Ухвала суду № 44760709, 02.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 р.Справа № 816/707/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Шанько І.О., відповідача - Тімощука А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2015р. по справі № 816/707/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор-УТР"

до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луксор - УТР" (далі за текстом - позивач, ТОВ "Луксор - УТР") звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі за текстом - відповідач, Лохвицька ОДПІ), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30 жовтня 2014 року №0001092301.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року по справі №816/707/15-а прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор - УТР" про зміну предмету адміністративного позову, а саме про скасування податкового повідомлення-рішення №0000012200 від 30 січня 2015 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року по справі №816/707/15-а замінено первісного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на належного відповідача - Лохвицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

23 березня 2015 березня до суду надійшло клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якому останній просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2015 року №0000012200 в частині нарахованих зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 3415495 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 2276996 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1138498 грн. Вказане клопотання судом задоволено.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем за наслідками перевірки спірне податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2015 року №0000012200, в частині, яка оскаржується позивачем, є неправомірним, оскільки при формуванні витрат позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2015р. по справі № 816/707/15-а адміністративний позов Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор - УТР" до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнати протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області 30 січня 2015 року №0000012200, в частині нарахування зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 3415494 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 2276996 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1138498 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луксор - УТР" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 487,20 грн.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального (пп.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139, п.141.1 ст.141, п.146.111, п.146.12 ст.146 ПК України) та процесуального права (ст.ст.9, 86. 159 КАС України), неповне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2015р. по справі № 816/707/15-а скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що отримані позивачем від банку кредитні кошти за угодою від 29.11.2012 року не використано у власній фінансово-господарській діяльності з метою отримання прибутку, а тому відсотки за такою угодою не можуть бути віднесені до складу витрат. Крім того, вказує на те, що під час перевірки позивачем не було надано в повному обсязі первинні документи, що стосуються виконання кредитного договору від 29.11.2012 року № 291112-КЛН (погашення кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, закриття чи пролонгація кредитного договору).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні та в надісланих до суду письмових запереченнях проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції їх відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Стверджує, що за наслідками укладеної з банком депозитної угоди від 29.11.2012 року отримано дохід від розміщення вкладу у вигляді процентів у розмірі 5 173 051,88 грн., що перевищує суму нарахованих та сплачених відсотків за кредитним договором № 291112-КЛН від 29.11.2012р. у розмірі 2 895 206,95 грн. та свідчить про безпідставність висновків податкового органу про невикористання грошових коштів за угодами, укладеними з банком у власній фінансово-господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Луксор-УТР" (попередня назва - ТОВ "Амарант") зареєстровано як юридична особа 26 липня 2006 року, номер запису 1 588 120 0000 005161 (т.1, а.с. 150-153).

ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області, у період з 26 серпня 2014 року по 06 жовтня 2014 року, на підставі підпункту 20.1.4, пункту 20.1 статтю 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України №2755-VII від 02 грудня 2010 року, проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Амарант" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2013 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 13 жовтня 2014 року №5583/16-01-22-01-09/31821166 (а.с. 14-38), за висновками якого встановлено порушення позивачем, зокрема підпункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 141.1 статті 141, пункту 146.11, пункту 146.13 статті 146 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (зі змінами та доповненнями), за рахунок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 2555691 грн., в тому числі по періодах:

- 3 кв. 2012 року на суму 4707 грн.,

- 2013 рік на суму 2550984 грн.

На підставі акту перевірки від 13 жовтня 2014 року №5583/16-01-22-01-09/31821166 ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 жовтня 2014 року №0001092301 (т.1, а.с. 39), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3833536,50 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 2555691 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1277845,50 грн.

Позивач, не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 30 жовтня 2014 року №0001092301, направив до ГУ Міндоходів у Полтавській області скаргу (т.1, а.с. 41-45), за результатами розгляду якої Головним управлінням Міндоходів у Полтавській області скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 30 жовтня 2014 року №0001092301 в частині на суму 290207 грн. (у тому числі основного платежу - 193471 грн. та штрафних санкцій - 96736 грн.), а в іншій - залишив без змін (т.1, а.с. 46-54).

Повторна скарга до ДФС України залишена без розгляду (т.1, а.с. 56-65).

За результатами оскарження позивачем вищевказаного податкового повідомлення-рішення та його часткового скасування, Лохвицькою ОДПІ 30 січня 2015 року, на підставі акту перевірки №5583/16-01-22-01-09/31801166 від 13 жовтня 2014 року, прийнято податкове повідомлення-рішення №000012200 (т.1, а.с. 166), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3543329,50 грн. в тому числі за основним платежем в розмірі 236222 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1181109,50 грн.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2015 року №0000012200 в частині нарахування грошового зобов'язання в розмірі 3415494 грн. в тому числі за основним зобов'язанням в розмірі 2276996 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1138498 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх правомірності, оскільки донарахування відповідачем ТОВ "Луксор-УТР" грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 2276996 грн. не ґрунтується на приписах чинного законодавства, порушення податкового законодавства в частині заниження податку на прибуток підприємств відсутні, а відтак наявні підстави для скасування спірного рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, збільшуючи позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток в оскаржуваній частині, контролюючий орган виходив з того, що в порушення пп.44.1 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.141.1 ст.141, п.146.11, п.146.13 ст.146 Податкового кодексу України ТОВ "Амарант" завищено витрати по нарахованим процентам за борговими зобов'язаннями, які віднесені до складу витрат за 2013 рік в розмірі 13002459,39 грн.

Такого висновку відповідач дійшов з посиланням на те, що на дату укладання угоди (29.11.2012 року) між ТОВ "Амарант" (попередня назва позивача) та ПАТ "Банк Кредит Дніпро" кошти на депозитному рахунку були відсутні, фактично кошти в розмірі 100000000 грн. надійшли на депозитний рахунок позивача №2600-0-30519901 30.11.2012 року, що підтверджується копією виписки від 30.11.2012 року, наданої ТОВ Амарат" 08.10.2014 року під час написання акту документальної перевірки.

Вказана обставина, на думку Лохвицької ОДПІ, свідчить про надання ТОВ "Амарант" переваги фінансовою установою ПАТ "Банк Кредит Дніпро" в отриманні кредиту №291112-КЛН з метою виведення з обігу активів та зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток ТОВ "Амарант" за рахунок віднесення до складу фінансових витрат декларації з податку на прибуток нарахованих відсотків по даному кредиту в сумі 13002459,39 грн. За даними фінансової звітності ф.№2 "Звіт про фінансові результати" за 2012 рік - чистий прибуток в сумі - 471 тис. грн., за 2013 рік виникає чистий бухгалтерський збиток в сумі - 35135 тис. грн.

Таким чином, за твердженням відповідача, ТОВ "Амарант" не було використано кошти кредитного договору у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку та відповідно завищено витрати по нарахованим процентам за борговими зобов'язаннями, які віднесені до складу витрат за 2013 рік в розмірі 13002459,39 грн.

Колегія суддів вважає вказані висновки хибними, зробленими на підставі довільного застосування норм діючого законодавства та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138-9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За приписами пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм можливо дійти до висновку, що для отримання права на включення до складу витрат відсотків за кредитною угодою з банком, платник повинен мати первинні бухгалтерські документи, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями, призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 29 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амарант" (попередня назва позивача) укладено кредитний договір №291112-КЛН (т.1, а.с. 67-70).

За умовами договору банк, на умовах цього договору, відкриває позичальнику невідновлювану кредитну лінію в іноземній валюті з лімітом кредитування 12500000 (дванадцять мільйонів п'ятдесят тисяч доларів США). Позичальник зобов'язується повернути кошти, отримані в межах кредитної лінії, не пізніше "28" (двадцять восьмого) листопада 2013 (дві тисячі тринадцятого) року та сплатити проценти за користування кредитами. Кредити надаються для поповнення обігових коштів.

Пунктом 1.5 вказаного Договору передбачено, що основним забезпеченням своєчасного погашення кредитів, наданих за цим договором, сплати процентів та пені є застава майнових прав на отримання банківського депозиту позичальника на депозитному рахунку згідно договору застави майнових прав №291112-М від "29" (двадцять дев'ятого) листопада 2012 (дві тисячі дванадцятого) року.

Також, 29 листопада 2012 року між сторонами укладено договір №91/ДС22-12 банківського строкового депозиту юридичної особи (т.1, а.с. 71-72), за умовами якого банк відкриває вкладнику депозитний рахунок №2615-2-30519901, на який вкладник перераховує грошові кошти у національній валюті. Депозит за цим договором є строковим, сума депозиту 100000000 грн., процентна ставка 21 процент річних. Дата внесення депозиту визначена - 30.11.2012 року (п.2.4 Договору).

29 листопада 2012 року між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" та ТОВ "Амарант" (з 02.12.2014р. нова назва TOB «ЛУКСОР-УТР» ЄДРПОУ 31801166) укладено договір застави майнових прав №291112-М (т.1, а.с. 75-77). Цим договором забезпечувалися кожна та всі вимоги Банку, що випливали з Кредитного договору. Пунктом 1.3. Договору застави майнових прав № 291112-М від 29.11.2012 року було передбачено, що в забезпечення виконання зобов'язань TOB «Амарант» надає в заставу майнові права на отримання банківського депозиту в сумі 100 000 000,00 грн., що належить TOB «Амарант» на праві власності та знаходиться на депозитному рахунку №2615230519901 згідно Договору № 91/ДС22-12 банківського строкового депозиту юридичної особи від 29.11.2012 року.

На виконання кредитного договору №29111-КЛН від 29 листопада 2012 року кошти в сумі 12253524,19 дол. США ПАТ "Банк Кредит Дніпро" надано 30 листопада 2012 року, що підтверджується банківською випискою від цієї дати, та зараховано на поточний рахунок позивача №260003051990 (т.1, а.с. 102).

30.11.2012 року отримані кошти від продажу іноземної валюти в сумі 100 000 000,00 грн. були перераховані на депозитний рахунок TOB «Амарант» №2615230519901 у ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», як передбачено п. 2.4 Договору банківського строкового депозиту № 91/ДС22-12 від 29.11.2012 року (дата внесення депозиту 30.11.2012 року) і в подальшому виступали в якості забезпечення по Кредитному договору №291112 від 29.11.2012 року, згідно Договору застави майнових прав №291112-М від 29.11.2012року.

Керуючись пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України позивач відніс до складу витрат суму нарахованих та сплачених відсотків згідно Кредитного договору №291112-КЛН від 29.11.2012р., укладеного з ПАТ «Банк Кредит Дніпро».

При цьому, в Декларації з податку на прибуток TOB «Амарант» відображено за р.06.3. - фінансові витрати:

- за 2013р. в сумі 31 764 700грн., в т.ч. - 2 895 206,95 грн. згідно Кредитного договору №291112-КЛН від 29.11.2012р. (в т.ч. за грудень 2012р. - 1 027 592,63грн. та січень-лютий 2013р. - 1 867 614,32грн.).

Згідно з довідкою ПАТ «Банк Кредит Дніпро» від 10.11.2014р. за Кредитним договором №291112-КЛН від 29.11.2012р. сума нарахованих та сплачених відсотків складає 362 217,81 дол.США.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що дію депозитного договору №91/ДС22-12 від 29.11.2012 року було припинено 28.02.2013 року.

Заборгованість по Кредитному договору №291112 від 29.11.2012 року було погашено в повному обсязі 28.02.2013 року.

Отримані TOB «Амарант» кредитні кошти були використані для внесення коштів на депозит відповідно до Договору №91/ДС22-12 банківського строкового депозиту юридичної особи від 29.11.2012 року зі ставкою 21% річних, що не заперечується контролюючим органом.

Виходячи зі змісту п.п.14.1.206 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включається, зокрема, платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум.

Згідно з довідкою ПАТ «Банк Кредит Дніпро» від 13.11.2014р. за Договором №91/ДС22-12 від 29.11.2012р. сума нарахованих та сплачених відсотків складає 5 173 051,88грн. Вказані суми були відображені в деклараціях з податку на прибуток TOB «Амарант» р.ОЗІД (Інші доходи):

- за 2012р. в сумі 6533 760,00грн, в т.ч. - 1 836 065,57 грн. згідно Договору №91/ДС22-12 банківського строкового депозиту юридичної особи від 29.11.2012 року;

- за 2013р. в сумі 155 157 651,00грн., в т.ч. - 3 336 986,31грн. згідно Договору №91/ДС22-12 банківського строкового депозиту юридичної особи від 29.11.2012 року.

Відповідно до приписів пункту 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Поняття "дохід" та "прибуток" не є тотожними, а тому їх підміна є неприпустимою, оскільки для визначення наявності господарської діяльності платника податків законодавчо визначена необхідність спрямованості такої діяльності саме на отримання доходу, а не прибутку.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

При цьому ж, прибуток це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Таким чином, порівнюючи суми коштів, які віднесено позивачем до складу витрат за кредитною угодою з банком від 29.11.2012 року у розмірі 2 895 206,95 грн. з сумою відсотків. Отриманих позивачем від банку за депозитною угодою від 29.11.2012 року у розмірі 5 173 051,88 грн. колегія суддів вважає, що нараховані та отримані TOB «Амарант» відсотки за депозитним вкладом, у розумінні п.п.14.1.206 п.14.1 ст.14 ПК України є доходом позивача, який позивач отримав внаслідок використання коштів за кредитною угодою.

Отже, кредитні кошти, які надійшли до позивача за Кредитним договором № 291112-КЛН від 29.11.2012 року, були використані в господарській діяльності ТОВ "Луксор - УТР" з метою отримання доходу.

Стосовно тверджень відповідача, що відповідно до банківської виписки від 30 листопада 2012 року по рахунку №2600-0-30519901 кошти в розмірі 100000000 грн. надійшли на депозитивний рахунок 30 листопада 2012 року, хоча договір №91/ДС22-12 банківського строкового депозиту юридичної особи укладено 29 листопада 2012 року та під час оформлення кредитного договору кошти на депозитивному рахунку були відсутні, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за умовами договору №91/ДС22-12 від 29 листопада 2012 року - датою внесення депозиту зазначено саме 30 листопада 2012 року (пункт 2.4).

Не заслуговують на увагу і посилання відповідача на відсутність доказів припинення дії кредитного договору №291112-КЛН від 29 листопада 2012 року та погашення по ньому заборгованості, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції із листа Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" у зв'язку із виконанням позивачем умов вищевказаного договору його дія припинена 01 березня 2013 року (т.1, а.с. 99).

Твердження відповідача, що за умовами кредитного договору позивачу нараховані відсотки в розмірі 13002459,39 грн., які в подальшому віднесені останнім до витрат, також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки, як вбачається з наданої на вимогу суду Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" банківської виписки щодо суми нарахованих відсотків за весь час дії кредитного договору, загальна сума відсотків становить 2895206,95 грн. (т.1, а.с. 100-101). Крім того, згідно банківської виписки за весь період дії кредитного договору (з 29 листопада 2012 року по 28 листопада 2013 року) підтверджено перерахування позивачем коштів банку на погашення кредиту і оплати відсотків за його користування (т.1, а.с. 102).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 13.10.2014 року за №№5583/16-01-22-01-09/31801166 порушень пп.44.1 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.141.1 ст.141, п.146.11, п.146.13 ст.146 Податкового кодексу України, слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000012200 від 30 січня 2015 року на суму 3415494 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 2276996 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1138498 грн. протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2015р. по справі № 816/707/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 08.06.2015 р.