Ухвала суду № 44754031, 06.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 травня 2015 рокусправа № 804/9488/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Севеко» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у справі № 804/9488/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Севеко» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Севеко» (далі ТОВ «Компанія Севеко», Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів, правонаступником якої є Дніпропетровська митниця ДФС (далі митниця, Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 29.05.2014 № 110050004/2014/000042/1.

Позивач у позовній заяві посилався на те, що ним до Дніпропетровської митниці заявлено до митного оформлення наступний товар: сталь вуглецева для армування залізобетонних конструкцій. Зазначений товар заявлено до митного оформлення за ціною контракту, тобто за 1 методом визначення митної вартості. Проте, Дніпропетровською митницею безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 29.05.2014 № 110050004/2014/000042/1 та відмовлено у митному оформленні. Вимогу щодо надання додаткових документів митницею висунуто безпідставно, без врахування фактичних правовідносин, які мали місце при даній імпортній операції; митницею неправомірно здійснено порівняння заявленої митної вартості із наявною в електронній базі митного органу інформацією щодо митних оформлень ідентичних товарів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2014 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції у даній справі подав апеляційну скаргу, в якій послався на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи не було зясовано усі обставини, які мають значення для вирішення справи та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення судового рішення з порушенням норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції від 29.07.2014 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та зазначив, що рішення судом першої інстанції прийнято законно та обґрунтовано.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 19.12.2013 № 13025736, сторонами якого є ОАО «БМЗ-управляющая компания холдинга «Беларусская металургическая компанія» (Білорусь) та ТОВ «Компанія Севеко», останнім отримано товар сталь вуглецева для армування залізобетонних конструкцій та заявлено до митного оформлення за ціною контракту, тобто за першим методом визначення митної вартості. Митне оформлення вказаного товару здійснювалось Позивачем на підставі поданої Дніпропетровській митниці митної декларації від 28.05.2014 № 110050004/2014/002604.

Під час здійснення перевірки заявленої митної вартості товару посадовою особою митниці відповідно до ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, а саме: при електронному декларуванні електронний рахунок фактура від 22.05.2014 № 75435839 до митниці не наданий, однак в гр.44 МД зазначений. Паперовий примірник від 22.05.2014 № 75435839 завірений печаткою ОАО "БМЗ Управляющая компанія холдинга "Белорусская металлургическая компания" не містить дані про умови та строки оплати. Пунктом VI. Зовнішньоекономічного контракту від 19.12.2013 № 13025736 передбачена 100 % передплата. Вартість партії арматури № 16 згідно наданого рахунку складає 925 200,00 рос. руб. Надане платіжне доручення від 19.05.2014 № 11 свідчить про сплату 5 190 000 рос. руб. за арматуру №12-20 на підставі рахунку на попередню оплату від 06.05.2014 № 65048021 з загальною сумою до сплати 11 070 400 рос. руб. По позиції 2 рахунку на попередню оплату № 65048021 за арматуру № 16 сума сплати становить 1 876 800 рос. руб. Наведені дані унеможливлюють проведення контролю числового значення заявленої митної вартості відповідно до п.4 статті 54 МКУ. Відповідно до ч. 3 ст. 337 МКУ посадовою особою митниці проведено контроль співставлення порівняння заявленої митної вартості товару - 13,80 рос.руб./кг (4,76 грн./кг) із даними, які містяться в базі даних митного органу, а саме: електронній копії МД від 10.02.2014 № 1100500004/2014/000488, за якою ввозився такий самий товар за ціною 17,25 рос.руб./кг (5,95грн./кг). Вищезазначені обставини призвели до сумніву у правильності визначення митної вартості товару. Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що у Відповідача при здійсненні митного контролю були достатні підстави для запиту додаткових документів на підтвердження заявленої Позивачем митної вартості товару, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерської документації. Позивачем на вимогу митниці листом від 29.05.2014 № 0275 додатково надано: експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» від 23.05.2014 № 9/164; комерційна пропозиція виробника № 91/1065; акт звірки розрахунків № 25260 станом на 01.05.2014. Судом першої інстанції вірно встановлено, що зазначені документи не підтверджують заявлену Позивачем митну вартість товару, з наступних підстав: експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» від 23.05.2014 № 9/164 виданий на підставі - угоди від 19.12.2013 № 13025736, що стосується попереднього оформлення арматури № 12, а не партії арматури № 16, що оцінюється. В якості джерел інформації використані міжнародні бюлетені, стрічка новин SBB,CMW та «Метал Експерт. Новини ринків сортового прокату СНД» № 9 від 17.03.2014 та № 18 від 19.05.2014. В той же час, дайджести цін товарів на світових ринках та листи ДП «Укрпромзовнішекспертизи», огляди цін ДП «Держзовнішінформ» доведені в березні - травні 2014 свідчать, що рівні цін на прокат із сталі на умовах FOB порти Чорного моря знаходяться в діапазоні 510 - 555 дол.США/т.

Таким чином, наданий експертний висновок не містить обєктивних, документально підтверджених даних щодо рівнів цін товару і не може бути використаний для підтвердження заявленої декларантом митної вартості, враховуючі положення п.2 ч.2 статті 52 МКУ.

Надана комерційна пропозиція виробника № 91/1065 інформує про рівень цін станом на 22.05.2014 та не може розглядатись як така, що повязана із партією товару, ввезеною 06.05.2014. Акт звірки розрахунків № 25260 станом на 01.05.2014 інформує про проведення розрахунків по рахункам квітня від 16.04.2015, 18.04.2014 та 19.04.2014, та не відповідає наданому до митного оформлення рахунку від 22.05.2014 № 75435839.

Електронним повідомленням від 29.05.2014 декларант відмовився від подання інших документів.

Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України (в редакції від 13.03.2012), за приписами якого митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною четвертою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 цього Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, яка була нижчою від наявної бази даних цін на вказаний товар та з урахуванням документів, наданих самим декларантом. За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм митного законодавства.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі вищезазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи обєктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права. У звязку з тим, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, постанову суду першої інстанції у дані справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Севеко» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у справі № 804/9488/14 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у справі № 804/9488/14 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай