Постанова № 44749018, 02.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. Справа№ 910/29100/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Товстенко О.Ю.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал"

на рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015р.

у справі № 910/29100/14 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал"

до Комунального підприємства ,,Житлово-експлуатаційна організація -111 Голосіївського району"

про стягнення 652 059,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Комунального підприємства ,,Житлово-експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району" про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі за договором № 06368/2-01 від 10.02.2006р. в розмірі 652 059,74 грн., з яких: 540 625, 28 грн. основного боргу, 52 235,03 грн. втрат від інфляції; 5 880,55 грн. 3% річних; 26 287,62 грн. пені, 27 031,26 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2015р. у справі № 910/29100/14 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 383 069,59 грн. основного боргу; 37 481,68 грн. втрат від інфляції; 3% річних у сумі 4 392,32 грн.; 18 184,43 грн. пені; штраф у сумі 19 153,48 грн. та 9 246,21 грн. судового збору.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини та умови договору, положення ГК України і ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі та наявність правових підстав для їх задоволення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015р. у справі №910/29100/14 скасувати в частині відмови в стягненні з відповідача 157 555,69 грн. основного боргу; 14 753,35 грн. інфляційних втрат; 1 488,23 грн. 3% річних; 8 103,19 грн. пені та 7 877,78 грн. штрафу і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник вказує, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги надані позивачем акти про зняття показань водолічильників, що погоджені й підписані відповідачем та є первинними документами, що підтверджують факт надання послуг за договором. На думку позивача, договір, укладений між сторонами регулює відносини сторін щодо постачання питної води без її розподілу на категорії в залежності від того, для яких потреб ця послуга буде використана відповідачем в своїй господарській діяльності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 12.05.2015р.

Ухвалою суду від 12.05.2015р. розгляд скарги у справі № 910/29100/14 відкладено на 02.06.2015р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребування від позивача додаткових документів, необхідних для вирішення спору на підставі ст. 77 ГПК України. Зазначеною ухвалою зобов'язано позивача подати суду обґрунтований розрахунок щомісячних обсягів води, отримання якої підтверджується актами про зняття показань з приладу обліку, підписаних представником абонента, з розшифровкою окремо по кожному коду та приладу обліку (реквізити акта та обсяг поставленої води за поточний місяць), обґрунтований розрахунок позовних вимог, здійснений на підставі обсягів води, поставка (передача) якої абоненту підтверджена документально - актами про зняття показань з приладу обліку, які містять підпис представника абонента.

29.05.2015р. від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду від 12.05.2015р. надійшли витребувані судом документи.

В судове засідання 02.06.2015р. представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду скарги повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411612405395, № 0411612405387.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Заяв про відкладення розгляду справи від представників сторін не надходило, у зв'язку з цим колегія суддів, враховуючи їх належне повідомлення про час та місце розгляду скарги, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2006р. між Відкритим акціонерним товариством ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством ,,ЖЕО - 111" Голосіївської районної в місті Києві ради, яке перейменоване на Комунальне підприємство ,,Житлово - експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району" (далі - абонент, відповідач) було укладено договір №06368/2-01 на постачання питної води та приймання вод через приєднані мережі (далі - договір, т.1, а.с. 8-9) у відповідності до п. 1.1 якого постачальник взяв на себе зобов'язання надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент - здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р.,зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за № 165/374 (в подальшому правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 № 403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно з п. 1.3 договору обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізацій, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід'ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладання договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється:

2.1.1 за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом;

2.1.2 зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням ) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг;

2.1.6 облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт про обсяги наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння за проведеними розрахунками за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до позивача із необхідними обліковими та бухгалтерськими документами для проведення звіряння обсягів наданих послуг у відповідному звітному періоді та розрахунків. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акта звіряння розрахунків. У разі невиконання абонентом цього пункту договору облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведення абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

В п. 2.2.1 договору сторони погодили, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до договору стосовно строків їх введення та розмірів.

У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір чинних тарифів; оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента; за згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України; в разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п. 2.2.2 договору).

У разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи із діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (п. 2.2.3 договору).

За змістом п. 2.2.4 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента письмово повідомити про це постачальника та й цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акта. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Пунктом 3.1.1 договору постачальник взяв на себе зобов'язання забезпечувати абоненту постачання питної води, якість якої відповідає ГОСТ 2874-82 ,,Вода питна" до його водопровідного вводу, а абонент - сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах договору (п. 3.3.5 договору).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання питної води від 10.02.2006р. в частині своєчасності та повноти сплати за надані послуги, внаслідок чого, на думку позивача, виникла заборгованість за період з 01.10.2013р. по 30.06.2014р. в сумі 540 625,28 грн., та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховано 52 235,03 грн. втрат від інфляції; 5 880,55 грн. 3% річних; 26 287,62 грн. пені, 27 031,26 грн. штрафу.

Позивач зазначає, що згідно облікових даних відповідачу, відповідно до умов договору, надані послуги з водопостачання та водовідведення, підтвердженням чого є надані останнім акти про зняття показників водолічильників, які підтверджують факт надання та об'єми наданих послуг; розшифровки рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитих послуг, тарифи, за якими проводились нарахування, та вартість наданих послуг; реєстр дебетових повідомлень, які підтверджують виставлення рахунків на оплату спірних послуг до банківської установи відповідача.

З наданого позивачем розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу за період з 01.10.2013р. по 30.06.2014р. складається з:

- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків (код-1-1381 та 1-1710) в сумі 268 727,25 грн.;

- боргу за надання послуг з прийняття стоків гарячої води (код-1-51381) в сумі 114 342, 34 грн.;

- боргу за постачання холодної питної води на підігрів (код-1-51381) в сумі 157 555, 69 грн.

На підтвердження факту виконання договору за вказаний період позивачем було надано акти про зняття показників з приладів обліку з жовтня 2013р. до червня 2014р.

Заперечуючи проти позовних вимог у даній справі, відповідач зазначив про те, що між сторонами договору відсутні договірні відносини про постачання води, що йде на підігрів через бойлери і у відповідача немає на балансі, в управлінні чи господарському віданні або користуванні теплових пунктів (котелень), тому відсутні правові підстави для сплати питної води, що йде на підігрів.

Колегія суддів, враховуючи викладені обставини, вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 193 ГК України, ст. 525 ЦК України встановлено правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Зазначені положення кореспондуються і з вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості умов договору для їх виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, за яким, відповідно до ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 22 Закону України ,,Про питну воду та питне водопостачання", споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст.ст. 1, 14 Закону України ,,Про житлово - комунальні послуги", комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтею 16 даного Закону встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Пунктом 1.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р. встановлено, що ці Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

У відповідності до п. 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення, тобто розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

З огляду на зазначені положення Правил слід дійти висновку, що облік споживання обсягів питної води здійснюється виключно по засобам обліку, які встановлені у будинку споживача на межі балансового розподілу мережі виробника та абонента.

Водночас, матеріали справи не містять доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів (бойлерів), на які постачалась питна вода для підігріву.

Згідно ч. ч. 1,2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України ,,Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії, зокрема є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України ,,Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово -комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Суд враховує, що договір №06368/2-01 від 10.02.2006р. на постачання питної води та приймання вод через приєднані мережі не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, відповідно договори, які б регулювали відносини між сторонами щодо поставки холодної питної води, яка використовується для приготування гарячої, суду надані не були.

Водночас, колегія суддів зазначає, що умовами укладеного сторонами договору передбачено не лише надання послуг з постачання питної води, але і приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу.

Пунктом 1.4 Правил користування №190, приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за № 403/6691 (далі -Правила приймання №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2 Правил приймання №37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Відповідно до п. 1.4 Правил приймання №37, абонент Водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до п. 2.4 означених Правил приймання, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Колегія суддів вважає доведеним факт наявності у відповідача боргу, що обліковується за кодом 1-51381 (послуги із приймання стічних вод гарячого водопостачання) в сумі 114 342, 34 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Матеріалами справи, а саме: актами зняття показників з приладів обліку, розшифровками рахунків абонента, в яких вказано об'єми спожитих послуг, реєстрами дебетових повідомлень, що підтверджують виставлення рахунків до установи банку відповідача, належним чином підтверджується надання позивачем у спірний період послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2013р. по 30.06.2014р. за обліковими кодами № 1-1381, № 1-1710 в сумі 268 727,25 грн. та кодом 1-51381 (послуги з прийняття стоків гарячої води) в сумі 114 342,34 грн. та існування заборгованості відповідача за надані послуги.

За наведених вище обставин, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості питної води, що використовується для виготовлення гарячої води задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість питної води для її підігріву, а матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, з яких здійснюється постачання гарячої води, тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у сумі 157 555,69 грн. задоволенню не підлягають, а вимоги в частині боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків, прийняття стоків гарячої води є документально обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем - 383 069,59 грн.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги позивач зазначив, що суд безпідставно не взяв до уваги акти про зняття показань водолічильників, що погоджені та підписані відповідачем та є первинними документами й підтверджують факт надання послуг за договором, в тому числі й щодо холодної води, яка йде на підігрів.

Оцінюючи надані позивачем акти про зняття показів з водолічильників за спірний період, як докази надання позивачем послуг з водопостачання, колегія суддів зазначає, що з огляду на встановлення судом відсутності обов'язку відповідача сплачувати вартість питної води, яка йде на підігрів, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в період з жовтня 2013 року до червня 2014 року перераховано позивачу грошові кошти у сумі 1 308 070, 27 грн., частина з яких у сумі 173 901, 96 грн. була зарахована позивачем в рахунок сплати за холодну воду, яка йшла на виготовлення гарячої води.

Проте, як вірно вказав суд першої інстанції, суду не надано права зараховувати грошові кошти у сумі 173 901, 96 грн. в рахунок погашення боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків, оскільки названа дія буде виходити за межі розгляду спору.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті за послуги водопостачання та водовідведення, позивач просить суд стягнути з відповідача 52 235,03 грн. втрат від інфляції; 5 880,55 грн. 3% річних; 26 287,62 грн. пені, 27 031,26 грн. штрафу.

Суд першої інстанції частково задовольнив вказані позовні вимоги, а саме, стягнув з відповідача на користь позивача 37 481,68 грн. втрат від інфляції; 3% річних у сумі 4 392,32 грн.; 18 184,43 грн. пені; штраф у сумі 19 153,48 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків від суми, яку відмовився сплатити (пункт 4.6 договору).

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, виконаний судом першої інстанції колегія суддів вважає його вірним, тому стягненню з відповідача підлягає пеня (за період з 19.10.2013р. до 30.06.2014р.) у сумі 18 184, 43 грн. та штраф у сумі 19 153, 48 грн. (5 % від 383 069,59 грн.)

Положеннями ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, виконаний судом першої інстанції, колегія суддів вважає його вірним, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4 392,32 грн.

В частині розрахунку інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що за розрахунком суду апеляційної інстанції інфляційні втрати становлять 37 481,68 грн., про що вірно вказано судом першої інстанції в резолютивній частині рішення. Водночас, в мотивувальній частині рішення судом першої інстанції допущено описку, та зазначено, що суд дійшов висновку про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 33 005, 63 грн.

Проте, зазначена описка не вплинула на правильність рішення суду про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 37 481,68 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

При цьому, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні не спростовують, а тому відхиляються колегією суддів з підстав, наведених вище.

Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015р. у справі № 910/29100/14 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає зміні або скасуванню з підстав, передбачених ст. 104 ГПК України. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін з урахуванням мотивувальної частини даної постанови.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерна компанія ,,Київводоканал" - залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2015р. у справі № 910/29100/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук