Постанова № 44748971, 03.06.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р.Справа № 916/3688/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Гладишевої Т.Я.

суддів Савицького Я.Ф., Журавльова О.О.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 03.06.2015 року:

від позивача: Стрезєв А.І., за довіреністю;

від відповідача: Бондаренко К.В., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інтертранс К"

на рішення господарського суду Одеської області від 24.02.2015 року

по справі № 916/3688/14

за позовом: Приватного підприємства "Інтертранс К"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТР «Лоджистік»

про стягнення 76933,20 грн.

В судовому засіданні 03.06.2015 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Приватне підприємство "Інтертранс К" (далі позивач, ПП "Інтертранс К") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення з останнього заборгованості за договором про надання послуг з перевезення в розмірі 76933,20 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на укладений 11.04.2013р. між приватним підприємством "ІНТЕРТРАНС К" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого ПП "ІНТЕРТРАНС К" в якості перевізника зобов'язалось здійснити перевезення вантажу (сільськогосподарської техніки, запчастин) на умовах ТІR з оформленням (складанням) міжнародної товарно-транспортної накладної СМR, а ФОП ОСОБА_3 зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх вартість на умовах, визначених у договорі - заявці у сумі 6 000,00 дол. США в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату оплати, що на дату звернення позивача до суду з позовом складає 76933,20 грн.

27.11.2014 року позивач звернувся до господарського суду з клопотанням про залучення до участі у справі іншого відповідача, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю ТР „Лоджистік".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2014 р. по справі № 916/3688/14 клопотання позивача про залучення ТОВ ТР «Лоджистік» до участі у справі в якості іншого відповідача задоволено. Залучено ТОВ ТР „Лоджистік" (65011, м. Одеса, вул. Троїцька, б.33 А, офіс 403, код ЄДРЮОФОП 36851500) до участі у справі №916/3688/13 у якості співвідповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.12.2014 р. провадження у справі №916/3688/14 за позовом Приватного підприємства "ІНТЕРТРАНС К" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю ТР „Лоджистік" про стягнення 76933,20 грн. в частині вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 припинено.

Вказана ухвала суду не оскаржувалась відповідно до положень ст. 80 ГПК України, є чинною та набрала законної сили.

Заявою від 09.02.2015 року позивач уточнив позовні вимоги, вказавши, що заборгованість за договором перевезення в розмірі 76933,20 грн. підлягає стягненню з ТОВ ТР «Лоджистік».

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.02.2015 року по справі № 916/3688/14 (суддя Цісельський О.В.) у задоволенні позову Приватного підприємства "Інтертранс К" відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, зазначивши при цьому, що договір на перевезення, за яким позивач просить стягнути суму боргу, був укладений без участі ТОВ ТР «Лоджистік».

Не погодившись з рішенням суду, ПП "Інтертранс К" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує про необґрунтованість та необ'єктивність висновків суду, які зроблені судом без повного виявлення всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Серед доводів апеляційної скарги, зокрема, скаржник зазначає наступне: - судом не надано належної правової оцінки висновку про припинення провадження у справі в частині вимог до ФОП ОСОБА_3, тому такий висновок є передчасним; - судом не розглянуто клопотання позивача від 16.10.2014 вх. № 4568/14 про витребування доказів; - висновок суду, що печатка ТОВ ТР „Лоджистік", що міститься у графі 22 СМR, проставлена на підставі довіреності № 10221/13 з метою виконання доручення вантажовідправника на перевантаження контейнерів UESU232035/7, ZCSU839948/0 на вантажний автомобіль на території державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» згідно встановлених правил порту, є хибним.

В свою чергу, ТОВ ТР „Лоджистік" 07.05.2015 року звернулось до суду апеляційної інстанції з відзивом на апеляційну скаргу, в якому просило залишити оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 24.02.2015 року по справі № 916/3688/14 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. одночасно вказуючи, що ТОВ ТР „Лоджистік" виступило повіреним вантажовідправника на певному етапі перевезення контейнерів під час виконання дій із перевантаження вантажу з контейнерів на вантажний автомобіль в Одеському морському торговельному порту, а тому ТОВ ТР „Лоджистік" не є стороною у договорі перевезення вантажу, за яким позивачем стягується 76933,20 грн. боргу.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою позову ПП "Інтертранс К" є договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладений, за твердженням позивача, між ПП "Інтертранс К" та ФОП ОСОБА_3, згідно умов якого позивач, як перевізник, зобов'язався перевезти вантаж (сільськогосподарська техніка, запчастини), а ФОП ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити надані послуги на умовах, визначених у договорі - заявці.

На підтвердження обставин укладення вказаного договору позивач вказує про оформлення ним договору - заявки № 23/03-1Е від 11.04.2013 року, а доказом прийняття вантажу до перевезення та здійснення перевезення вважає міжнародну товарно-транспортну накладну А № 127631 (СMR).

Як вже вказувалось вище, ухвалою від 08.12.2014 року було залучено до участі у справі в якості іншого відповідача -ТОВ ТР „Лоджистік", розгляд справи відкладено на 25.12.2014 року.

Згідно протоколу судового засідання від 25.12.2014 року представник позивача не з'явився, письмові клопотання від позивача до початку розгляду справи по суті не надійшли. Розгляд справи відкладено на 05.01.2015 року.

Згідно протоколу судового засідання від 05.01.2015 року представником позивача до початку розгляду справи клопотань, зокрема, про зміну підстави позову не заявлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Виходячи з наведеної норми процесуального права, тільки позивачу надано право змінити предмет або підставу позову.

Наявну в матеріалах справи заяву ПП "Інтертранс К" про уточнення позовних вимог (зміну підстав позову) не можна розцінювати як письмову заяву про зміну підстав позову, оскільки заява не містить певних обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Крім того, згадана заява за формою та змістом не узгоджується із статтею 54 ГПК України (а/с 130).

Відтак, місцевим господарським судом правомірно розглянуто позов ПП "Інтертранс К" з підстав, зазначених у позовній заяві (а/с 2).

Як вже вказувалось раніше, позовні вимоги ПП "Інтертранс К" ґрунтуються на міжнародній товарно-транспортній накладній СМR А № 127631 (СМR), копія якої наявна в матеріалах справи та з якої вбачається, що у графі 1 Відправником вантажу зазначено NETAFIM LTD; у графі 2 Одержувачем вантажу зазначено КХ «Herseitov»; у графі 16 Перевізником вантажу визначено ПП "Інтертранс К"; у графі 24 СМR міститься підпис та штамподержувача вантажу - КХ «Herseitov», що є підтвердженням одержання вантажу без зауважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення, Женева, 19 травня 1956 р., до якої Україна приєдналась з застереженням відповідно до Закону № 57-V від 01.08.2006 року, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Згідно частини 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Вказаною нормою матеріального права чітко встановлено, що сторонами договору перевезення вантажу є перевізник, вантажовідправник та вантажоодержувач, якими ТОВ ТР „Лоджистік" не є виходячи з відомостей СМR А № 127631.

Крім того, відповідно до ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Згідно статі 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю або законом.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Звідси випливає, що для того, щоб довести факт укладення договору перевезення із відповідачем, позивач зобов'язаний надати докази двох наступних обставин:

1.Досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору, зокрема ціни:

2. Відображення досягнутої сторонами згоди у належній формі - договорі, підписаному представниками сторін.

Тобто для встановлення факту того, що ТОВ ТР „Лоджистік" є стороною договору перевезення, позивач має надати суду договір, підписаний сторонами, в якому було б зазначено про послуги позивача, їх вартість та строк здійснення перевезення.

Колегія суддів відмічає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин укладення договору перевезення між позивачем та ТОВ ТР „Лоджистік", навпаки, позивач наголошує на оформленні договору-заявки № 23/03-1Е від 11.04.2013 року з ФОП ОСОБА_3

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що відбиток печатки ТОВ ТР „Лоджистік" у графі 22 СМR не є доказом тих обставин, що товариство є стороною за договором перевезення, виходячи з законодавчо визначених порядку та форми договору перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Вищевикладене свідчить про безпідставність позовних вимог ПП "Інтертранс К" до ТОВ ТР „Лоджистік" та правомірну відмову судом у задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині вказуються, зокрема, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.

З оскаржуваного рішення від 24.02.2015 року вбачається, що клопотання позивача від 16.10.2014 року вх. № 4568/14 про витребування доказів судом розглянуто і не задоволено з підстави необґрунтованості.

Відтак, доводи скаржника про залишення судом вказаного клопотання без розгляду є такими, що не відповідають дійсності.

Клопотання позивача від 27.05.2015 р. про витребування Одеським апеляційним господарським судом нових доказів у Одеської митниці ДФСУ та у Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» колегією суддів відхилено з підстави, що зазначені в клопотанні документи, які підлягають витребуванню, не спростовують фактичних обставин, встановлених господарським судом Одеської області, та висновків суду апеляційної інстанції.

Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 24.02.2015 року по справі № 916/3688/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 08.06.2015 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.О. Журавльов