Ухвала суду № 44760692, 03.06.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 р.Справа № 820/1064/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2015р. по справі № 820/1064/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмайстер"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Спецмайстер" (далі по тексту - позивач, ТОВ фірма "Спецмайстер"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Основ'янська ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 03.11.2014 року № 0001432201 та № 0001442201.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2015 року закрито провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Спецмайстер" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 03.11.2014 року № 0001432201 та податкового повідомлення-рішення від 03.11.2014 року № 0001442201 в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 292313,00 грн за основним платежем, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 146156,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2015р. по справі №820/1064/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Спецмайстер" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 03.11.2014 року № 0001442201 в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 62400,00 грн за основним платежем, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 31209,00 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2015р. по справі №820/1064/15; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ фірма "Спецмайстер" відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції, зокрема, вимог ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Вказав на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту відсутності реальності вчинення господарських операцій позивачем із платником податків та зборів ТОВ "Ламір". Стверджує, що позивач до перевірки не надав наступні документи: штатний розклад; перелік основних фондів, які перебувають на підприємстві на праві власності чи користування, їх функціональне призначення та місце розташування; документи, що підтверджують факт отримання ТМЦ покупцем довіреності на отримання ТМЦ тощо; відображення результатів фінансово-господарських операцій податковому та бухгалтерському обліках, у тому числі аналітичні відомості по бухгалтерським рахункам; повний перелік покупців, пояснення про організацію поставки продукції покупцям кінцевому споживачу, форму розрахунків за продукцію тощо; транспортування ТМЦ, навантаження-розвантаження товару; відомостей щодо умов зберігання ТМЦ; документів внутрішнього переміщення, доказів щодо технічного процесу та використання саме куплених ТМЦ у виробництві, сутність цих дій та зв'язок між ними. Крім того, посилається на висновки акту від 31.07.2014 року № 148/04-61-22-2/34823926 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ламір", згідно з якими, відсутній факт реального вчинення господарських операцій ТОВ "Ламір" за період березень-травень 2014 року. Таким чином, вважає вірними висновки акту перевірки про завищення податкового кредиту у квітні 2014 року на суму ПДВ 62399 грн, та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 03.11.2014 року № 0001442201 в частині донарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 62400,00 грн за основним платежем, та за штрафними санкціями у розмірі 31209,00 грн.

Позивач, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Звертає увагу на те, що всі перелічені в апеляційній скарзі документи, які нібито не надані до перевірки, надані до суду першої інстанції та містяться в матеріалах справи, а тому такі доводи відповідача вважає безпідставними. Посилання відповідача на висновки акту від 31.07.2014 року № 148/04-61-22-2/34823926 "Про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагента ТОВ "Ламір", також вважає необґрунтованими, оскільки фактично перевірка не відбулась, тому податковим органом не може бути зроблено будь-яких висновків щодо діяльності підприємства, окрім відсутності його за місцезнаходженням. Таким чином, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства, а податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 року № 0001442201 в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 62400,00 грн за основним платежем, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 31209,00 грн., незаконним та таким що має бути скасовано.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Основ'янською ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Спецмайстер" за період з 01.07.2011 року по 26.09.2014 року, за результатами якої складено акт № 3463/20-38-22-01-04/31557763 від 14.10.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Спецмайстер", зокрема, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, внаслідок чого зайво включено до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 62399 грн. у квітні 2014 року.

На підставі вказаного акту перевірки № 3463/20-38-22-01-04/31557763 від 14.10.2014 року було прийняте податкове повідомлення - рішення від 03.11.2014 року № 0001442201, яким донарахувано позивачу податок на додану вартість у розмірі 62400,00 грн за основним платежем, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 31209,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням від 03.11.2014 року № 0001442201, ТОВ "Спецмайстер" звернулось до суду з вимогою про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 03.11.2014 року № 0001442201 в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 62400,00 грн за основним платежем, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 31209,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення - рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ламір", підтверджується матеріалами справи. Зазначив, що позивачем було правомірно віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 62399 грн. до складу податкового кредиту у квітні 2014 року по господарським операціям із ТОВ "Ламір".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення від 03.11.2014 року № 0001442201 в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 62400,00 грн за основним платежем, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 31209,00 грн. прийнято Основ'янською ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на підставі висновків відповідача про безтоварний характер господарських операцій позивача із ТОВ "Ламір".

Такий висновок відповідачем зроблено з посиланням на відомості, викладені в акті від 31.07.2014 року № 148/04-61-22-2/34823926 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ламір", щодо відсутності факту реального вчинення вказаним контрагентом господарських оперцій за період березень-травень 2014 року, а також на ненадання до перевірки ТОВ фірма "Спецмайстер" зазначених необхідних документів. З урахуванням викладеного, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість в сумі 62399 грн. у квітні 2014 року.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, позивач у перевіряємий період мав господарські правовідносини із ТОВ "Ламір".

Матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Спецмайстер" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ламір" (продавець) 01.04.2014 року укладено договір купівлі-продажу №0104/01. За умовами укладеного договору продавець повинен передати у власність покупця сировину (тканин, нетканих матеріалів, фурнітури, готових текстильних виробів, тощо) та засоби індивідуального захисту, а покупець повинен прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату (т.2 а.с.124).

Реальність виконання умов укладеного правочину від 01.04.2014 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: видатковими накладними №81 від 01.04.2014 року, № 82 від 02.04.2014 року, № 83 від 04.04.2014 року, №84 від 07.04.2014 року, № 85 від 09.04.2014 року, № 86 від 10.04.2014 року, №87 від 11.04.2014 року, рахунками на оплату № 010401 від 01.04.2014 року, № 020402 від 02.04.2014 року, № 070404 від 04.04.2014 року, № 090405 від 09.04.2014 року, № 100406 від 10.04.2014 року, № 110407 від 11.04.2014 року, податковими накладними № 20 від 01.04.2014 року, № 23 від 02.04.2014 року, № 36 від 04.04.2014 року, № 46 від 07.04.2014 року, № 64 від 09.04.2014 року, № 74 від 10.04.2014 року, № 86 від 11.04.2014 року, № 23 від 02.04.2014 року, прибутковими накладними № 554 від 01.04.2014 року, №555 від 02.04.2014 року, № 556 від 04.04.2014 року, №558 від 07.04.2014 року, № 559 від 09.04.2014 року, №560 від 10.04.2014 року, № 561 від 11.04.2014 року, товарно-транспортними накладними, картками складського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, зауваження щодо змісту та форми, податкових чи видаткових накладних в акті перевірки відсутні.

Колегія суддів вказує на те, що укладений між позивачем та ТОВ "Ламір" договір містить положення щодо предмету, умов постачання, тари та пакування, приймання-передачі товару, ціни та порядку розрахунків, терміну дії договору, дії непередбаченої сили, відповідальності сторін, розв`язання спорів, інших умов, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів зазначає, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач та ТОВ "Ламір" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України та вважає, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджено факт придбання позивачем у ТОВ "Ламір" товарно-матеріальних цінностей.

Твердження апелянта про відсутність реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ламір" у квітні 2014 року, посилаючись на не надання позивачем до перевірки необхідних документів (штатний розклад; перелік основних фондів, які перебувають на підприємстві на праві власності чи користування, їх функціональне призначення та місце розташування; документи, що підтверджують факт отримання ТМЦ покупцем - довіреності на отримання ТМЦ тощо; відображення результатів фінансово-господарських операцій податковому та бухгалтерському обліках, у тому числі аналітичні відомості по бухгалтерським рахункам; повний перелік покупців, пояснення про організацію поставки продукції покупцям кінцевому споживачу, форму розрахунків за продукцію тощо; транспортування ТМЦ, навантаження-розвантаження товару; відомостей щодо умов зберігання ТМЦ; документів внутрішнього переміщення, доказів щодо технічного процесу та використання саме куплених ТМЦ у виробництві, сутність цих дій та зв'язок між ними), колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ фірма „Спецмайстер" має в наявності штат працівників належної кваліфікації, в кількості відповідно до штатного розкладу, затвердженого наказом № 1 від 01.12.2013р.(т.2 а.с.60).

Наявність основних фондів, які перебувають на підприємстві на праві власності чи користування, їх функціональне призначення та місце розташування також підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Так, ТОВ фірма «Спецмайстер» є юридичною особою, є платником податку на додану вартість та з 2001 року здійснює діяльність з виробництва та реалізації спецодягу, торгівлі засобами захисту, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії АОО №175118, довідкою АА№322946 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ фірма «Спецмайстер» та свідоцтвом №29875727 НБ№195098 про реєстрації платника податку на додану вартість (т.2 а.с.49-52).

