Ухвала суду № 44763963, 04.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1080/15 Справа № 175/4217/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Воздвиженський О. Л. Доповідач - Васецька В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Васецької В.В.,

суддів - Литвиненка О.О., Дігтярь Н.В.,

за участю секретаря - Лимаря Р.Р.,

розглянула у відкритому судовому засіданні, в залі апеляційного суду, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040440001939 від 08 серпня 2014 року, відносно обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,раніше судимого:

- 25 квітня 2013 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн.;

- 26 червня 2014 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн., звільненого від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році»;

за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача ПП «Транс Логістик» - ОСОБА_3 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2015 року, за участю прокурора Смирнова В.Р., обвинуваченого ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката Томського О.Ф., представника цивільного відповідача ПП «Транс Логістік» - ОСОБА_3

В апеляції представник цивільного відповідача ПП «Транс Логістик» через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду обставинам справи просить вирок суду змінити в частині задоволення цивільного позову по відношенню до ПП «Транс Логістик», а саме щодо встановлення винних у ДТП осіб, у зв'язку із чим зменшити суми задоволення вимог цивільного позову про стягнення моральної та матеріальної шкоди, а також осіб, зобов'язаних здійснити таке відшкодування. Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, вирішуючи питання відшкодування шкоди, не врахував ту обставину, що ДТП є наслідком не лише необережності підсудного, а й результатом порушення потерпілим правил дорожнього руху, що згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 та положеннями ч. 2 ст. 1193 ЦК України є підставою для зменшення сум відшкодування. Крім того, представник цивільного відповідача ПП «Транс Логістик» вказує на те, що суд не врахував й роз'яснення, наведені в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», не взяв до уваги, що транспортний засіб застраховано та помилково дійшов висновку про те, що шкода підлягає відшкодуванню виключно ПП «Транс Логістик».

В запереченнях на апеляцію, представника цивільного відповідача ПрАТ «Страхова Компанія «Провідна» - ОСОБА_7 не погоджується з апеляцією ПП «Транс Логістик» та просить її відхилити, а вирок в частині залишення без задоволення цивільного позову до ПрАТ «Страхова Компанія «Провідна» - без змін. Обґрунтовуючи свою позицію, представник цивільного відповідача вказує на те, що ПрАТ «Страхова Компанія «Провідна» не має правових підстав для відшкодування шкоди, оскільки такий обов'язок в нього виникає лише після набрання вироком законної сили, яким визнано доведеною вину водія застрахованого автомобіля. Крім того, ОСОБА_7 зазначає, що ПрАТ «Страхова Компанія «Провідна» не отримувало позовної заяви та доданих до неї документів, що зумовило порушення права на захист та позбавило можливості надати обґрунтовані заперечення на позов та інші докази у справі.

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2015 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного йому основного покарання за умови, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задоволено частково.

Вирішено стягнути з ПП «Транс Логістик» на користь потерпілого ОСОБА_4 16592, 47 грн. матеріальної шкоди та 68000 моральної шкоди.

Разом з тим, відмовлено у цивільному позові потерпілого ОСОБА_4 до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», ТОВ «АТБ Маркет» та ОСОБА_2

Крім того, за результатами розгляду кримінального провадження судом вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та визначено долю речових доказів.

ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за наступних обставин.

07 серпня 2014 року, близько 17.10 години, ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем «МАЗ-533603-240», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ТОВ «АТБ Інвест», здійснював рух зі сторони вулиці Центральної по вулиці Шосейній в напрямку вулиці Комсомольської в м. Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області в правому ряді зі швидкістю близько 20 км/годину, більш точно швидкість руху встановити на даний час не виявилось можливим.

В дорозі, в районі будинку № 12 вулиці Шосейної в м. Підгородне, ОСОБА_2 не переконався в небезпеці руху, став здійснювати маневр повороту наліво, при цьому виїхав на зустрічну смугу по які йому назустріч рухався мопед «TIGER» без державного номерного знаку, під керуванням водія ОСОБА_4, якого він об'єктивно спроможний був виявити, заходів до негайного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або небезпечного об'їзду не прийняв, в результаті чого допустив зіткнення транспортних засобів.

При зіткненні транспортних засобів водію ОСОБА_4 були спричинені тяжкі, як небезпечні для життя в момент заподіяння, тілесні ушкодження.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразились в тому, що водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем, порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України.

Невиконання ОСОБА_2 вимог п. 16.13 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому зв'язку з настанням ДТП і заподіянням потерпілому ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, що підтримує державне обвинувачення у суді апеляційної інстанції, який заперечував проти задоволення апеляції, думку представника цивільного відповідача, який підтримав подану ним апеляцію, позицію обвинуваченого, який також підтримав апеляцію, міркування потерпілого, який заперечував проти задоволення апеляції та просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши їх, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновок суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, представник цивільного відповідача ПП «Транс Логістик» - ОСОБА_3 не оспорює.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин кримінального провадження, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів не виявлено.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Надаючи оцінку доводам представника цивільного відповідача про необхідність визначення ступеня вини осіб, які заподіяли шкоду, зокрема форми вини щодо порушення ПДР, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, з огляду на те, що цивільний відповідач в силу положень п. 9 ч. 1 ст. 393 КПК України має право оскаржувати судове рішення лише в частині цивільного позову.

Поряд з цим, вирішуючи питання обґрунтованості задоволення судом вимог потерпілого про стягнення моральної та матеріальної шкоди, за доводами представника цивільного відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, виходячи з роз'яснень, наведених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів провадження, автомобіль, яким керував обвинувачений ОСОБА_2, перебував в оренді ПП «Транс Логістик» (т. 2, арк.пр. 112-115). При цьому, ДТП сталась під час виконання обвинуваченим своїх трудових обов'язків (т. 1, арк.пр. 109).

Таким чином, виходячи з того, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є ПП «Транс Логістик», враховуючи й те, що обвинувачений ОСОБА_2 скоїв ДТП під час виконання своїх трудових обов'язків, в яких перебуває з ПП «Транс Логістик», підстав сумніватись у правильності стягнення матеріальної та моральної шкоди саме з останнього колегія суддів не має.

Щодо розміру такої шкоди, колегія суддів вважає, що і він також є обґрунтованим, оскільки відповідає понесеним потерпілим матеріальним та моральним втратам.

Разом з тим, надаючи оцінку доводам представника цивільного відповідача про необхідність розподілу суми відшкодування між ПП «Транс Логістик» та ПрАТ «Страхова Компанія «Провідна», колегія суддів вважає, що останні є необґрунтованими з огляду на те, що представником цивільного відповідача не були надані докази на підтвердження виконання ПП «Транс Логістик» вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку, який зміні чи скасуванню з викладених в апеляції мотивів не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ПП «Транс Логістик» - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2015 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ впродовж трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії ухвали, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду :

__ ______ __ Васецька В.В. Литвиненко О.О. Дігтярь Н.В.