Ухвала суду № 44772654, 08.06.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

УХВАЛА

іменем України

"08" червня 2015 р. Справа № 806/2383/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю представників сторін,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" квітня 2015 р. у справі за позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторметекспорт" про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2015р. ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000032202 від 14.01.2014 Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області. Обґрунтовуючи позовні вимоги підприємство зазначило, що податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 року за №0000032202 є неправомірним, а висновки перевірки про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вартості товарів, що призвело до завищення розміру податкового кредиту з податку на додану вартість підприємства на 2082783 грн., придбаних у вересні 2013 року в ТОВ "Вторметекспорт", зафіксовані у акті від 23.12.2013 року №4124/22-02/00375504, не відповідають фактичним обставинам та вимогам діючого законодавства України.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000032202 від 14 січня 2014 року.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідачем у справі подано до суду апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просили скасувати зазначену постанову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів щодо фактичного виконання господарських операцій , зокрема, у разі зберігання соняшникової олії протягом певного часу (оформлення видаткових накладних ТОВ "Вторметекспорт" та актів прийому-передачі від 16.09.2013р., 17.09.2013р., 23.09.2013р.; оформлення вантажно-митних декларацій ДП "ЖЛГЗ" від 20.11.2013р., 26.12.2013), необхідно оформлення облікових документів щодо зберігання товару на території порту, оформлення складських розписок/свідоцтв, актів приймання-передачі товару на зберігання та, відповідно наявності у позивача договірних відносин щодо зберігання товару на території порту. Також не надано документів щодо зберігання товару на території порту іншою особою. На думку відповідача, позивачем безпідставно сформовано у вересні 2013р. податковий кредит в сумі 2082783,00грн. по придбанню олії соняшникової у ТОВ "Вторметекспорт", наданні платником первинні документи не можна розглядати в якості належного підтвердження бухгалтерського та податкового обліку, оскільки не мають статусу юридично значимих.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (надалі ДП "ЖЛГЗ") зареєстровано як юридична особа. Основними видами діяльності підприємства є: виробництво дистильованих алкогольних напоїв; виробництво етилового спирту з зброджуваних матеріалів; оптова торгівля напоями; роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями. Позивач є платником податку на додану вартість з липня 1997 року.

В грудні 2013 року посадовими особами Житомирської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" з питань фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Вторметекспорт" за вересень 2013 року, про що складено акт від 23.12.2013 №4124/22-02/00375504.

Вказаним актом зафіксовано, що перевіркою встановлено порушення ДП "ЖЛГЗ" п.198.1,198.3,198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого Підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 2082783,00 грн. за вересень 2013 року в частині фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Вторметекспорт".

На підставі акту перевірки №4124/22-02/00375504 від 23.12.2013 року 14 січня 2014 року Житомирською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032202 про збільшення суми грошового зобов'язання Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" за платежем податок на додану вартість на 3124174,00 грн. (за основним платежем - 2082783,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1041391,00 грн.).

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням ДП "ЖЛГЗ" оскаржило його у адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Житомирській області про результати розгляду первинної скарги від 10.02.2014 року №2304/К-С/10-205 та рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 14.04.2014 року №6610/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 року №0000032202 залишено без змін, а скарги ДП "ЖЛГЗ" - без задоволення.

Наведені обставини слугували підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Як вже зазначалось, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000032202 від 14 січня 2014 року.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до висновків акту перевірки від 23.12.2013р. підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за вересень 2013р. на загальну суму 2082783,00грн.

Як на відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ДП "ЖЛГЗ" та ТОВ "Вторметекспорт" у вересні 2013 року Житомирська ОДПІ посилається на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 18.11.2013 року №1936/22-01/30127924 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вторметекспорт" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2012 року по 30.09.2013 рік, а також ненадання позивачем до перевірки ТТН або інших документів, які б підтверджували транспортування товару, а саме олії соняшникової, від постачальника до покупця, сертифікатів походження та посвідчення якості товару, що унеможливлює ідентифікувати предмет фактичної поставки та його відповідність предмету договору.