З метою розміщення виробничих потужностей ТОВ фірма „Спецмайстер" орендує виробничі, складські та офісні приміщення, що підтверджується наступними договорами:

- Договір №1/01/08 оренди будівлі (іншої капітальної споруди) від 01.01.2008 р., додаткова угода № 13 від 01.10.2013 р. до договору № 1/01/08 від 01.01.2008 р., за адресою 61003, м. Харків, вулиця Кузнечна. 4/6, площа приміщення 164 кв.м., орендодавець ТОВ «Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство № 6» (т.2 а.с.61-65).

- Договір № 2/09 оренди будівлі (іншої капітальної споруди) від 01.02.2009 р., додаткова угода № 11 від 01.09.2013 р. до договору № 02/09 від 01.02.2009 р., за адресою 61003, м. Харків, вулиця Кузнечна, 4/6 , площа приміщення 64 кв.м., орендодавець ТОВ «Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство № 6» (т.2 а.с.66-68).

- Договір № 237-23 оренди нерухомого майна товариства (комерційні приміщення) від 02.04.2014р., за адресою Полтавська область, м. Зіньків, вулиця Леніна, будинок 32, площа приміщення 110,3 кв.м., орендодавець ПАТ «Укртелеком» (т.2 а.с.70-76).

Виробничі потужності ТОВ фірма „Спецмайстер" складаються з основних засобів, орендованих відповідно до договору про тимчасове безоплатне користування швейним обладнанням № 001 від 25.12.2013р. та акту приймання - передачі швейного обладнання від 03.01.2014р.( т.2 а.с.78-111).

Документи, що підтверджують факт отримання ТМЦ покупцем, а саме: податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, зокрема, довіреності, банківські виписки по оплаті готової продукції, також наявні в матеріалах справи.

Відносини між ТОВ „Ламір" та ТОВ фірма „Спецмайстер" в квітні 2014 року відповідно до умов договору № 0104/01 від 01.04.2014р. відображені в обігово - сальдовій відомості за бухгалтерським рахунком 631.

Транспортування товару від ТОВ „Ламір" в адресу ТОВ фірма „Спецмайстер" в квітні 2014 року відбувалось відповідно до умов договору № 0104/01 від 01.04.2014р. транспортом ТОВ «Ламір». Товар був доставлений на склад площею 64 кв.м., орендований ТОВ фірма „Спецмайстер" відповідно до договору оренди № №2/09 від 01.02.2009р. у ТОВ «Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство № 6» за адресою 61003, м. Харків, вулиця Кузнечна, 4/6.

Товар отримав ОСОБА_2 (комірник ТОВ фірма „Спецмайстер" згідно наказу № 01-08-01/СЖ від 01.08.2011р.)

При прийнятті товару на облік були складені прибуткові накладні №554 від 01.04.2014р., №555 від 02.04.2014р., №556 від 04.04.2014р., №558 від 07.04.2014р., №559 від 09.04.2014р., №560 від 10.04.2014р., №561 від 11.04.2014р.

Зберігання ТМЦ підтверджується картками складського обліку: №1288, №1295, №1331, №1341, №2128, №2147, №2162, №2419, №2522, №2527, №2529, №2536, №2546, №2554, №2555, №2583, №2804, №3943, №3948, №3954, №3959, №3965, №3982, №4087, №4089, №4100, №4256, №4263, №4322, №4326, №4329, №4332, №4335, №4361, №5063, №5507, №8442, №8798, №8901 (т.2 а.с.163-201).

Перевезення та списання сировини до виробництва здійснювалось з оформленням накладних на переміщення та ТТН.

Так, в матеріалах справи наявні накладні на внутрішнє переміщення сировини до цеху: № 1-0402 від 04.04.2014р. №11-0402 від 11.04.2014р., накладні на внутрішнє переміщення готової продукції з цеху: №1104/1 від 11.04.2014р. № 1405/1 від 14.05.2014р. №0406/1 від 04.06.2014р. № 1807/1 від 18.07.2014р., а також товарно-транспортні накладні: №0404/1 від 04.04.2014р. №1104/1 від 11.04.2014р., №006156 від 11.04.2014р. №006157 від 14.05.2014р. №006158 від 04.06.2014р. №006159 від 18.07.2014р. (т.2 а.с.202-213).

Рух сировини від моменту оприбуткування на склад до моменту відпуску у виробництво відображений в картках складського обліку та обігово-сальдових відомостях за бухгалтерським рахунком 201.

Оплата за отриманий товар була здійснена безготівковим шляхом, що підтверджується банківськими виписками від 30.04.2014 року, 05.05.2014 року, 12.05.2014 року, 14.05. 2014 року, 19.05. 2014 року, 20.05.2014 року, 22.05.2014 року, 26.05.2014 року, 27.05.2014 року, 29.05.2014 року, наявними в матеріалах справи (т.2 а.с.146-155).

Товар (сировина), отриманий ТОВ фірма „Спецмайстер" від ТОВ „Ламір" у квітні 2014 року відповідно до умов договору 0104/01 від 01.04.2014р., був використаний для виробництва спецодягу, який в подальшому був також реалізований організаціям-покупцям.

Реалізація готової продукції, виробленої з використанням сировини, отриманої у квітні 2014 року від ТОВ „Ламір", здійснювалась покупцям, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме:

- договорами: №36 від 18.03.2014р., №ДГ-0000051 від 28.04.2014р., №ДГ-62 від 23.06.2014р., № ДГ-37 від 26.03.2014р., № ДГ-63 від 06.06.2014р. (т.2 а.с.214-224);

- рахунками: №СФ-0000932 від 18.04.2014р №СФ-0000758 від 01.04.2014р №СФ-0000690 від 24.03.2014р №СФ-0001076 від 12.05.2014р №СФ-0001058 від 12.05.2014р №СФ-0001110 від 15.05.2014р №СФ-0001057 від 12.05.2014р №СФ-0000978 від 25.04.2014р № СФ-0000977 від 25.04.2014р №СФ-0001056 від 12.05.2014р №СФ-0000373 від 18.02.2014р № СФ-0000926 від 16.04.2014р №СФ-0001003 від 28.04.2014р №СФ-0001002 від 28.04.2014р №СФ-0001196 від 26.05.2014р №СФ-0000975 від 25.04.2014р №СФ-0001087 від 13.05.2014р №СФ-0001000 від 28.04.2014р №СФ-0001149 від 20.05.2014р №СФ-0001067 від 12.05.2014р №СФ-0001386 від 19.06.2014р №СФ-0001404 від 20.06.2014р №СФ-0001271 від 04.06.2014р №СФ-0001101 від 14.05.2014р № СФ-0000731 від 28.03.2014р № СФ-000 907 від 15.04.2014р № СФ-0001667 від 29.07.2014р №СФ-0001111 від 15.05.2014р № СФ-0000652 від 20.03.2014р № СФ-000 800 від 04.04.2014р №СФ-0000915 від 15.04.2014р № СФ-0000917 від 16.04.2014р № СФ-0000541 від 06.03.2014р № СФ-0000923 від 16.04.2014р №СФ-0000857 від 10.04.2014р № СФ-0001045 від 07.05.2014р № СФ-000 859 від 10.04.2014р № СФ-0001127 від 19.05.2014р., № СФ-0001149 від 20.05.2014р №0001605 від 18.07.2014р № СФ-0001287 від 06.06.2014р.(т.2 а.с.225 - т.3 а.с.15);

- видатковими накладними: №РН-0000633 від 16.04.2014р., №РН-0000714 від 29.04.2014р., №РН-0000765 від 14.05.2014р., №РН-0001001 від 19.06.2014р., №РН -0001000 від 19.06.2014р., №РН-0000999 від 19.06.2014р., №РН-0000998 від 19.06.2014р., №РН-0000997 від 19.06.2014р., №РН-0000994 від 19.06.2014р., №РН-0000980 від 18.06.2014р., №РН-0000609 від 11.04.2014р., №РН-0000650 від 18.04.2014р., №РН-0000882 від 30.05.2014р., №РН-0000842 від 26.05.2014р., №РН-0000840 від 26.05.2014р., №РН-000103З від 25.06.2014р., №РН-0000911 від 06.06.2014р., №РН-0000901 від 04.06.2014р., №РН-0000868 від 29.05.2014р., № РН-0001061 від 01.07.2014р., №РН-0001048 від 27.06.2014р., №РН-0000872 від 29.05.2014р., №РН-0001221 від 31.07.2014р., №РН-0001160 від 18.07.2014р., №РН-0001165 від 18.07.2014р., №РН-0000785 від 15.05.2014р., № РН-0001169 від 21.07.2014р., № РН-0001057 від 27.06.2014р., № РН-0001029 від 24.06.2014р., №РН-0000946 від 13.06.2014р., №РН-0000833 від 23.05.2014р., № РН-0001226 від 31.07.2014р., №РН-0000838 від 26.05.2014р., № РН-0000539 від 02.04.2014р., № РН-0000629 від 16.04.2014р., № РН-0000664 від 23.04.2014р., № РН-0000686 від 25.04.2014р., №РН-0000604 від 11.04.2014р., №РН-0000634 від 23.05.2014р., №РН-0000652 від 18.04.2014р., №РН-0000743 від 07.05.2014р., №РН-0000744 від 07.05.2014р., №РН-0000818 від 21.05.2014р., №РН-0000844 від 27.05.2014р., № РН-0001218 від 31.07.2014р., №РН -0001029 від 24.06.2014р., № РН-0001052 від 27.06.2014р. (т.3 а.с.16-61);

- податковими накладними: №100 від 16.04.2014р., №30 від 04.04.2014р., №158 від 25.04.2014р., №37 від 13.05.2014р., №101 від 22.05.2014р., №68 від 15.05.2014р., №124 від 27.05.2014р., №74 від 16.05.2014р., №180 від 29.04.2014р., №51 від 14.05.2014р., №53 від 14.05.2014р., №140 від 27.02.2014р., №142 від 23.04.2014р., №168 від 29.04.2014р., №169 від 29.04.2014р., № 113 від 26.05.2014р., № 141 від 30.05.2014р., №61 від 15.05.2014р., №100 від 22.05.2014р., №164 від 28.04.2014р., № 130 від 29.05.2014р., №112 від 25.06.2014р., №63 від 15.05.2014р., №62 від 11.07.2014р., №97 від 23.06.2014р., №2 від 01.07.2014р., №129 від 18.04.2014р., №11 від 02.07.2014р., №110 від 23.05.2014р., №42 від 11.06.2014р., № 115 від 26.05.2014р., №11 від 05.05.2014р., №69 від 10.04.2014р., №40 від 10.06.2014р., №150 від 24.04.2014р., №136 від 30.07.2014р., №73 від 16.05.2014р., №152 від 28.03.2014р., №98 від 16.04.2014р., № 127 від 18.04.2014р., №120 від 17.04.2014р., №73 від 13.03.2014р., №101 від 16.04.2014р., №76 від 11.04.2014р., №25 від 07.05.2014р., №22 від 06.05.2014р., №77 від 19.05.2014р., №112 від 25.06.2014р., №99 від 22.07.2014р., №36 від 10.06.2014р. (т.3 а.с.62-111);

Операції по реалізації готової продукції відображені в обігово-сальдових відомостях (т.4 а.с.1-11).

Оплата за реалізовану готову продукцію здійснена шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (т.3 а.с.147-196).

Таким чином, колегія суддів вказує на наявність в матеріалах справи всіх документів, які апелянт зазначив, як ненадані до перевірки та вважає, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджено факт придбання позивачем у ТОВ "Ламір" сировини та засобів індивідуального захисту та подальше використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності ТОВ фірма "Спецмайстер" .

Щодо посилань відповідача акт від 31.07.2014 року № 148/04-61-22-2/34823926 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ламір", як на підставу для висновку щодо нереальності проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками, колегія суддів зазначає, що висновок щодо реальності вчинення господарських операцій платником податків із його контрагентами може бути зроблений контролюючим органом лише після аналізу документів бухгалтерського обліку,їх співставлення з даними податкової звітності. Разом з тим, акт про неможливість проведення зустрічної звірки свідчить про те, що перевірка платника податків фактично не проводилась. Оскільки висновки щодо не підтвердження реальності проведених господарських операцій ТОВ "Ламір" із контрагентами-покупцями та постачальниками податковим органом зроблено без вивчення та аналізу документів бухгалтерського обліку, а також їх співставлення з наявними у податковій інспекції відомостями, такі висновки є передчасними.

Також, колегія суддів вказує на те, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Так, статтею 198 Податкового кодексу України не встановлено обмежень щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Слід зазначити, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення витрат до складу валових та для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ "Ламір" взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ламір" у перевіряємий період, що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 62399 грн. до складу податкового кредиту у квітні 2014 року по господарським операціям із ТОВ "Ламір", реальність яких повністю підтвердженим відповідними первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 03.11.2014 року № 0001442201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 62400,00 грн за основним платежем, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 31209,00 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2015р. по справі № 820/1064/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Перцова Т.С. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений 08.06.2015 р.