціям з ТОВ «Авіанормаль» з огляду на нікчемність укладеного правочину, що свідчить про укладення угоди без настання реальних правових наслідків. При цьому, даний висновок сформовано на підставі довідки Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси від 05.09.2011 про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Бізнесіндустрія», яке є постачальником запасних частин до авіаційних двигунів та їх агрегатів для ТОВ «Авіанормаль», щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року, згідно якої встановлено відсутність у ПП «Бізнесіндустрія» необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, технічного персоналу, транспортних засобів; незнаходження ПП «Бізнесіндустрія» за юридичною адресою вказаною в установчих документах, а отже, господарська діяльність вказаного підприємства з контрагентами, зокрема, ТОВ «Авіанормаль», має ознаки фіктивності.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність та товарність спірних господарських операцій позивача з ТОВ «Авіанормаль» підтверджуються належним чином оформленим первинними документами копії яких наявні в матеріалах справи, зокрема, договором купівлі-продажу товарів (запасних частин до авіадвигунів та їх агрегатів), специфікаціями до договору, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару, актом приймання-передачі наданих послуг, витягом з Книги відвідувачів ДП МОУ «Луцький ремонтний завод «Мотор» по разових перепустках про прибуття на підприємство працівників ТОВ «Авіанормаль».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно статуту ДП МОУ «Луцький ремонтний завод «Мотор» здійснює діяльність з ремонту, виготовлення обслуговування військової техніки для вітчизняних та зарубіжних замовників; діяльність пов'язану з капітальним ремонтом, технічним та сервісним обслуговуванням транспортних засобів і номерних агрегатів, а відтак, товари, придбані у ТОВ «Авіанормаль», використані позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Досліджені судами в процесі розгляду справи первинні документи підтверджують не лише реальність укладеного правочину, а й фактичне виконання умов договору.

Таким чином, слід погодитися з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з контрагентом.

Відтак, ДП МОУ «Луцький ремонтний завод «Мотор» було включено до складу податкового кредиту за червень 2011 року суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів для подальшого використання у власній господарській діяльності, підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів з ТОВ «Авіанормаль».

Колегія суддів також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи викладене, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені Луцькою ОДПІ у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Авіанормаль».

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень №0002972301 від 28.09.2011 та №0003312301 від 24.10.2011 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2012 по справі №2а/0370/278/12 (№67896/12/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв