Ухвала суду № 44753839, 04.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2015 рокусправа № 808/8060/14(ДО/808/1016/14)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі № 808/8060/14 ДО/808/1016/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропілля та Добропільському районі Донецької області про визнання недійсним та скасування рішення від 16.10.2014 №120/17а про застосування фінансових санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нарахування фінансових санкцій незаконні та безпідставні, оскільки норми п.5 ч. 9 ст.109 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на підставі яких застосовано до позивача фінансові санкції, втратили чинність на момент прийняття відповідачем оспорюваного рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015р. у задоволенні позову - відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду була подана апеляційна скарга в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Скарга обґрунтована тим, що збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків щодо подання звітності не пов'язані із такою заборгованістю , знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону № 1058-IV та абзаців п'ятого , шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав просив її задовольнити з підстав в ній викладених .

Представник відповідача до суду не з'явився, надав на адресу суду заперечення на апеляційну скаргу в яких просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги .

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що є помилковим твердження позивача про неправомірність застосування фінансової санкції до ТОВ "ДТЕК "Добропіллявугілля".

Колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.10.2014р. відповідачем проведено позапланову документальну перевірку ТОВ «ДТЕК Добропілявугілля», щодо достовірного надання відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, за період з 01.01.2001 до 01.01.2002, з 01.01.2003 до 01.01.2005, з 01.01.2006 до 01.01.2008.

Згідно з матеріалами справи 03.10.2014року посадовою особою відповідача складено акт №179 від 03.10.2014 , згідно якого встановлено порушення п.4 ч.2 ст.17 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та реквізитів 1, 17-20, 24-30 п. 8.3. Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою Правління ПФУ від 10.06.2004 року №7-6, у частині подання не достовірних відомостей (невірне заповнення коду періоду року, зазначення сум відпускних не за місяцями приналежності, заниження даних звітності на суми вартості вугілля, відсутність відомостей про наявність пільгового стажу, необґрунтоване заповнення відомостей, недостовірне зазначення дати закінчення трудових відносин по наступним застрахованим особам: ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3, за 2001 рік, ОСОБА_4 за 2003 рік, ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9-за 2004 рік, ОСОБА_10- за 2006 рік, ОСОБА_11, ОСОБА_12- за 2007 рік.

На підставі висновків акту відповідачем було складено Рішення від 16.10.2014 №120/17а про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, яким до позивача на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було застосовано фінансову санкцію у розмірі 510,00 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-ІУ (чинної до 01.01.2011р.) страхувальники зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом незалежно від стану фінансово-господарської діяльності.

Згідно з п.1.3 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування затвердженого Постановою правління ПФУ від 10.06.2004р. № 7-6 (чинного до 01.01.2010р.) страхувальник один раз на рік, до 1 квітня поточного року, подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.

За нормами п.5 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (чинного до 01.01.2011р. - на час вчинення порушення) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством до територіальних органів Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10% суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року порушення - у розмірі 20% зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» наведена вище норма матеріального права із ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" була виключена.

Відповідно до абз.6 ч. 7 розділу 8 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-УІ від 08.07.2010р. на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином після набрання чинності Законом № 2464-VІ за органами ПФУ збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 1 січня 2011 року.

З урахуванням вищезазначених норм законодавства органи Пенсійного фонду наділено повноваженнями щодо застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набранням чинності Законом України № 2664-УІ. Фактично порушення стосується періоду з 01.01.2001 по 01.01.2008 а тому застосування відповідальності за нормами, які були вчинені до 01.01.2011р. - правомірне.

Правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 31 березня 2015р. справа №№ 21-77а15.

Стосовно застосування фінансової санкції саме до ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" слід зазначити, що відповідно доказів, що містять матеріали справи ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" є правонаступником ДП "Добпїропіллявугілля".

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та мотивовано з посиланням на норми законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку відмовляючи в задоволенні позову а доводи, які викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі № 808/8060/14 ДО/808/1016/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллшя та Добропільському районі Донецької області про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій,- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 08 червня 2015 року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак