Постанова № 44748901, 09.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа№ 910/2429/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Чайковська Л.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2015 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «СГ «ТАС» про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення прийнято з порушення норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, апеляційна скарга для розгляду була передана колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду Верховця А.А. від 30.04.2015 у зв`язку із перебуванням судді Андрієнка В.В. на лікарняному для розгляду скарги визначити колегію суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду в складі колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Жук Г.А.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнко В.В. від 09.06.2015 враховуючи вихід судді Андрієнка В.В. з лікарняного, скаргу передано для розгляду колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою суду від 09.06.2015 справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в складі колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Представник позивача в судове засідання на вказану дату з`явився та надав усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

У п. 3.9.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

За таких обставин, враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача.

Крім того, представником позивача не було надано доказів неможливості бути присутнім в судовому засіданні іншого представника товариства.

В той же час в своєму клопотання представник апелянта фактично не заперечував проти розгляду справи за його відсутності, зазначивши у поданому клопотання про те, що у випадку розгляду справи просить суд звернути увагу на відповідні доводи апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

16.10.2012 між ТзДВ "СК "Наста" (страховик) та ТОВ "Ілта" (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування, оформлений страховим сертифікатом № 401.0008545/2745 (який є невід'ємною частиною Генерального Договору № 401.0008545 від 23.09.2010 р.), за умовами якого був застрахований транспортний засіб "Skoda", державний номер АА 9427 КЕ, на строк з 05.11.2012 до 04.11.2013.

31.11.2012 на перехресті проспекту Бажана у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "ВАЗ 21099", державний реєстраційний номер АА 6769 СВ, яким керував Чайковський С.І., транспортного засобу "Даф", державний реєстраційний номер СА 1020 ВР та транспортного засобу "Skoda", державний реєстраційний номер АА 9427 КЕ, яким керував Поліщук В.І.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 25.01.2013 у справі № 3-9350/12 Чайковського С.І. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України.

Протоколом огляду транспортного засобу від 13.12.2012 визначено перелік та характер пошкоджень автомобіля "Skoda", державний реєстраційний номер АА 9427 КЕ.

Згідно Звіту про оцінку автомобіля "Skoda", державний номер АА 9427 КЕ, ТОВ "Ваш Асистанс" № 2012-11-30/006, складеного 15.12.2012, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Skoda", державний номер АА 9427 КЕ в наслідок його пошкодження при ДТП, з урахуванням ПДВ, за винятком вартості робіт, складає 24964,82 грн.

Згідно рахунку-фактури ТОВ "Автоцентр Прага Авто на Кільцевій" № САСТ-0017527 від 04.12.2012, вартість ремонтних робіт, матеріалів та запчастин, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля становить 24750,13 грн.

15.01.2013 між ТзДВ "СК "Наста" та ТОВ "Ілта" підписано акт № 31 про проведення заліку взаємних однорідних вимог, згідно якого станом на 15.01.2013 заборгованість сторони-1 перед стороною-2 щодо виплати нарахованого страхового відшкодування за переліком страхових випадків згідно Генерального Договору № 401.0008545 від 23.09.2010 та додатку №2 до даного акту складає 131 559,85 грн.

До заліку взаємних однорідних вимог на підставі додатку №2 до згаданого акту включено і страхове відшкодування на суму 24 750,13 грн. за страховим випадком від 30.11.2012, під час якого пошкоджено автомобіль "Skoda".

25.03.2014 між ТзДВ "СК "Наста" (первісним кредитор) та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" (позивач, новий кредитор) укладено договір № 2503 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває право вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014 позивач набув права вимоги за договором добровільного страхування автотранспорту, оформленого страховим сертифікатом № 401.0008545/2745 від 16.10.2012 укладеним між ТзДВ "Страхова компанія "НАСТА" (страховик) та TOB "Ілта" (страхувальник), відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки ""Skoda", державний реєстраційний номер АА 9427 КЕ (п/п 87 Додатку №1).

Зважаючи на зазначене, позивач звернувся із позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги правом на відшкодування останнім в порядку регресу, коштів сплачених за відновлювальний ремонт автомобіля, пошкодження якого відбулася в результаті протиправних дій їх страхувальника.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, обґрунтовує це тим, що після підписання угоди про відступлення права вимоги, він не отримував належного повідомлення від нового кредитора, а тому останній, враховуючи приписи чинного законодавства України, не має права на отримання коштів в порядку регресу від відповідача.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної особи - Чайковського С.І. станом на час ДТП 30.11.2012 була застрахована за полісом № АВ/4912460, укладеним із ПрАТ "Страхова група "ТАС".

Відповідно до приписів статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Судом першої інстанції вірно було встановлено, і це підтверджується наявними матеріалами справи, що ТзДВ "СК "Наста" виплатив страхове відшкодування потерпілій особі, то до нього у відповідності до приписів ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страховика цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Чайковським С.І. автомобіля "ВАЗ 21099", державний реєстраційний номер АА 6797 СВ.

Проте, 25.03.2014 р. між ТзДВ "СК "Наста" (первісним кредитор) та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" (позивач, новий кредитор) укладено договір № 2503 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває право вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014 позивач набув права вимоги за договором добровільного страхування автотранспорту, оформленого страховим сертифікатом № 401.0008545/2745 від 16.10.2012 укладеним між ТзДВ "Страхова компанія "НАСТА" (страховик) та TOB "Ілта" (страхувальник), відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки ""Skoda", державний реєстраційний номер АА 9427 КЕ (п/п 87 Додатку №1).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

Таким чином, кредитором у зобов'язаннях відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" щодо виплати страхового відшкодування за страховим випадком, який мав місце 31.11.2012 став позивач - ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія".

Отже, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи та поясненнями представника відповідача, наявних в матеріалах справи, кошти в розмірі 24750,13 грн. ним первісному кредитору не сплачувалися.

Твердження апелянта стосовно того, що він не отримував повідомлення про відступлення права вимоги та нормами чинного законодавства взагалі не передбачено відступлення регресної вимоги, не приймається до уваги колегією суддів, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок. зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

Статтею 515 ЦК України визначено, що заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженням здоров`я або смертю.

Отже нормами чинного законодавства України не встановлено вимоги про заборону заміни кредитора у договірних зобов`язаннях пов`язаних із, зокрема, страхуванням транспортних засобів.

Крім того, умовами договору страхування наземного транспортного засобу також не встановлено якихось обмежень щодо можливості відступлення прав вимог новому кредиторові.

Стосовно неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги, колегія суддів зазначає наступне.

28.03.2014 позивач повідомив Чайковського С.І. (особу, винну у ДТП, страхувальник відповідача) про відступлення права вимоги.

Крім того, відповідача позивач повідомив заявою № 87 від 20.08.2014.

Частиною 2 ст. 516 ЦК України визначено, що якщо боржник не повідомлений письмово про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Норми ЦК не вимагають письмового повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні і в той же час не отримання такого повідомлення не звільняє боржника від виконання свого зобов`язання, яке, враховуючи вище зазначені приписи норм ЦК України, він має право здійснити на користь попереднього кредитора.

Як вбачається із матеріалів справи та поясненнями представника відповідача, наявних в матеріалах справи, кошти в розмірі 24750,13 грн. ним первісному кредитору не сплачувалися.

У матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія платіжного доручення № 408 від 27.03.2014 на суму 278670,58 грн. з призначення платежу: за відступлення права вимоги згідно договору № 2503 від 25.03.2014.

Частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

28.08.2012 Верховний Суд України за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України у справі № 23/279 від 06.12.2011 зазначив, що страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріального відшкодування.

Отже, враховуючи вище зазначене, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права, у встановленій формі та порядку, не порушуючи норми чинного законодавства України.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволенні позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», а тому апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 у справі № 910/2429/15-г- без змін.

Матеріали справи № 910/2429/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов