Постанова № 44748816, 10.06.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.06.2015 р. справа №905/2664/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О.,

за участю представників сторін: від позивача:не з'явивсявід відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ», м. Маріуполь на рішення господарського судуДонецької області від03.06.2014р. по справі№ 905/2664/14 (суддя: Бойко І.А.)за позовомПриватного підприємства «ОЛНАЙТ», м. Маріупольдо Приватного акціонерного товариства «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ», м. Маріупольпростягнення заборгованості у розмірі 57' 529,44 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «ОЛНАЙТ» (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ», м. Маріуполь (далі - «Відповідач») заборгованості у розмірі 57' 529,44 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.06.2014 року у справі № 905/2664/14 позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясуванні та досліджені докази, та обстави справи, які мають значення для справи, наслідком - є невірно зроблені висновки. Зокрема, посилається на безпідставність посилання позивача на видаткові накладні: № 44 від 20.03.2013р., № 45 від 20.03.2013р., №л-66 від 16.04.2013р., як на доказ виконання саме договору № 276АЭСсн від 23.09.2011р., у зв'язку з тим, що строк дії договору в п. 12.1 встановлений до 31.12.2012р..

Сторони були належним чином повідомленні про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не з'явилися, поважність не явки не повідомили.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду правомірним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 23.09.2011р. між Приватним підприємством "Олнайт", як постачальником та Приватним акціонерним товариством "Азовелектросталь", як покупцем, був укладений договір № 276 АЭСсн (далі - «Договір постачання»), відповідно до якого постачальник поставляє та передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначеному цим договором, згідно специфікації №1, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом п. 12.1 Договору постачання встановлено, що договір чинний з дати укладення до 31.12.2012р..

За специфікацією № 1 до Договору постачання сторони узгодили найменування, кількість та ціну продукції, де зазначено, зокрема: світильник MN24TL554USP (ціна за 1 шт. - 2053,04 грн..), лампа Philips T554W (ціна за 1 шт. - 74,80 грн.).

Матеріали справи містять видаткові накладні: № 44 від 20.03.2013 р. на суму 3' 383,40 грн., № 45 від 20.03.2013 р. на суму 47'367,60 грн., №л-66 від 16.04.2013р. на суму 15' 778,44 грн., що разом становить 66' 529,44 грн. Також в матеріалах справи на оплату наведених накладних наявні рахунки: № ТО000000135 від 20.03.2013р. на суму 50'751,00 грн. (з ПДВ), №ТО000000192 від 16.04.2013р. на суму 15' 778,44 грн. (з ПДВ)на загальну суму 66' 529,44 грн..

Вказані накладні підписано та засвідчено печатками з боку обох сторін без зауважень.

Зобов'язання щодо оплати за отриманий товар Відповідач здійснив не в повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості на суму 57' 529,44 грн..

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що між сторонами був укладений договір поставки, підтвердженням чого є наявні у справі первинні документи видаткові накладні, податкові накладні та рахунки.

Зазначені документи хоча й не підтверджують їхній зв'язок із Договором постачання, втім - підтверджують укладання Сторонами іншого договору, який за своєю правовою природою є договором постачання. Відтак, спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу («ГК») України (ч.6 ст. 265 ГК України) та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу («ЦК») України.

Приписи статті 265 ГК України встановлюють, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписи п. 6 ст. 265 ГК України встановлюють, що реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч.1 - 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з видаткових накладних (а.с. 52-54) товар був отриманий Відповідачем 20.03.13р. та 16.04.13р. Таким чином, він був зобов'язаний його сплатити Позивачу не пізніше 17.04.13р.

За таких обставин судова колегія вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції, щодо неповної оплати Відповідачем поставленої за договором продукції, внаслідок чого заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 57' 529,44 грн.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, а рішення - залишити без змін, з мотивів викладених у мотивувальній частині цієї Постанови

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ», м. Маріуполь - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2014 року у справі № 905/2664/14 - залишити без змін, з мотивів викладених у мотивувальній частині постанови.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.О.Радіонова

Надруковано примірників:

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - у справу;

1 - ДАГС