Рішення № 44769714, 26.05.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17046/14-ц

Провадження № 2/344/1167/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бойчука О.В.

секретар Сушко І.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині купівлі 1/2 квартири, визнання права власності на 1/2 квартири, вселення, зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні квартирою,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_3 та остаточно просив про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.05.1996 року в частині купівлі 1/2 квартири АДРЕСА_1, визнання права власності на 1/2 цієї квартири, вселення, зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні квартирою.

У якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача участь у справі взяв ОСОБА_5.

Позов мотивовано тим, що позивач має право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 та мав це право при купівлі квартири, коли був неповнолітнім. Однак відповідач не визнає цього права, перешкоджає входити в квартиру та проживати в ній.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнала.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог. Суду пояснили, що проживання позивача в квартирі у даний час неможливе, оскільки відповідач постійно йому перешкоджає. Просили суд позов задовольнити.

Відповідач та її представник у судовому зсіданні проти задоволення позову заперечили та суду пояснили, що жодних перешкод у проживанні в квартирі позивачу не чиниться. Вважають відсутнім право власності позивача на квартиру. Просили у задоволенні позову відмовити.

Третя особа ОСОБА_5 у судовому засіданні позов підтримав.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні дала показання, відповідно до яких вона є матір'ю відповідача та бабусею позивача. Знає, що відповідач провокувала конфлікти. Придбали їй та внуку квартиру. Однак в даний час відповідач внука не впускає в квартиру, у зв'язку з чим з ОСОБА_5 змушені надавати йому притулок у власній однокімнатній квартирі.

Заслухавши пояснення сторін, третьої особи, показання свідка, дослідивши письмові докази, які надані суду сторонами на обґрунтування їхніх вимог та заперечень, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що із встановлених обставин справи випливають цивільні правовідносини сторін, а також про повну обґрунтованість позовних вимог у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно вимог статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень, крім випадків наявності підстав для звільнення від доказування, передбачених статтею 61 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином не підлягає доказуванню обставина щодо наявності права власності відповідача на квартиру, оскільки визнається сторонами.

Оскільки договір купівлі-продажу квартири був укладений 14 травня 1996 року, до правовідносин щодо визнання частини цього договору недійсним слід застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року (далі - Цивільний кодекс Української РСР), який був чинним на момент виникнення договірних правовідносин (а.с. 59-60).

Згідно ч. 1 ст. 101 Цивільного кодексу Української РСР в особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його).

Відповідно до ст. 79 Кодексу про шлюб і сім'ю України від 29.06.1969 року (далі - Кодекс про шлюб і сім'ю України), у разі виникнення спільної власності батьків і дітей правовідносини щодо цієї власності регулюються на загальних підставах Цивільним кодексом Української РСР.

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу про шлюб і сім'ю України, за життя батьків діти не мають права на їх майно, так само як і батьки не мають права на майно дітей.

Враховуючи досліджені обставини, суд вважає, що при укладенні 14 травня 1996 року договору купівлі-продажу спільної квартири відповідач діяла в інтересах своєї дитини - позивача, а тому 1/2 придбаного майна належить йому. Доведені позивачем також інші обставини, на які він посилається у позові, зокрема, відсутність у нього можливості проживати у квартирі внаслідок перешкоджання цьому відповідачем, що підтверджується частими конфліктами сторін у судовому засіданні. Доводи відповідача щодо відсутності права власності позивача на спірну квартиру суд вважає належно необґрунтованим у зв'язку з відсутністю доказів, які підтверджують заперечення проти позову, а тому позиція сторони відповідача є недоведеною. Також суд вважає доведеною обставину щодо відсутності у позивача можливості проживати у квартирі, у зв'язку з чим це право позивача слід захистити.

За таких обставин, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд вважає встановленим порушення права власності позивача на 1/2 квартири АДРЕСА_1, проживання в цій квартирі та відсутність перешкод в користуванні квартирою, а тому позов слід задовольнити.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 80 Цивільного кодексу Української РСР, згідно з якою якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові, пропущений строк позовної давності по вимозі про визнання недійсним договору в частині та визнання права власності слід поновити, оскільки позивач пропустив його з поважних причин.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивачів понесені позивачами судові витрати.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 1261 ч. 2 ст. 80, ч. 1 ст. 101 Цивільного кодексу Української РСР, ч. 1 ст. 77, ст. 79 Кодексу про шлюб і сім'ю України, керуючись нормами цивільного процесуального законодавства, зокрема, ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 61, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині купівлі 1/2 квартири, визнання права власності на 1/2 квартири, вселення, зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні квартирою - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14 травня 1996 року в частині купівлі 1/2 квартири АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_3, ідентифікаційний № НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, не чинити перешкод ОСОБА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1, в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та надати ОСОБА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1, ключі від усіх дверей цієї квартири.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний № НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1, 365,40 грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В.Бойчук