Постанова № 44760998, 04.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 р. Справа № 820/278/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2015р. по справі № 820/278/15

за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просив суд:

- стягнути з відповідача вартість матеріального забезпечення у сумі 6669,60 грн. коштів відшкодованих на ОГР у сумі 2697,47 грн. та коштів витрачених на професійне навчання у сумі 3461,55 грн., що разом складає 12 828,62 грн. на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2015р. в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 47 Закону України «Про державну реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», Закону України «Про зайнятість населення», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 листопада 2003 року ОСОБА_1, вперше звернулась за сприянням у працевлаштуванні до Дзержинського районного центру зайнятості, правонаступником якого є Харківський міський центр зайнятості, де і була зареєстрована як така, що шукає роботу з відкриттям персональної картки за № НОМЕР_3.

Вдруге ОСОБА_1 була зареєстрована в Харківському міському центрі зайнятості 04 грудня 2009 року з відкриттям персональної картки № НОМЕР_2.

В своїх заявах від 28.11.2003 року та 11.12.2009 року відповідач зазначала та засвідчила власним підписом, що не працює як найманий працівник, в тому числі за договором підряду, цивільно - правового характеру, за сумісництвом, не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. Відповідачу був наданий статус безробітного і, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", призначена виплата допомоги по безробіттю з 28.11.2003 року по 21.11.2004 року та з 11.12.2009 по 20.05.2011 року відповідно.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 2003 рік відповідач вже не була суб'єктом підприємницької діяльності, а висновок позивача щодо приховування відповідачем отримання доходу під час знаходження на обліку в центрі зайнятості є необґрунтованим.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-ХІІ (чинного на момент надання відповідачу статусу безробітного, отримання допомоги по безробіттю та професійного навчання) (далі - Закон № 803-ХІІ) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Відповідно до підпункту "б" пункту 3 статті 1 Закону № 803-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Отже, особи які мають статус суб'єкта підприємницької діяльності, не залежно від того, чи отримують вони дохід чи ні, не можуть належати до осіб, що мають статус безробітного, адже підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, відповідно до пункту 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998р. N 578 передбачено, що при реєстрації в центрі зайнятості як шукаючого роботу громадянин повинен подати визначений цим порядком перелік документів. При цьому він має повідомити спеціалісту центру зайнятості всі відомості, які можуть вплинути на порядок виплати та розмір допомоги по безробіттю.

Жодним нормативним документом не встановлено обов'язку служби зайнятості щодо перевірки під час реєстрації чи надання статусу безробітного поданих громадянином відомостей та можливості відмови у реєстрації чи наданні статусу безробітного (або відтермінування виплати допомоги по безробіттю) з підстав їх можливої недостовірності.

Як вбачається з матеріалів справи, при реєстрації в центрі зайнятості, відповідачем 28.11.2003р. та 11.12.2009р. подавалися заяви про надання їй статусу безробітного, в яких вона зазначала, що на даний час не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.09.2014р. вбачається, що 20.03.1996р. відповідач була зареєстрована як фізична особа-підприємець, а припинено підприємницьку діяльність 30.07.2014р. (а.с. 18-19).

Згідно ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Таким чином, ОСОБА_1 позбавлена статусу фізичної особи - підприємця з 30.07.2014р.

Згідно пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 р. № 60/62, Постановою правління Пенсійного Фонду України 13.02.2009 р. № 7 -1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 р. за № 232/16248, у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 при реєстрації в службі зайнятості не повідомила про не скасовану реєстрацію її як фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, вона неправомірно набула статусу безробітного і, відповідно, отримувала допомогу по безробіттю та соціальні послуги з професійного навчання за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" безпідставно і незаконно.

Таким чином, висновки суду першої інстанції що відповідач станом на 2003 рік не була суб'єктом підприємницької діяльності та могла бути зареєстрована як безробітна, є необґрунтованими, оскільки суперечать матеріалам справи, а саме витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що запис про державну реєстрації припинення підприємницької діяльності відповідача внесено лише 30.07.2014р.

Враховуючи викладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через порушення норм матеріального права та невідповідність висновків обставинам справи, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, п. 3, 4 ч. 1 ст. 202, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2015р. по справі № 820/278/15 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61174) вартість матеріального забезпечення у сумі 6669,60 грн., вартість наданих соціальних послуг у сумі 2697, 47 грн. та коштів витрачених на професійне навчання у сумі 3461, 55 грн., що разом складає 12 828, 62 грн. на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст постанови виготовлений 09.06.2015 р.