Ухвала суду № 44760982, 04.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 р.Справа № 816/5682/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2013р. по справі № 816/5682/13-а

за позовом ОСОБА_2

до Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції третя особа ОСОБА_3

про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2013 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_2 (далі - далі - позивач, ОСОБА_2.) до Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції ( далі - відповідач, Октябрський ВДВС), третя особа: ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3) про визнання дій неправомірними.

Звільнено з-під арешту майно, що відображено у пунктах 1 (монітор чорного кольору марки PROVIEW с/н FAEXI830017224 б/в, в робочому стані), 2 (системний блок марки АSUS чорного кольору, б/в, в робочому стані, с/н 79Х350036194), 4 (мишка чорного кольору марки 4TECH б/в, в робочому стані), 5 (2 маленькі колонки чорного кольору марки LOGITECH, б/в, в робочому стані), 10 (монітор SAMSUNG, модель 971Р, чорного кольору, б/в, в робочому стані), 11 (монітор LG чорного кольору, б/в, в робочому стані, с/н IP8234TA) акту опису та арешту майна від 12.09.13 р.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнено з Державного бюджету України в особі Октябрського ВДВС на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 17,21 грн.

ОСОБА_1 (далі - апелянт, ОСОБА_1.), не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2013.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що державний виконавець при проведенні арешту майна боржника ОСОБА_3 діяв законно, а надані ОСОБА_2 документи незаконні; вважає, що ОСОБА_3 навмисно перешкоджає виконанню рішень суду та чотири роки приховує своє місцезнаходження.

Позивач та третя особа письмових заперечень апеляційну скаргу не подали.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлялися належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надішли клопотання про розгляд справи без їх участі.

З урахуванням положень ст.195-1, ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи без участі сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з даним висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження № 37688099 на виконання виконавчого листа № 2-4295/11, виданого 14.12.11 р. Октябрським районним судом м. Полтави. Виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.04.13 р. та надано строк до 09.05.13 р. для добровільного виконання даного рішення.

У зв'язку з невиконанням даної вимоги відповідачем 12.09.13 р. здійснено вихід за фактичним місцем проживання боржника, яким згідно вказаного виконавчого документу, є ОСОБА_4, а саме: пров. Виноградний, 3, с. Гожули, Полтавський район. При перевірці майнового стану боржника за даною адресою було проведено опис виявленого майна, на підставі чого складено акт опису й арешт майна.

Позивач, вважаючи, що відповідачем помилково було описано та вилучено майно, яке не належить боржникові, звернулась до суду з позовом, з урахуванням уточнень, в якому просила звільненити з-під арешту майна, зазначеного у п.п. 1-5 та 8-13 акту опису й арешту майна від 12.09.13 р.

Згідно ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Частиною 2 ст. 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частиною 1 ст.181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушені їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.

У даному випадку заявлені позовні вимоги вказують на спір, який виник у зв'язку з порушенням права власності позивача на майно, на яке державним виконавцем накладено арешт.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця.

Враховуючи вищезазначене, арешт державним виконавцем майна не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий, оскільки предметом спору та об'єктом судового захисту у даній справі є саме право власності на майно.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що вказаний спір не є публічно-правовим в розумінні КАС України, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції.

Згідно ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

П. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.10.2013р. по справі № 816/5682/13-а скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції треті особи ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними закрити.

Роз'яснити позивачу про право на звернення до суду за захистом свого права в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Любчич Л.В. Судді Сіренко О.І. Спаскін О.А.Повний текст ухвали виготовлений 09.06.2015 р.