Рішення № 44756259, 03.06.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 червня 2015 року м.Харків Справа № 922/2400/15

Провадження №14/913/91/15

За позовом Приватного підприємства "Бізон-Тех-2012", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Топаз", Луганська область, Новопсковський район, смт. Новопсков

про стягнення 66167 грн. 27 коп.

Суддя Лісовицький Є.А.

при секретарі Дохняк І.В.

За участю представників сторін:

від позивача - Дмитрієв Є.М., довіреність №21/15 від 08.01.2015;

від відповідача - Риндін Д.І., довіреність № 29 від 28.04.15.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

У справі оголошені перерви до 03.06.15.

Суть спору:

Приватне підприємство "Бізон-Тех-2012" звернулось до господарського суду з позовною заявою в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Топаз" заборгованість за укладеним між сторонами договором поставки насіння № ЛГ-Н-37 від 27.01.2014 в загальному розмірі 66167 грн.27 коп., з яких:

- 50897 грн.90 коп. - індексації ціни товару;

- 15269 грн.37 коп. - штраф.

Відповідач заперечує проти позову з мотивів, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Приватним підприємством "Бізон-Тех 2012" (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Топаз" (надалі - відповідач) був укладений Договір поставки насіння № ЛТ-Н-37 від 27.01.2014 року (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором та Специфікаціями до нього, позивач (постачальник за договором) зобов'язався поставляти та передавати у власність відповідача (покупець за договором) насіння для сівби (далі - товар), а відповідач зобов'язався приймати цей товар та оплачувати його.

Згідно з п. 2.1. Договору, найменування (асортимент) товару, його кількість та ціна вказуються в Специфікаціях до Договору, що є невід'ємними його частинами.

Згідно з п. 2.2. Договору, кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в додатках цього Договору й не скасовує та не змінює дію попередніх Специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній.

Згідно з п. 4.3. Договору, дата (термін, строк) поставки товару вказується в Специфікаціях.

Всього сторонами було підписано 3 (три) Специфікації до Договору, згідно з якими позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 420 772.14 грн., а саме:

- Специфікація № 1 від 27.01.2014 року на загальну суму 67 950,00 грн.;

- Специфікація № 2 в редакції від 06.05.2014 року на загальну суму 346 254,00 грн.

- Специфікація № 3 від 13.05.2014 року на загальну суму 6 568,14 грн.

Згідно з п. 2 Специфікацій сторони визначили умови та місце поставки (передачі) товару: ЕХW (склад позивача). Згідно з п. 4.1. Договору, вказана умова поставки (ЕХW) передбачає вибірку товару Покупцем зі складу Постачальника автомобільним транспортом за свій рахунок.

Згідно з пп. 7.1.4 Договору, відповідач зобов'язувався з'явитися за товаром у місце поставки товару, прийняти і передати в обмін нього позивачу належним чином оформлену довіреність на отримання товару.

Позивач, виконуючи свої договірні зобов'язання, по мірі з'явлення відповідача у місце поставки, передав відповідачу весь товар на загальну суму 420772,14 грн., що підтверджується Видатковими накладними:

№ 221 від 11.03.2014 року на суму 67 950,00 грн.;

№ 112 від 03.03.2014 року на суму 77 985,00 грн.;

№ 895 від 31.03.2014 року на суму 113 832,00 грн.;

№ 1146 від 04.04.2014 року на суму 77 985,00 грн.;

№ 2180 від 07.05.2014 року на суму 76 452,00 грн.;

№ 2865 від 16.05.2014 року на суму 6 568,14 грн.

Та довіреностями відповідача: № 16 від 11.03.2014 року, № 12 від 03.03.2014 року, № 20 від 31.03.2014 року, № 21 від 04.04.2014 року, № 31 від 07.05.2014 року, № 36 від 12.05.2014 року.

Таким чином, позивач передав відповідачеві весь товар на загальну суму 420772, 14 грн.= 67950,00 грн.+77985,00 грн. + 113832,00грн.+77985,00грн.+76452,00 грн.+6568,14 грн.

Згідно з п. 5.2. Договору оплата товару повинна бути здійснена відповідачем в українських гривнях у готівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою для платежу є даний Договір.

Згідно з п. 5.1. та пп. 7.1.1. Договору відповідач зобов'язався оплатити позивачу товар у строки, що визначені в специфікаціях.

Строки розрахунку за товар вказані в пункті 3 Специфікації, згідно з якими граничним строком повного та остаточного розрахунку за товар є 27.10.2014 року.

Проте, лише станом на 03.11.2014 року відповідач сплатив основний борг за Договором, що був страхований ним у такі строки:

- 29.01.2014 року - 30 000,00 грн.;

- 21.02.2014 року - 37 950,00 грн.;

- 27.02.2014 року - 84 541,20 грн.;

- 27.10.2014 року - 100 000,00 грн.;

- 03.11.2014 року- 168 280,84 грн.,

що підтверджується Банківськими виписками від 29.01.2014 року, 21.02.2014 року, 27.02.2014 року, 27.10.2014 року, 03.11.2014 року.

При цьому відповідачем не було виконано грошове зобов'язання зі сплати позивачу суми індексації ціни товару, що передбачене п. 5.1., 5.6. Договору та його підпунктами, а також підпунктами 7.1.1 та 7.1.3. Тобто суми здійснених платежів ним проіндексовані не були, а, відповідно, сума індексації ціни товару з них не сплачувалась.

Таким чином, відповідачем були порушені умови Договору в частині виконання грошового зобов'язання зі сплати позивачу суми індексації ціни товару.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами сплатити суму індексації ціни товару.

16.12.2014 року відповідачу була надіслана Претензія-вимога (вих. № 640/14-юр від 10.12.2014 року) про виконання грошових зобов'язань зі сплати суми індексації ціни товару.

Позивач звернувся з позовом про стягнення - 50897 грн.90 коп. - індексації ціни товару, 15269 грн.37 коп. - штрафу.

Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач виконав своє зобов'язання щодо поставки товару, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 5.6. Договору: ціна товару, що вказана в Специфікації, визначена на дату їх складання. У зв'язку з тим, що товар буде оплачуватися Покупцем не в день складання Специфікації, то всі платежі Покупця Постачальнику за товар підлягають індексації".

Згідно з п. 5.1., пп. 7.1.1., 7.1.3. Договору поставки відповідач зобов'язався оплатити товар (у т.ч. сплатити суму індексації ціни товару), для чого зобов'язався перед здійсненням будь-якого платежу провести його індексацію в порядку, визначеному Договором.

У пункті 3 кожної Специфікації також зазначено, що суми платежів підлягають індексації згідно з Договором.

Згідно з п. 5.6. Договору проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП - (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті Покупцем Постачальнику; СП - сума платежу за Товар; К2 -середній курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день; К1 - курс гривні до долару США на дату складання Специфікації (вказується в Специфікаціях). Якщо показник К1 не вказаний у Специфікаціях, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату складання Специфікацій.

Для розрахунку такої індексації сторони в підпункті 5.6.1. Договору визначили, що для показника К2 вони використовують середній курс продажу банками доларів США за гривні (показник АSК на веб-сторінці www.udinform.com) на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий передній до дати платежу день, інформацію про який Сторони одержують із веб-сторінки www.udinform.com.

Згідно з пп. 5.6.2. Договору, у день здійснення платежу Покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку з боку Постачальника, проводить його індексацію у вищевстановленому порядку та перераховує Постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП.

Згідно з пп. 5.6.6. Договору, зобов'язання Покупця щодо сплати проіндексованих сум платежів є грошовим зобов'язанням Покупця перед Постачальником з оплати товару. Сплачені Покупцем Постачальнику суми у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують ціну Товару вказану в Специфікаціях, є індексацією (тобто збільшенням) вартості Товару.

Як було зазначено вище, відповідач не виконав вказаного свого грошового зобов'язання. Сума здійснених відповідачем платежів проіндексована не була, а, відповідно, сума індексації ціни товару з них не сплачувалась.

Несплачена відповідачем сума індексації ціни товару становить 50897,90 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України): "Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін", а частиною 2 цієї статті встановлено, що, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом".

Відтак, чинним законодавством України передбачено, що договір може містити умови, що передбачають порядок зміни (у т.ч. збільшення) ціни товару і обов'язок боржника сплатити кредитору змінену (у т.ч. збільшену) ціну товару (тобто доплатити суму збільшення ціни товару).

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) закріплено один з основних принципів законодавства - „свобода договору", яка визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України: ст. З ЦК України (щодо принципу свободи договору), ст. 627 ЦК України (щодо вільного укладання договору та визначення його умов), ст. 628 ЦК України (щодо визначення умов договору на розсуд сторін),

ч.ч. 2-3 ст. 6 ЦК України (щодо відступлення від положень актів цивільного законодавства та врегулювання відносин на власний розсуд сторін).

Користуючись можливістю та правами наданими вищевказаними нормами, а також принципом свободи договору, Сторони в пункті 5.6. Договору і в його підпунктах 5.6.1 - 5.6.6., за взаємною згодою передбачили, що:

- ціна товару за Договором є такою, що збільшується шляхом індексації покупцем сум платежів за товар на певний індекс, який вираховується у порядку, передбаченому Договором, на підставі таких показників: курсу продажу долару США за гривні на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує дню оплати товару, і курсу цієї валюти на дату укладення специфікацій;

- і обов'язок покупця (який є відповідачем у цій справі та боржником у зобов'язанні) проіндексувати на індекс, що вираховуються згідно з Договором, суми своїх платежів в оплату товару та сплатити відповідачу проіндексовані (тобто збільшені) платежі за товар.

Ця умова також відповідає й змісту ч. 2 ст. 692 ЦК України, згідно з якою: «Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару».

За умовами Договору повна ціна товару складається з ціни товару, що визначена в специфікаціях (накладних), і з суми індексації ціни товару, що нараховується в порядку, передбаченому п. 5.6. Договору, включаючи його підпункти 5.6.1 - 5.6.6.

Різниця між сумою проіндексованих платежів і сумою платежів, вказаних в специфікаціях (накладних), є сумою індексації (тобто збільшення) ціни товару за Договором.

Сторони Договору "збільшення" ціни товару назвали "індексацією" тільки тому, що платіж за товар (основний борг) збільшується на певний індекс, який сторони вираховують у порядку встановленому Договором.

Збільшення курсу продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, і внаслідок цього збільшення індексу який збільшує ціну товару, - це об'єктивний фактор, на який постачальник не може впливати. А, відтак, постачальник не може впливати на розмір суми індексації ціни товару, яку повинен сплатити покупець. Збільшення ціни товару за Договором не пов'язано з суб'єктивним фактором або дією сторони Договору.

У пункті 9.12. Договору сторони вказали, що: "Умови Договору його сторони визначають розумними та справедливими'', що: "Договір складений Сторонами при повному розумінні ними його змісту, прочитаний ними ...". Тобто відповідач підписуючи Договір сам підтвердив, що йому зрозуміло всі його умови, у т.ч. наявність такого обов'язку як сплата постачальнику проіндексованих (тобто збільшених) платежів за товар, порядок вирахування індексу на який збільшуються платежі за товар тощо.

Вищенаведеним підтверджується те, що п. 5.6. Договору і його підпункти відповідають передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам цивільного законодавства: справедливості, добросовісності та розумності.

Згідно з п. 9.3. Договору: "Договір є виконаним Покупцем, коли Покупцем виконані всі обов'язки, у т.ч. сплачена сума індексації ціни товару".

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з п. 8.2. Договору, Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов'язанням Сторони згідно із ст. 259 Цивільного кодексу України збільшують до 3 (трьох) років.

Пунктом 9.12. Договору Сторони визначили, що умови Договору є розумними та справедливими.

Пунктом 8.1.3. Договору передбачено, що за прострочення строків виконання грошових зобов'язань відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 30 % від простроченої суми.

Сума штрафу за порушення відповідачем строків сплати суми індексації ціни товару становить 15269,37 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення", ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 ГК України, ціна зазначається в договорі у гривнях.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Жодна з цих статей умовами Договору порушена не була, оскільки:

ціна товару зазначена в Специфікаціях (п. 1) саме в гривнях і в подальшому саме в гривнях відображена в первинних документах;

виконання грошових зобов'язань з оплати товару за Договором (як в частині сплати базової ціни за Специфікаціями, так і сплати суми індексації ціни товару) передбачена також саме в гривнях (п. 5.2. Договору).

Ціна товару в іноземній валюті ні Договором, ні Специфікаціями не передбачена, як і не передбачено виконання відповідачем грошових зобов'язань в іноземній валюті.

Таким чином є незрозумілим довід відповідача про те, що позивач не зазначив вартість товару в еквіваленті (в доларах США), оскільки цілком зрозумілим є те що позивач і не мав обов'язку цього робити.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1998 від 18.12.1998 року "Про удосконалення порядку формування цін" (далі - Постанова КМУ) суб'єктам підприємництва приписувалось встановлювати ціни і тарифи виключно у національній валюті України і фактично заборонялось встановлення цін і тарифів у доларовому еквіваленті.

Проте, 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року, який дозволив сторонам договорів визначати навіть грошовий еквівалент зобов'язання (тобто ціну товару, послуг тощо) в іноземній валюті, у т.ч. у доларовому еквіваленті.

Про це вказано в частині 2 статті 524 ЦК України, згідно з якою: "Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті".

Згідно з частиною 3 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Вказані статті ЦК України поширюються і на господарські відносини суб'єктів господарювання і на їх господарські договори в силу ч. 1 ст. 175, ч. 7 ст. 179 ГК, ч. 6 ст. 265, ч. 1 ст. 193 ГК України.

Відтак, чинне законодавство України, не містить будь-яких положень для визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті.

Ціна товару в Договорі визначалась сторонами в національній валюті України - в гривнях і не визначалась в грошовому еквіваленті в іноземній валюті, тому вищевказана Постанова КМУ не поширюється на Договір та його умови.

При цьому, ні Постанова КМУ, ні законодавство України не містять жодних обмежень або заборон на встановлення в Договорі порядку та способу збільшення ціни товару на певний індекс, розмір якого залежить від зміни курсів продажу іноземної валюти за гривні на певні дати.

Досягнута сторонами згода в Договорі (п. 5.6 і його підпункти) про зміну обумовленої ціни у визначених ними випадках та визначення способу перегляду ціни відповідно до формули не суперечить чинному законодавству, оскільки воно не містить прямого чи опосередкованого застереження про недійсність такої домовленості.

Детально правове обґрунтування правомірності умов Договору поставки щодо обов'язку відповідача зі сплати суми індексації ціни товару та правова природа її виникнення викладена у Поясненнях позивача (вих. № 87/12/15-юр від 23.04.2015 року) щодо правомірності нарахування суми індексації ціни товару, що надавались суду позивачем раніше.

Щодо доводу відповідача про те, що позивачем "рахунки ... відповідно до умов Договору поставки та специфікації виставлені у гривні, а не в доларах США, без вказування відповідного еквіваленту без чіткого посилання на факти, чому коливання курсу долару США повинно збільшувати суму платежу, що сплачував Відповідач", слід зазначити наступне. Згідно з п. 5.2. Договору поставки: "Оплата Товару здійснюється Покупцем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника. Підставою для платежу є даний Договір".

Таким чином, розмір платежів, що підлягали оплаті відповідачем визначаються не рахунком позивача, а виключно умовами Договору поставки.

Вищевикладеним спростовується і довід відповідача про те, що ним сплачені всі рахунки, що були виставлені позивачем, а отже і відсутній обов'язок з оплати індексації ціни товару, оскільки навіть невиставлення рахунку позивачем не звільняє відповідача від обов'язку проіндексувати платежі та сплатити позивачу суми індексації ціни товару.

Згідно з п. 5.6.2. Договором поставки: "У день здійснення платежу Покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із збоку Постачальника, проводить його індексацію у вищевстановленому порядку та перераховує Постачальнику проіндексовану суму платежу".

Отже, у позивача не тільки відсутній обов'язок із зазначення в будь-яких рахунках "фактів, чому коливання курсу долару США повинно збільшувати суму платежу", а й взагалі їх складати та надавати відповідачу.

Вищевказаним пунктом Договору поставки (5.6.2.) спростовується і твердження відповідача про те, що позивач виставив рахунки на оплату відповідачу із розрахунку не діючого на той момент міжбанківського курсу.

Згідно з п. 5.2., 5.4. Договору: "Підставою для платежу є даний Договір. Покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов 'язаний вказувати в призначенні платежу вид товару, що оплачується, реквізити (номер і дата) цього Договору, а також реквізити (номер і дату) Специфікації по Договору (накладної, якщо Специфікація не була підписана). Якщо Покупець цього не дотримується, то Постачальник має право сам, на власний розсуд, визначити в рахунок якого виду товару, Специфікації, Договору або іншого зобов'язання зарахувати платіж Покупця, незалежно від вказаного в платіжному документі призначення платежу.

Відтак, всі посилання відповідача на рахунки позивача, як підставу своїх заперечень є необгрунтованими та не приймаються судом до уваги.

У своєму Відзиві відповідач не погоджується і з розрахунком суми індексації ціни товару, оскільки, на його думку, її розрахунок повинен був включати лише суми, що були сплачені на умовах фактичного відстрочення платежу.

Однак, згідно з пп. 4.4. Договору поставки: "Постачальник зобов 'язується поставити Покупцю товар у строк, зумовлені Сторонами, тільки за умови надходження на його поточний рахунок у строки, визначені в Специфікаціях, повністю суми попередньої оплати або авансових платежів, якщо такі умови оплати товару були передбачені Специфікаціями. Вказані платежі повинні бути проіндексовані відповідно до умов Договору. Під авансовими платежами Сторони розуміють платежі, які повинні бути здійснені до дати передачі товару".

Таким чином платежі відповідача, що здійснені ним до дати поставки товару на суму 30000 грн. 29.01.2014 року, на суму 37 950,00 грн. від 21.02.2014 року та на суму 84 541,20 грн. від 27.02.2014 року (всього на загальну суму 152491,20 грн.), всупереч тверджень відповідача, та само підлягають індексації як і платежі, що здійснені ним після поставки товару позивачем.

Викладене вище підтверджується і п.п. 7.1.3. Договору поставки який зобов'язує відповідача "перед здійсненням будь-якого платежу в оплату товару провести його індексацію в порядку, передбаченому цим Договором", а не тільки тих платежів, що мають бути сплачені на умовах відстрочення.

Згідно з умовами п.п. 5.6. Договору поставки: ціна товару, що вказана в Специфікаціях, визначена на дату їх складання", а отже усі платежі здійснені не в день її складання підлягають індексації відповідно до умов Договору поставки.

Пункт 3 кожної із специфікацій до Договору поставку також містить положення про те, що: "Суми платежів підлягають індексації згідно із Договором".

Відповідач стверджує, що ненадання позивачем відповіді на надісланий йому 08.12.2014 року Акт звіряння взаємних розрахунків (далі - Акт звіряння) з нульовим сальдо за основним боргом за Договором поставки, є визнання позивачем відсутність будь-якої заборгованості з боку відповідача (у тому числі і обов'язку зі сплати суми індексації ціни товару).

Але принцип мовчазної згоди, у випадку, що наведений відповідачем, може мати місце лише за наявності попередньої про нього домовленості між сторонами та коли наявна згода на це обох сторін, що підтверджується ч. З ст. 205 ЦК України: "У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням".

Такої домовленості між відповідачем і позивачем за Договором поставки або іншим документом не існувало.

Тому вказівка відповідачем у своєму Листі (вих. № 516 від 08.12.2014 року) про те, що неповернення позивачем відповідачу протягом 10 днів Акту звіряння або відсутність відповіді (заперечень) позивача на нього, є підтвердженням позивачем відсутності у відповідача будь-якої заборгованості за Договором поставки, є односторонніми діями відповідача, що не були погоджені з позивачем. Такі дії відповідача не мають юридичного значення.

Крім того, цей довід не відповідає фактичним обставинам.

Акт звіряння відповідачем було отримано 15.12.2014 року і вже наступного дня, 16.12.2014 року, позивачем було направлено відповідачу Претензію-вимогу (вих. 640/14-юр від 10.12.2014 року) про виконання грошового зобов'язання зі сплати суми індексації ціни товару за Договором поставки, що є беззаперечним доказом висловлення позивача про незгоду з його позицією, що у відповідача немає невиконаних грошових обов'язків за Договором поставки.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства "Бізон-Тех-2012" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Топаз" про стягнення 66167 грн. 27 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПАЗ" (ідентифікаційний код 30733698, Луганська область, Новопсковський район, смт. Новопсков, вул.Леніна, 212) на користь Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2012" (ідентифікаційний код 38325315, м.Запоріжжя, вул.Новицького Якова, 11) 50897 грн. 90 коп. індексації ціни товару, 15269 грн. 37 коп. штрафу, судові витрати 1827 грн. 00 коп. Наказ видати.

У судовому засіданні 03.06.15 було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення. Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Дата підписання рішення 09 червня 2015 р.

Суддя Є.А.Лісовицький