Ухвала суду № 44772628, 03.06.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

Справа № 802/245/15-а

03 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.

за участю:

секретаря судового засідання: Майданюк Я.Л.,

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача:Чернецького Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, - Головне управління Державної казначейської служби України, апеляційний суд Вінницької області, про визнання дій протиправними та стягнення суддівської винагороди,

В С Т А Н О В И В :

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Позивач зазначає, що згідно ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 07 липня 2010 року суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплати за вислугу років.

Посадовий оклад позивача з 01 січня 2014 року складався з 12 мінімальних заробітних плат.

07 лютого 2014 року позивач подав заяву про відставку за власним бажанням до Верховної Ради України та Вищої ради юстицію .

Однак , Вища рада юстиції протягом одного місяця з дня надходження його заяви не внесла до Верховної Ради України подання про його звільнення та на даний час питання щодо звільнення позивача з посади судді не вирішено.

19 вересня 2014 року позивачу виповнилось 65 років і закінчились повноважень судді.

З вересня 2014 року і по грудень включно позивач отримував суддівську винагороду відповідно до відомості про нарахування заробітної плати за 2014 рік.

Законом України від 28 грудня 2014 року за № 76-VШ внесено зміни в ч. 9 ст. 129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до якої з 01 січня 2015 року судді з моменту закінчення його повноважень і до моменту прийняття рішення про його звільнення (відставку) здійснюється виплата суддівської винагороди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати у розрахунку за повний календарній місяць.

Таким чином, вказаним Законом змінений порядок нарахування щомісячної суддівської винагороди, внаслідок чого зменшений розмір щомісячної суддівської винагороди.

Позивач зазначає про порушення його конституційних прав і свобод у зв'язку з прийняттям Закону України від 28 грудня 2014 року за № 76-VШ.

Позивач акцентує увагу, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Посилаючись на наведені положення Конституції України, Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2005, від 11 жовтня 2005 року, №4-рп/2007 від 18 червня2007 року, №3-рп/2013 позивач наголошує на тому, що не допускається звуження чи обмеження прав і свобод, інакше ніж у випадках, прямо передбачених Основним Законом України.

У зв'язку з цим позивач також звертає увагу на те, що Конституцією України одним із фундаментальних принципів дії правової системи в Україні визначено принцип верховенства права, а також встановлено, що права та свободи можуть бути обмежені виключно у випадках, передбачених Конституцією України, а саме у разі введення воєнного або надзвичайного стану.

Як зазначається у позові, рішенням відповідача було допущено порушення цілого ряду визначених Конституцією України свобод позивача, що є неприпустимим з огляду на положення ст. 8, 22, 64 Конституції України.

Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ч.1 ст.68 Конституції України).

Під час розгляду справи позивач звернувся із клопотанням про звернення суду до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності ч. 9 ст. 129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" Конституції України. Одночасно, позивач заявив клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, з метою досягнення однозначної визначеності у питанні про те, чи відповідають в контексті доводів позивача окремі вищезгадані положення Закону України "Про судоустрій та статус суддів" наведеним вище положенням Конституції України та, відповідно, з метою з'ясування питання щодо їх конституційності, забезпечення застосування при вирішенні спору норм Закону, які відповідають Конституції України, а також з метою забезпечення дотримання конституційних прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" Конституції України.

Відповідно до ч. 5. ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" передбачено, що у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст. 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

Керуючись 9,158-160, 165, 167 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

звернутися до Верховного Суду України із клопотанням для вирішення питання про внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності ч. 9 ст. 129 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" ст. 22, 130 Конституції України.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Біла Л.М.

Гонтарук В. М.