Ухвала суду № 44753805, 20.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2015 рокусправа № 804/14738/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року у справі №804/14738/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Алмет» до третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору про Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліцет - Ол» визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Алмет» (далі по тексту - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ НВП «Алмет» (податковий номер 31197615) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з ТОВ «Євро траст ЛТД» (податковий номер 34775003) за період лютий 2014 року щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшої їх реалізації;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0002272203 від 05.06.2014 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/14738/14.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зокрема, зазначив, що факт реальності фінансово-господарських операцій підтверджується первинними документами, складеними з урахуванням вимог законодавства, а висновок податкового органу про здійснення даних операцій без мети настання реальних наслідків є припущенням. Матеріалами проведеної відповідачем перевірки не підтверджено факт нереальності операцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року у справі №804/14738/14 адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0002272203 від 05.06.2014 р. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. (суддя - Олійник В.М.)

Постанова суду першої інстанції мотивована, тим, що всі первинні документи по фінансово-господарських операціях позивача з ТОВ «Євро траст ЛТД» за перевіряємий період складені з урахуванням вимог чинного законодавства України та не суперечать йому. В акті перевірки ТОВ НВП «Алмет», на підставі якого було винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не зазначено систематичного викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, всіх суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень законодавства, а також посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та додатковому обігу, що підтверджують наявність зазначених фактів. Разом з тим, судом встановлено, що відповідач мав законні підстави для проведення перевірки позивача.

Відповідач - Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року у справі №804/14738/14 та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що операції з придбання товарів позивачем у ТОВ «Євротраст ЛТД» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) та не спричиняють настання правових наслідків.

20 травня 2015 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№23698/15 надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких останній зазначає, що ним не допускалось порушень норм Податкового кодексу України, виходячи з чого просить залишити без змін оскаржуване судове рішення.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників осіб, які беруть участь у справі.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, посадовими особами відповідача в період з 12 травня 2014 року по 16 травня 2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ НВП «Алмет» (податковий номер 31197615) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за відносинами з ТОВ «Євро траст ЛТД» (податковий номер 34775003) за період лютий 2014 року щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшої її реалізації, результати якої оформлено актом №2490/85/04-03-22-03/31197615 від 23.05.2014 р.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.56, п.п.14.1.191, п.п.14.1.231 п. 14.1 ст. 14 , п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 ПК України, а саме занижено податок на додану вартість за січень 2014 року на загальну суму 146 008,10 грн.

05 червня 2014 року відповідачем на підставі акту перевірки №2490/85/04-03-22-03/31197615 від 23.05.2014 р. по відношенню до позивача прийнято податкове повідомлення-рішення №0002272203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 219 012,00 грн., з яких за основним платежем - 146 008,00 грн. та за штрафними санкціями - 73 004,00 грн.

Податковий орган в акті перевірки вказує, що позивачем не надано документи щодо підтвердження факту транспортування товарів від постачальника до ТОВ НВП «Алмет», неможливо підтвердити хто здійснював навантажувально-розвантажувальні роботи, які посадові особи безпосередньо приймали участь у прийманні продукції по кількості та якості.

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Ліцет-Ол» (постачальник) (попереднє найменування ТОВ «Євро траст ЛТД») було укладено договір поставки № 05/11/13-1 від 05.11.2013 року.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентом позивачем надано рахунки на оплату, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акт прийому-передачі векселів від 20.02.2014 року, від 28.03.2014 року, а також платіжні доручення.

Крім того із матеріалів справи вбачається, що між позивачем (постачальник) та ТОВ «Грейт Діл» (покупець) укладено договір поставки № 16/07/13-1 від 16 липня 2013 року. На виконання договору № 16/07/13-1 складено специфікацію №7 від 27.01.2014 р. та специфікацію №8 від 05.03.2014 р., виписані податкові накладні, видаткові накладні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи позивача щодо належного формування показників податкової звітності підтверджуються належними та допустимими доказами.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду, що набрали законної сили, на підтвердження здійснення контрагентом позивача фіктивної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відтак саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання, а відповідно і довести відсутність фактичного здійснення господарської операції.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

При цьому, суд вважає за необхідносте дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З огляду на встановлені судом обставини справи, вказані норми законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів щодо відсутності господарських операцій між позивачем і контрагентом та такого порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Алмет» законодавства України, що дає підстави для висновку щодо заниження останнім податку на додану вартість за січень 2014 року на загальну суму 146008,10 грн., а отже прийняте по відношенню до позивача податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та протиправним.

Водночас обґрунтованим є висновок суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні заявлених вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки, оскільки такі дії не можуть безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводять до настання невідворотних негативних наслідків, проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів. Разом з тим, прийняте податковим органом за наслідками проведеної перевірки податкове повідомлення-рішення та яке є результатом проведених суб'єктом владних повноважень дій, як рішення, що породжує для особи зміну її правового становища, може бути оскаржено у судовому порядку платником податків у випадку, якщо він вважає його таким, що не відповідає вимогам законодавства України, що і було зроблено позивачем у спірних правовідносинах.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 24 жовтня 2014 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року у справі №804/14738/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 25 травня 2015 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко