Ухвала суду № 44754086, 09.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2015 рокусправа № 804/12002/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Губар Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Івент Сервіс Сістем» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу та скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Івент Сервіс Сістем» (далі - ТОВ «Івент Сервіс Сістем») звернулося до суду з позовом до відповідача Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Криворізька центральна ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ №486 від 11.07.2014 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001852201 від 31.07.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 345 051,25 грн., із яких за основним платежем в розмірі 276 041 грн.,за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 69 010,25 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2014 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0001852201 від 31.07.2014 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 487,20 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Криворізькою центральною ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 14.07.2014 року по 18.07.2014 року Криворізькою центральною ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Івент Сервіс Сістем» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Мет-Імпорт-Пром» за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року та ТОВ «Білд Інжинірінг» за період з 01.05.2014 року по 31.05.2014 року, за результатами якої складено акт №943/22-01/38334424 від 25.07.2014 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПК України; ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФ У від 24.05.95 року №88; ст.55-1 ГК України, відповідно до якої не підтверджено реальності здійснення господарських відносин з ТОВ «Мет-Імпорт-Пром» за квітень 2014 року , з ТОВ «Білд інжиніринг» за травень 2014 року, в результаті чого знижено податок на додану вартість у сумі 276 041 грн., у тому числі за квітень 2014 року в сумі 179 708 грн., травень 2014 року в сумі 96 333 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001852201 від 31.07.2014 року, яким ТОВ «Івент Сервіс Сістем» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 345051,25 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 276 041 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 69 010,25 грн.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення - рішення в судовому порядку.

Приписами п.44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/ або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до приписів п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому п. 198.6 ст. 198 ПК України містить норму, за якою не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 ПК України.

Положеннями ст. 1, ч.2 ст.З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16.07.1999 (далі - Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства, від імені якого складено документ;зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господар ської операції.

Відповідно до п.201.7, п. 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п.201.8.,п. 201.9. ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та контрагентами укладено наступні договори: з ТОВ «Мет -Імпорт-Пром» договір поставки товару №0303/14 від 03.03.2014 року, договір №0302/14-ОУ від 03.02.2014 року виконання робіт з комп'ютерної діагностики вузлів та агрегатів техніки; з ТОВ «Білд Інжинірінг» договір поставки товару №2605/14 від 26.05.2014 року.

Виконання вищевказаних договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону № 996-XIV, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, рахунками - фактурами, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), банківськими виписками щодо здійснення оплати товарів і послуг, що спростовує висновок податкового органу про нереальність зазначених договорів .

Матеріалами справи підтверджено, що на час дії угод контрагенти позивача ТОВ «Мет -Імпорт - Пром» та ТОВ «Білд Інжинірінг» були зареєстровані в установленому порядку як платники податку на додану вартість, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключенні із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем висновок про нереальність правочинів з зазначеними контрагентами зроблений на припущеннях.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні придбаного товару та наданих послуг у контрагентів позивача ТОВ «Мет -Імпорт-Пром» та ТОВ «Білд Інжинірінг», а визнання протиправним та скасування судом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0001852201 від 31.07.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 345 051,25 грн., є обґрунтованим та вірним.

Оскільки відповідач, приймаючи спірний наказ №486 від 11.07.2014 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» діяв у спосіб, в межах повноважень та відповідно до вимог Податкового кодексу України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування цього наказу.

Судом першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ст. 94 КАС України, стягнені на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі судового збору в сумі 487,20 грн.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова