Ухвала суду № 44772639, 28.05.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 724/273/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Єфтеньєва О.Г.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

28 травня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

Представника позивача: ОСОБА_2

Представників третьої особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4

Третьої особи: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Долинянської сільської ради та особи, яка приєдналась до апеляційної скарги ОСОБА_5 на постанову Хотинського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Долинянської сільської ради Хотинського району Чернівецької області про скасування рішення 9 сесії 24 скликання Долинянської сільської ради від 02 серпня 2003 року,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Долинянської сільської ради Хотинського району Чернівецької області про скасування рішення 9 сесії 24 скликання Долинянської сільської ради від 02 серпня 2003 року.

Відповідно до постанови Хотинського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2015 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_6, пропущений строк на звернення з адміністративним позовом. Скасовано п.2 рішення дев'ятої ХХІV скликання Долинянської сільської ради від 02 серпня 2003 року яким була підтверджена законність існування під'їзної дороги до будинковолодіння гр. ОСОБА_7, АДРЕСА_1, підведеної за рахунок громадських земель села.

Не погоджуючись із даною постановою, її оскаржила Долинянська сільська рада .Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржувані рішення були прийняті в межах компетенції сільської ради, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

До початку розгляду справи по суті до апеляційної скарги приєдналась ОСОБА_5 та просила апеляційну скаргу Долинянської сільської ради задовольнити.

В судовому засіданні третя особа та її представники повністю підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_6 є власником житлової будівлі в АДРЕСА_2 згідно рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2013 року реконструйованої з лазні за відповідними дозволами Долинянської сільської ради, архітектурного бюро Хотинського району та іншими компетентними службами району, до якої згідно викопіювання із плану с. Долиняни прилягає земельна ділянка площею 0,15 га.

Рішенням №149-2013 року Долинянської сільської ради від 04 квітня 2013 року затверджений проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років в АДРЕСА_2 ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 , ОСОБА_10.

П.2 рішення дев'ятої сесії XXIV скликання Долинянської сільської ради від 02 серпня 2003 року була підтверджена законність існування під'їзної дороги до будинковолодіння ОСОБА_11 за рахунок громадських земель села. - що є незаконно.

Також з матеріалів справи досліджено, що в 1974 році рішенням правління колгоспу було заборонено ОСОБА_12 будівництво мосту через яр (потік), а також під'їзної дороги через територію сільської лазні, що підтверджується випискою з протоколу рішення правління колгоспу «Маяк» від 24 жовтня 1974 року (ас. 74).

Із генерального плану села Долиняни, вбачається, що жодної під'їзної дороги від центральної дороги, повз будинок, який належить ОСОБА_6, який на час складання генерального плану був лазнею, через річку Черлену, яка розділяє собою два по господарські номери №28 і АДРЕСА_2 будь - якого проїзду чи переходу не було.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інтонації виходив з того, що Долинянська сільська рада приймаючи своє рішення п.2 рішення дев'ятої ХХІV скликання Долинянської сільської ради від 02 серпня 2003 року вирішила питання щодо законності існування під'їзної дороги до будинковолодіння ОСОБА_7, АДРЕСА_1 підведеної за рахунок громадських земель села, тобто Долинянська сільська рада приймаючи вказане рішення, перевищила межі своїх повноважень та діяла з порушенням норм чинного законодавства

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Згідно ст.19 Конституції України, ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України та нормативно - правовими актами.

Відповідно до п.34 ч. 1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення, відповідно до закону, питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до п.«б» ч.1 ст.19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії землі житлової та громадської забудови.

Згідно ст.39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно ч.1 ст.83 цього Кодексу, землі, які належать на праві власності територіальних громад сіл, селищ, міст є комунальною власністю. Згідно ч.4 ст.83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари тощо).

У відповідності до вимог ст.20 ЗК України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до вимог п."а" ст.21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Що стосується посилання апелянта на те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з даним позовом, судова колегія зазначає наступне.

Так, дійсно відповідно до ч.ч.1, 2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не зайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Із змісту даних норм слідує, що суд, який вирішує публічно-правовий спір, повинен перевірити чи не пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах адміністративного позову докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 155 КАС України, позовна заява залишається без розгляду, якщо її подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, при цьому ч. 3 ст.155 КАС України встановлено, що особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції поновлено пропущений ОСОБА_6, строк звернення до суду з даним адміністративним позовом та зазначив, що оскільки позивач дізнався про оскаржуване рішення в 2012 році, з того часу, звертався в порядку цивільного судочинства з питань його скасування, звертався в державні органи, органи місцевого самоврядування з приводу незаконності рішення сільської ради та узаконення дороги, та у позивача з'явились об'єктивні підстави захистити свої права та інтереси в установленому законом порядку.

Разом з тим позивач зазначив, що вважав, що на той час строк не було пропущений, оскільки, адміністративний позов до суду був направлений поштою та помилково ним було переплутано відправника з отримувачем.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випаду суд першої інстанції вірно поновив строк для звернення до суду, забезпечивши тим самим доступ позивача до правосуддя, оскільки позивач з 2012 року використовував механізм досудового вирішення даного спору, крім того, не може бути скасоване рішення з формальних підстав.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин вбачається, що Долинянською сільською радою не було доведено правомірності прийняття оспорюваних рішень, а ОСОБА_6 належним та допустимими доказами спростовано підстави його прийняття.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Долинянської сільської ради та особи, яка приєдналась до апеляційної скарги ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Хотинського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О.

Загороднюк А.Г.