З цього приводу слід вказати наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 11 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вторметекспорт" (Постачальник) і Державним підприємством "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (Покупець) укладеного договір поставки №11/9. За умовами вказаного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором. Кількість, асортимент, ціна товару, терміни передачі й оплати товару, місце постачання товару визначаються додатками до даного договору, які є невід'ємними його частинами.

Згідно зі п.2.1,2.2 договору поставки №11/9 від 11.09.2013, партією товару вважається його кількість, зазначена в одному додатку. Додатки є невід'ємною частиною даного договору. Перехід права власності на товар від Постачальника Покупцю відбувається в момент передачі накладної проти довіреності. Постачальник, відповідно до ст.667 Цивільного кодексу України, може зберігати товар Покупця до моменту його вивозу на власних складах на протязі 90 днів. Вартість зберігання врахована у вартість товару (п.2.5 цього договору).

Пунктом 4.1 вказаного договору визначено, що якість товару повинна відповідати встановленим нормам і стандартам.

11, 12 і 16 вересня 2013 року Постачальником і Покупцем до договору поставки №11/9 від 11.09.2013 підписано додатки № 1, № 2 і № 3, відповідно. У цих додатках сторони досягли згоди щодо виду товару, його кількості, вартості та умов поставки.

Так, додатками сторонами досягнуто домовленості про те, що Продавець продає, а Покупець купує олію соняшникову нерафіновану, невиморожену, українського походження, врожаю 2013 року (далі - товар). При цьому Продавець зобов'язаний здійснити поставку товару не пізніше 30.09.2013, 22.09.2013 і 23.09.2013 на умовах СРТ - Комплекс з перевантаження та переробки тропічних олій, м. Южний (надалі - пункт поставки).

За результатами господарських операцій у вересні 2013 року із поставки олії соняшникової нерафінованої, українського походження, врожаю 2013 року, позивачем та його контрагентом підписано акти прийому - передачі товару до додатків до договору поставки № 11/9 від 11.09.2013 (а.с. 62, 65, 68, 71, 74, 77, 80, 83), ТОВ "Вторметекспорт" видано на користь ДП "ЖЛГЗ" видаткові накладні (а.с. 63, 66, 69, 72, 75, 79, 81, 84) та податкові накладні (а.с. 64, 67, 70, 73, 76, 78, 82, 85), а саме: № 56 від 16.09.2013 на загальну суму 3741206,47 грн. (у т.ч. ПДВ - 623534,41 грн.); № 78 від 17.09.2013 на загальну суму 424651,22 грн. (у т.ч. ПДВ - 70775,20 грн.); № 101 від 23.09.2013 на загальну суму 1432149,92 грн. (у т.ч. ПДВ - 238691,65 грн.); № 102 від 23.09.2013 на загальну суму 681391,48 грн. (у т.ч. ПДВ - 113565,25 грн.); № 109 від 23.09.2013 на загальну суму 500431,26 грн. (у т.ч. ПДВ - 83405,21 грн.); № 110 від 23.09.2013 на загальну суму 546811,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 91135,19 грн.); № 111 від 23.09.2013 на загальну суму 2191358,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 365226,36 грн.); № 112 від 23.09.2013 на загальну суму 2978696,81 грн. (у т.ч. ПДВ - 496449,47 грн).

Оплата за поставлений товар здійснена позивачем у повному обсязі.

В подальшому вказаний товар позивачем реалізовано на експорт до Південної Африки через компанію "Альфа Трейдінг Лімітед" (Малайзія). Дані обставини підтверджені копіями контрактів, укладеними позивачем із контрагентом - покупцем, за умовами яких місцем поставки товару є - Комплекс з перевантаження та переробки тропічних олій - м. Южний, митними деклараціями, а також договором - доручення №1/246 на надання митно - брокерських послуг від 06.03.2013.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - Постачальником, останній був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і платник податку на додану вартість. Вказане контролюючим органом не заперечувалося.

Судом першої інстианції з'ясовано, що вказані податкові накладні сформовані відповідно до статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року N 1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за N 1333/20071 (чинного на час вчинення господарських операцій), містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість, на момент їх видачі.

Податковий кредит, згідно зі пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно зі абз.1 п.198.2 цієї статті ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу (абз. 1 п.198.6 ст.198 ПК України).

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно зі абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу приписів п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Бухгалтерський облік, згідно зі ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до частини 1 і 2 статті 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (абз. 11 ст. 1 Закону).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту з ПДВ є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

З огляду на те, що акт перевірки від 23.12.2013 № 4124/22-02/00375504 не містить посилань на недоліки у оформленні податкових накладних, необґрунтованими є твердження відповідача про порушення позивачем п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Паспорти якості та сертифікати відповідності не є в розумінні положень чинного законодавства документами, що підтверджують право власності на товар. Ані паспорт якості, ані сертифікат відповідності не посвідчують перехід права власності та не закріплюють його за певною особою, тому вони не можуть бути доказами, які однозначно спростовують право власності на товар і факт його поставки.

Видаткові накладні, надані на підтвердження господарських операцій із вказаним контрагентом, містять назви сторін, їх адреси, найменування товару, його кількість і ціну, а також підписи та печатки Постачальника і Покупця. Зазначені реквізити дають можливість в повній мірі ідентифікувати сторін зобов'язань та предмет поставки.

Згідно зі р.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, товарно-транспортна накладна, - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а не тим безумовним первинним документом, який підтверджує чи спростовує реальність господарських операцій.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для невіднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, так як єдиним належним документом у даному випадку є податкові накладні, які відповідають вимогам закону.

За домовленостями ДП "ЖЛГЗ" і ТОВ "Вторметекспорт", наведеними у додатках до договору поставки від 11.09.2013, поставка товару здійснюється на умовах СРТ - Комплекс з перевантаження та переробки тропічних олій, м. Южний, який є місцем поставки.

Термін CPT (англ. Carriage Paid To) (… named place of destination), або Фрахт/перевезення оплачені до (…назва місця призначення), відповідно до правил ІНКОТЕРМС, трактується так, що всі зобов'язання продавця є виконаними, коли товар надано у розпорядження покупця нерозвантаженим на прибулому транспортному засобі в названому місці поставки, яким в даному випадку сторони визначили - Комплекс з перевантаження та переробки тропічних олій, м. Южний.

Актами прийому - передачі товару, складеними представниками ДП "ЖЛГЗ" і ТОВ "Вторметекспорт", підтверджено, що олія соняшникова нерафінована, українського походження, врожаю 2013 року, передана Покупцю у пункті поставки - Комплекс з перевантаження та переробки тропічних олій, м. Южний. Про факт переходу права власності на товар від контрагента до позивача, згідно зі договором від 11.09.2013, свідчать видаткові накладні, оформлені належним чином. Одночасно суд звертає увагу, що такі ж умови поставки товару були визначені і у контрактах ДП "ЖЛГЗ" з компанію "Альфа Трейдінг Лімітед" (Малайзія), на виконання яких олія соняшникова нерафінована, українського походження, врожаю 2013 року, поставлена позивачем контрагенту - Покупцю.

За таких обставин, необґрунтованими є посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних або інших документів, які б підтверджували транспортування товару, як на підставу неможливості ідентифікувати предмет поставки є юридично.

В силу приписів частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Верховний Суд України в постанові від 31 січня 2011 року (№ 21-47а10) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних операцій.

В зв'язку з чим, безпідставними є висновки податкового органу (в тому числі наведені й у апеляційній скарзі) про те, що податковий кредит було сформовано за рахунок "фіктивних фірм", контрагент позивача здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

За наведених обставин, висновки Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про порушення позивачем вимог п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, під час вчинення спірних господарських операцій у вересні 2013 року, є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 14.01.2014 №0000032202 діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, визнавши, податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014р. №0000032202 протиправним, та скасувавши його, задовольнивши, при цьому, позов Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод".

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, покладених в основу оскарженого рішення, відповідно не можуть бути підставою для скасування постанови суду від 15.04.2015р..

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції від 15.04.2015р. слід залишити без змін як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" квітня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Л.О. Зарудяна

Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "10" червня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" вул. 1-го Травня , 38,м.Житомир,10008

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

4-третій особі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторметекспорт" - вул.Глибочицька,17, літера-1А, корпус,2 кім.101,м.Київ,04050,