Ухвала суду № 44772701, 04.06.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/511/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вергелес А.В.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

04 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Сушка О.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Лозінської Н.В.,

представників позивача - Басенка В.А., Кучабської В.В.

представників відповідача - Пехановського І.Л., Чернатої Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції у Вінницькій області до Немирівської районної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Державна фінансова інспекції у Вінницькій області звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Немирівської районної державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що органи державного фінансового контролю відповідно до п.10 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» мають право звертатись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

В судовому засіданні представники апелянта підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили щодо її задоволення.

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, посилаючись на письмові заперечення подані проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п.2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи на 2-й квартал 2013 року на підставі направлень, виданих начальником Державної фінансової інспекції у Вінницькій області Вахновською О.В. від 29 березня 2013 року №381, 382 головним державним фінансовим інспектором відділу інспектування органів державної влади Держфінінспекції Багінською С.С. та державним фінансовим інспектором цього ж відділу Осіпчук Н.М., проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Немирівської районної державної адміністрації за період з 01 січня 2010 року по 01 квітня 2013 року. За результатам ревізії Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області складено акт ревізії від 12 червня 2013 року № 08-07/10.

З метою усунення виявлених порушень Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області на адресу відповідача направлено лист-вимогу 09.07.2013 року № 02-08-25-15/4935, в якому повідомлялися обов'язкові для виконання вимоги, про усунення порушень виявлених під час ревізії та надано відповідачу строк до 09 серпня 2013 року для надання інформації щодо вжитих заходів.

Немирівська РДА не погоджуючись з пунктами 2,3,4,5,6 листа - вимоги №02-08-25-15/4935 від 09.07.2013 року звернулась з адміністративним позовом до ДФІ у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування пунктів 2,3,4,5,6 листа вимоги №02-08-25-15/4935 від 09.07.2013р. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пункти 2, 3, 4, 5, 6 вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області № 02-08-25-15/4935 від 09.07.2013 року про усунення виявлених ревізією порушень. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року залишено без змін. Постановою Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2014 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову Немирівської РДА до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області, треті особи: Немирівська районна рада Вінницької області, Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області відмовлено.

Таким чином, лист - вимога №02-08-25-15/4935 від 09.07.2013 року є правомірною, пункти якої ДФІ у Вінницькій області просить виконати за даним адміністративним позовом, а саме:

- ініціювати перед відділом Держземагенства у Немирівському районі укладення договорів оренди та забезпечити надходження до місцевих бюджетів орендної плати за використання земельних ділянок в загальній сумі 312618, грн. 65 коп. на рахунки № 33219812700393 - 2416 грн. 21 коп., № 33211812700410 - 202624 грн. 15 коп., № 33212812700390 - 14 215 грн. 25 коп., № 33217815700411 - 141 грн. 47 коп.., № 33213812700418 - 4712 грн. 40 коп., № 33216812700404 - 88419, грн. 83 коп. та № 33218815700391 - 89 грн. 34 коп., відкриті в УДКСУ у Немирівському районі, МФО 802015;

- забезпечити надходження до місцевих бюджетів орендної плати за використання земельних ділянок в сумі 17 068 грн. 76 коп. на рахунки № 33212815700405 - 7567 грн. 01 коп., № 33213815700396 - 5007 грн. 03 коп. та № 33210815700388 - 4494 грн. 72 коп., відкриті в УДКСУ у Немирівському районі, МФО 802015;

- відобразити дебіторську заборгованість за Немирівською районною радою на суму 4163 грн. 67 коп. та забезпечити її надходження до державного бюджету на рахунки № 31110090700380 - 3595 грн. 43 коп. та № 35218002000404 - 568 грн. 24 коп., відкриті УДКСУ у Немирівському районі, МФО 802015, код 21080500 "Інші надходження";

- перерахувати в дохід державного бюджету незаконно отриманий дохід в сумі 3070 грн. 94 коп. на рахунок № 31110090700380, відкритий в УДКСУ у Немирівському районі, МФО 802015, код 21080500 "Інші надходження";

- стягнути 2769 грн. 95 коп. зайво виплаченої заробітної плати з осіб, які отримали її безпідставно. В іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах кошти в сумі 2769 грн. 95 коп. з подальшим їх зарахуванням до державного бюджету на рахунок № 31110090700380, відкритий в УДКСУ у Немирівському районі, МФО 802015, код 21080500 "Інші надходження", а також провести перерахунок та відповідну взаємозвірку щодо єдиного соціального внеску і повернути зайво сплачені кошти в сумі 997 грн. 42 коп. або зарахувати їх в рахунок майбутніх платежів.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Згідно із Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 р. № 499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до п.6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені норми кореспондуються з положеннями п.7 ст.10 Закону № 2939-ХІІ згідно з якими державній фінансовій службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства. Тому органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету, та, у разі виявлення порушень законодавства, пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, у органу державного фінансового контролю існує право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Відповідно до ст.2 Закону №2939-ХІІ порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 35 Порядку проведення інспектування державною фінансовою службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. № 550 визначено, що виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції служби, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушені, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Згідно п.49 Порядку, коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкту контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, орган служби ставить вимоги перед керівником об'єкту контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.

Пункт 50 Порядку передбачає, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущених порушеннях працівників об'єкту контролю; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що органам Державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналізуючи наведені вище норми права, суд першої інстанції вірно вважає, що способом захисту порушеного права держави є звернення органу ДФІ до суду в інтересах держави з відповідним позовом до керівників та інших службових осіб підконтрольної установи, які безпідставно отримали та використали державні активи (кошти).

Натомість позивач у спірних правовідносинах ставить саме загальні вимоги щодо виконання пунктів 2, 3, 4, 5, 6 вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області № 02-08-25-15/4935 від 09.07.2013 року про усунення порушень, без зазначення винних осіб у допущених порушеннях та визначення конкретних дій, які необхідно вчинити відповідачу для виконання вимоги, що унеможливлює визначитися у способі захисту порушеного права та інтересів держави.

Таким чином, позивач, обираючи спосіб усунення порушень, перевищив визначені законом повноваження. Права державної фінансової інспекції встановлено статтею 10 Закону № 2939-ХІІ. Вказана правова норма не містить положень щодо права відповідача зобов'язувати підконтрольну установу проводити претензійно - позовну роботу (звертатись до суду із позовом) з метою відшкодування збитків. Відсутність положень щодо примусу звернутись до суду із позовом узгоджується із положеннями ст.8 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Беручи до уваги те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом України в постановах від 15.04.14 у справі № 21-40а14, від 13.05.14 у справі № 21-89а14, від 18.09.14 у справі № 21-332а14, від 25.11.2014 у справі №21-461а14, від 20.01.2015 р. № 21-603а14, яка, з огляду на приписи статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою та суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Вінницького окружного адміністративного від 15.04.2015 року відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий /підпис/ Біла Л.М.

Судді /підпис/ Гонтарук В. М.

/підпис/ Сушко О.О.

З оригіналом згідно:

секретар