Постанова № 44759587, 03.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2238/15 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.,

Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Безименної Н.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОАЛТРЕЙДІНГ» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОАЛТРЕЙДІНГ» (далі по тексту - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві (далі по тексту - Відповідач, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001851503 від 03.02.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, що прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану постанову - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві, згідно із п. 1 та п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «ІНТЕРКОАЛТРЕЙДІНГ», за результатом якої складено акт перевірки від 26.01.2015 № 390 (далі по тексту - акт перевірки).

За результатами перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, які зафіксовані в акті перевірки від 26.01.2015 № 390, зокрема, порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, відповідальність за, що передбачена ст. 126 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ «ІНТЕРКОАЛТРЕЙДІНГ» затримано сплату суми грошового зобов'язання на 108 календарних днів.

На підставі акта перевірки та ст. 126 Податкового кодексу України ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві було винесене податкове повідомлення-рішення від 03.02.2015 № 0001851503 (далі по тексту - оскаржуване податкове повідомлення-рішення), яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, що становить 92 918,20 грн. за затримку на 108 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 464591,00 грн. за платежем: авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств.

Не погоджуючись із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, позивач не має боргу зі сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України і оскаржуване податкове повідомлення-рішення складено на підставі акта перевірки, яким не було виявлено дане порушення.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 62.1 ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом:

- ведення обліку платників податків;

- інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

- перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Як визначено п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Згідно із ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві було проведено саме камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «ІНТЕРКОАЛТРЕЙДІНГ» з податку на прибуток підприємства відповідно до норм чинного законодавства.

Проте, судом першої інстанції помилково не взято до уваги посилання податкового органу на допущену описку в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, а саме: номер акта перевірки вказано №390 від 26.01.2015, замість вірного №383 від 26.01.2015.

У зв'язку з допущеною механічною помилкою суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність накладення на позивача штрафу у розмірі 20% за порушення строків сплати грошових зобов'язань, які зазначені у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Колегія суддів не погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України (в редакції чинній на момент спірних відносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.

У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

Форма розрахунку, передбачена у цьому пункті, затверджується у порядку, встановленому цим Кодексом.

Податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ІНТЕРКОАЛТРЕЙДІНГ» 17.12.2014 о 12:14 (а.с.22) засобами електронного зв'язку подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2014 року, якою визначено від'ємне значення об'єкта оподаткування (-4087717грн.).

28.10.2013 позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, якою визначено розмір авансового внеску, що підлягатиме сплаті щомісячно у 2014 році.

Проте, починаючи з серпня 2014 року позивачем не подавались до контролюючого органу уточнюючі розрахунки та податкова декларація за І квартал 2014 року, якою позивач мав визначити собі від'ємне значення.

Разом з тим, обґрунтованими є доводи відповідача, як суб'єкта владних повноважень, що не дотримання порядку подання вищезазначених документів призвело до автоматичного виникнення податкового боргу у ТОВ «ІНТЕРКОАЛТРЕЙДІНГ» за несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Тобто, на момент подання позивачем до податкового органу податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2014 року, якою визначено від'ємне значення об'єкта оподаткування в розмірі -4 087 717 грн., за останнім вже рахувався податковий борг.

Згідно із п. 203.1 ст.203 податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Правовими положеннями п. 203.2 ст. 203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз вищезазначених правових норм та обставин справи, дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції прийти до висновку, що ТОВ «ІНТЕРКОАЛТРЕЙДІНГ» порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків визначених п.57.1 ст. 57 ПК України, поважності причин порушення вищезазначених термінів представником позивача суду апеляційної інстанції не надано, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, доказано правомірності оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ТОВ «ІНТЕРКОАЛТРЕЙДІНГ» відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРКОАЛТРЕЙДІНГ» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Безименна Н.В.