Вирок № 44753907, 14.04.2015, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/8089/14-к

Провадження № 1-кп/211/152/15

В и р о к

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2015 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Бардін О. С.

при секретарі Ручкі М.Л.

за участю: прокурора Ільницького О.В.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника потерпілих ОСОБА_3

за відсутністю: потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42014040720000009 по обвинуваченню

ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Таганррог РФ, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, не судимого, проживаючого по АДРЕСА_1

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172 КК України,

в с т а н о в и в:

в період з 06 січня 2014р. по 11 червня 2014р. ОСОБА_9 відповідно до наказів № 1-К від 06.01.2014 року про переведення на вказану посаду та № 18-К від 11.06.2014 року про звільнення із займаної посади займав посаду директора приватного підприємства «Будівник Кривбасу» (код ЄДРПОУ 30260057), розташованого за по вул. Косіора, 66А в Довгинцівському районі в м. Кривому Розі.

Як директор підприємства ОСОБА_9 мав організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, пов'язані з потоковим керівництвом господарської діяльності підприємства і відповідно до Статуту ПП «Будівник Кривбасу»:

п. 8.6 мав право без доручення проводити дії від імені Підприємства, а саме ... укладати договори включаючи трудові, давати вказівки, обов'язкові для всіх працівників Підприємства, підписувати документи Підприємства, видавати в межах своєї компетенції накази...; п. 8.8. ніс відповідальність перед його Власником чи уповноваженим ним органам за виконання умов чинного законодавства України з питань охорони праці у визначеному нормативними актами порядку, компенсував по рішенню Власника за рахунок Підприємства потерпілим на виробництві заподіяну шкоду; п. 8.9. ніс персональну відповідальність за збереження і правильність ведення трудових книжок працівників Підприємства або окремим наказом призначав відповідальність за цю роботу;

Згідно Статуту ПП «Будівник Кривбасу»:

п.9.4. штатні працівники Підприємства підлягають соціальному та медичному страхуванню і соціальному забезпеченню в порядку та на умовах, передбачених діючим законодавством про працю та колективною угодою; п. 9.5 підприємство забезпечує для всіх працівників безпечні умови праці і несе відповідальність згідно КЗпП України за причинені здоров'ю і працездатності; п. 11.2 підприємство веде облік фінансово-господарської діяльності, в т.ч. бухгалтерський і статистичний, подає податковим органам та органам державної статистики звіти і баланси, декларації та інші необхідні документи в термін і в обсягах, встановлених законодавством України.

Але в період з 06.01.2014р. по 11.06.2014р. ОСОБА_9, діючи умисно, керуючи поточною діяльністю ПП «Будівник Кривбасу» і використовуючи найману працю працівників, бажаючи зміцнити фінансове становище ПП «Будівник Кривбасу» за рахунок грубого порушення трудового законодавства України, керуючись своїми особистими інтересами, незаконно, без укладання трудових договорів у письмовій формі, прийняв на роботу у ПП «Будівник Кривбасу» громадян:

28.02.2014 року ОСОБА_2 в якості електрогазозварювальника, з яким було укладено письмовий трудовий договір лише 05.05.2014 року; 05.03.2014 року ОСОБА_8 в якості електромонтера, який виконував зазначену роботу по 28.06.2014 року включно; 02.04.2014 року ОСОБА_4 в якості водія легкових та вантажних транспортних засобів, який виконував зазначену роботу по 13.05.2014 року; 14.04.2014 року ОСОБА_6 на посаду виконроба, який виконував обов'язки за вказаною посадою до 29.04.2014 року; 16.04.2014 року ОСОБА_7 в якості електрогазозварювальника, який виконував зазначену роботу по 16.05.2014 року; 28.04.2014 року ОСОБА_5 в якості покрівельника, який виконував зазначену роботу по 28.06.2014 року; 19.05.2014 року ОСОБА_1 в якості тесляра і оздоблювальника, який виконував зазначену роботу по 28.06.2014 року.

Тим самим в зазначений період ОСОБА_9, маючи об'єктивну можливість укладати в письмовій формі трудові договори з громадянами України, усвідомлюючи, що зазначені працівники керованого ним підприємства виконують свої обов'язки без офіційного працевлаштування, діючи умисно, порушив:

статтю 23 «Загальної декларації прав людини», прийнятої 10 грудня 1948 на Генеральній Асамблеї організації об'єднаних націй, ратифіковану в Україні, якою передбачено, що:

«1. Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю.

Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і, при необхідності, іншими засобами соціального забезпечення...»; статтю 45 Конституції України, якою передбачено, що «... Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачувану щорічну відпустку, встановлення скороченого робочого дня окремих професій і ... скорочення тривалості роботи в нічний час »; статтю 46 Конституції України, якою передбачено, що «громадяни мають право на соціальний захист, що включать право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них причин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. »; статтю 2 КЗпП України, якою передбачено основні трудові права працівників, а саме: «...Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, ... на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття... »; статтю 21 КЗпП України, якою передбачено, що «Трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін ... »; статтю 24 КЗпП України, якою передбачено, що «Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України... Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу... Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.»;

- статтю 29 КЗпП України, якою передбачено, що «Обов'язок власника або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце.

До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідкиїх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.» статтю 48 КЗпП України, якою передбачено, що «Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України»; статтю 253 КЗпП України, якою передбачено, що «Особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню»; статтю 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», якою передбачено, що «...2. Роботодавець зобов'язаний: 1) під час перевірки правильності використання коштів Фонду та достовірності поданих роботодавцем даних, зазначених у пункті 2 цієї частини, надавати посадовим особам територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірки; 2) подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про: прийняття на роботу працівників; розмір заробітної плати та використання робочого часу працівників;виплату застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю; використання коштів Фонду за іншими визначеними цим Законом напрямами...»; статтю 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що «Загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: 1) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - підприємців та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;...»; статтю 2 Закону України «Про відпустки», якою передбачено, що «Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).» статтю 30 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено, що «...Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.»; Інструкцію про порядок ведення трудових книжок, затверджену постановою Кабінету міністрів України № 58 від 29.07.1993 року, якою передбачено, що «...До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди...»

Таким чином в період з 06.01.2014. по 11.06.2014р. ОСОБА_9, будучи директором ПП «Будівник Кривбасу», своїми умисними діями приховував фактичне виконання потерпілими своїх трудових обов'язків в якості найманих працівників, в результаті чого не забезпечив відрахування загальнообов'язкових платежів за вищевказаних працівників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в Україні, до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, в Управління Пенсійного фонду України, в результаті чого зазначені працівники, були позбавлені можливості отримати відпустку, не мали рівності у трудових правах стосовно інших працездатних громадян України незалежно від їх походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин, були позбавлені права на справедливі і сприятливі умови праці, на захист від безробіття, не мали права на нарахування ним пенсійного страхового стажу у відповідному розмірі, а також на отримання соціального захисту у випадках передбачених законом, зокрема у разі настання нещасного випадку під час виконання трудових обов'язків.

Своїми діями ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 172 КК України, за ознаками: інше грубе порушення законодавства про працю.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 вину у вчинені злочину визнав повністю та пояснив, що він працював директором, але фактично на роботу приймав працівників ОСОБА_10 Трудові книжки працюючих зберігалися в сейфі в приймальній, він їх ніколи не бачив і не знав усіх працюючих. Він пам'ятає, що на підприємстві працювали ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4, але який час, не пам'ятає. ОСОБА_6 він бачив пару раз, той казав, що працює. ОСОБА_7 бачив, його начебто вигнали за вживання спиртного. ОСОБА_5 він не пам'ятає, ОСОБА_1 бачив пару раз.

Він визнає себе винним, так як він, як директор, зобов'язаний був вирішувати питання прийому на роботу працівників та їх звільнення.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що в травні 2014р. він прийшов влаштовуватися на роботу у ПП «Будівник Кривбасу». Йому обіцяли 3000 гривень в місяць. Трудову книжку він віддав секретарю, в неї прочитав і підписав трудовий договір. 19 травня він вийшов на роботу, ОСОБА_9 відвіз його на роботу до дитячої лікарні по вул. Революційній. Потім він працював кілька тижнів в м. Апостолове. Йому дали аванс 200 гривень і наприкінці липня заплатили 1600 гривень.

Про ОСОБА_6 йому нічого не відомо.

Потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 28.02.2014р. він зателефонував до ПП «Будівник Кривбасу» щодо прийому на роботу. Йому відповіли, що він може працевлаштовуватися. За перший місяць роботи йому заплатили 2500 гривень, за другий - 3000 гривень. Потім його офіційно прийняли на роботи, 4 місяці не платили заробітну плату і він звільнився в серпні 2014р. Потім з ним розрахувалися повністю.

ОСОБА_6 працював з ними виконробом, проводив інструктаж.

Відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечували учасники судового провадження.

Обвинувачений пояснив, що правильно розуміє зміст цих обставин, його позиція є добровільною і розуміє, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Вирішуючи питання про покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Вчинений злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Раніше ОСОБА_9 не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває (т.3 а.с120,121,123,124 - довідки, запит).

Пом'якшуючою обставиною є визнання вини та щире каяття, обтяжуючих покарання обставин не встановлено.

Враховуючи викладене, те, що на теперішній час підсудний не працює, суд вважає, що покарання повинно бути обрано у виді штрафу.

Керуючись ст.ст.370,374 КПК України, суд

п р и с у д и в:

визнати ОСОБА_9 винним у вчинені злочину, передбаченого частиною 1 статті 172 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень в дохід держави.

Речові докази: три поліетиленових пакети з документами, комп'ютерне обладнання, які знаходяться в кімнаті речових доказів Довгинцівського РВ КМУ, після набрання вироком законної сили повернути ПП «Будівник Кривбасу».

На вирок протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд.

Суддя: О. С. Бардін