Рішення № 44748693, 02.06.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р.Справа № 922/2276/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєву А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м'ясокомбінат", м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків про стягнення 18968,41 грн. за участю представників:

позивача - Бурін Д.І., довіреність від 24.04.2015 року;

відповідач - ОСОБА_2, довіреність № 374 від 18.03.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м'ясокомбінат", м. Харків (позивач) 06.04.2015 року звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків про стягнення 18968,41 грн., що складається з: 10795,14 грн. заборгованості за поставлений товар за Договором поставки № 1306/2/2013 від 21.06.2013 р., 1282,38 грн. 10 відсотків річних від простроченої суми, 3823,01 грн. індексу інфляції та 3067,79 грн. пені за несвоєчасну оплату за поставлений за вищевказаним Договором від 21.06.2013 р. товар.

В обґрунтування позову позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 1306/2/2013 від 21.06.2013 р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку із чим відповідачу нараховані: з огляду на умови п. 7.4. Договору 10 % річних за користування чужими коштами, пеня на підставі п. 7.3. Договору, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати, в якості правових підстав позову позивач вказує на норми ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 530, ч.2 ст. 625, 692 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 квітня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2276/15 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 21 квітня 2015 року о 12:20.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 квітня 2015 року розгляд справи № 922/2276/15 відкладено на 26 травня 2015 р. об 11:40год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 травня 2015 року усне клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено та розгляд справи № 922/2276/15 відкладено на 02 червня 2015 р. о 12:20год.

28.05.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшло клопотання про долучення документів (вх. № 21766) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в призначене судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених в наданих раніше запереченнях на позовну заяву. Так, в обґрунтування своїх заперечень, відповідачем зазначено про неотримання від позивача товару за видатковими накладними за період з 11.12.2013р. по 10.02.2014р., які, як зазначає відповідач мають не його підпис та не скріплені печаткою. Також, відповідачем зазначено, що адреса, зазначена у вищевказаних видаткових накладних невірна, за вказаною адресою, як зазначає відповідач, останній не проживав та господарську діяльність не здійснював. Окрім того, відповідачем зазначено, що умови укладеного між сторонами спірного Договору поставки № 1306/2/2013 від 21.06.2013 р. з боку відповідача виконано в повному обсязі, а поставлений позивачем товар з боку останнього оплачено.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені приписами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу були створені належні умови з метою надання можливості скористатись правами, наданими сторонам господарським процесуальним законодавством України.

За висновками суду, в матеріалах господарської справи № 922/2276/15 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, судом встановлено наступне.

21.06.2013 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено Договір поставки № 1306/2/2013 (далі-Договір) (а.с. 38-42, т.с. 1), відповідно до умов пункту 1.1. якого позивач зобов'язався передати відповідачу (покупцю) товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього обумовлену вартість на умовах цього Договору. Право власності на товар переходить до покупця після повного розрахунку за товар. До моменту повного розрахунку за товар покупець набуває права розпоряджатися товаром та несе ризик його пошкодження та знищення.

Товар постачається окремими партіями згідно замовлень покупця (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 1.3. Договору, замовлення передаються покупцем факсимільним зв'язком, електронною поштою, поштовим повідомленням, телефонограмою або безпосередньо уповноваженому представнику постачальника.

Загальна сума Договору складається з суми вартості поставленого товару, зазначеного в накладних, який було поставлено покупцю за весь період дії цього Договору (п. 2.1. Договору).

Відповідно до умов пункту 2.2. Договору, сторони погодили, що оплата за поставлений товар проводиться покупцем (відповідачем) готівковим або безготівковим шляхом, на протязі 7 (семи) банківських календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Асортимент, кількість, ціна одиниці товару визначаються в накладних на передачу товару згідно замовлення покупця (п. 4.2. Договору).

Згідно з п. 4.3. Договору, замовлення на товар приймаються найбільш зручним для сторін способом визначеному у п. 1.3. цього Договору.

Умовами п.п. 4.4., 4.5. Договору передбачено, що відвантаження товару здійснюється на умовах визначених цим Договором.

При отриманні товару покупець зобов'язується здійснювати приймання товару за кількістю, якістю та асортиментом згідно з оформленої видаткової накладної. Підпис покупця або його представника (уповноваженої матеріально - відповідальної особи), а також печатка покупця у видатковій накладній в графі "отримав" свідчить про те, що товар отриманий в повній кількості, в належному асортименті, без ушкоджень стандартної упаковки та відповідає вимогам якості для такого товару.

Згідно з п. 2.3. Договору при оплаті вартості товару шляхом готівкового розрахунку, постачальник зобов'язаний видати, а покупець отримати документи, що підтверджують факт оплати товару (прибутковий касовий ордер, тощо), які оформлюються уповноваженим представником постачальника.

Відповідно до п. 3.2.1 Договору, покупець (відповідач) зобов'язався забезпечити розвантаження та приймання товару у відповідності з накладною на передачу товару.

Згідно з умовами п. 3.2.3. Договору, покупець (відповідач) зобов'язався оплатити отриманий товар в термін, визначений в п. 2.2. цього Договору.

Відповідно до п. 10.1. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 року, а щодо проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості. У випадку, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку дії Договору не заявить про розірвання Договору, даний Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

Враховуючи відсутність заперечень сторін проти продовження дії Договору, цей Договір є чинним на час розгляду даної справи судом.

Позивач звернувся з даним позовом, в якому зазначає про те, що на виконання умов вищенаведеного Договору поставки № 1306/2/2013 від 21.06.2013р. поставив відповідачу товар за видатковими накладними: № 34505 від 11.12.2013 р.; № 34554 від 12.12.2013 р.; № 34746 від 13.12.2013 р.; № 34804 від 14.12.2013 р.; № 34927 від 16.12.2013 р.; № 35078 від 17.12.2013р.; № 35223 від 18.12.2013 р.; № 35286 від 19.12.2013 р.; № 35409 від 20.12.2013 р.; № 35482 від 21.12.2013р.; 35553 від 23.12.2013 р.; № 35765 від 24.12.2013 р.; №35872 від 25.12.2013р.; № 35986 від 26.12.2013 р.; № 36137 від 27.12.2013р.; № 36211 від 28.12.2013 р.; № 36296 від 30.12.2013 р.; № 196 від 04.01.2014р.; № 306 від 06.01.2014 р.; № 458 від 09.01.2014 р.; № 619 від 10.01.2014 р.; № 674 від 11.01.2014 р.; № 800 від 13.01.2014 р.; № 944 від 14.01.2014 р.; № 1089 від 15.01.2014 р.; № 1146 від 16.012014 р.; № 1294 від 17.012014р.; № 1322 від 18.01.2014 р.; № 1499 від 20.01.2014 р.; № 1608 від 21.01.2014 р.; № 1710 від 22.01.2014 р.; № 1808 від 23.01.2014 р.; № 1943 від 24.01.2014 р.; № 2404 від 29.01.14 р.; № 2851 від 03.02.2014 р.; № 3056 від 05.02.2014 р.; № 3147 від 06.02.2014 р.; № 3147 від 06.02.2014 р.; № 3280 від 07.02.2014 р.; № 3498 від 10.02.2014 р. (а.с. 44-84, т.с. 1) всього на загальну суму 12371,83 грн., відповідач товар отримав, про що свідчить підпис, проте, оплату в строки, встановлені п. 2.2. Договору поставки № 1306/2/2013 від 21.06.2013р. своєчасно та в повному обсязі не здійснив, сплативши 28.01.2014 року лише 1576,69 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за вищевказаним Договором, яка склала 10795,14 грн.

Також, в обґрунтування позовних вимог та на підтвердження факту здійснення між сторонами господарської операції, позивачем 28.02.2015 року до матеріалів справи були подані: копія прибуткового касового ордеру № 159 від 28.01.2014 р., відповідно до якого відповідачем сплачено 1576,69 грн. за спірним Договором; копії подорожніх листів вантажного автомобіля за спірний період, тобто з 11.12.2013 р. по 10.02.2014 р., а також копії податкових накладних за період з 11.12.2013 р. по 10.02.2014 р.

У зв'язку із наявною заборгованістю, позивач, 17.02.2014 року на адресу відповідача направив Претензію за вих. № 90 від 17.02.2014 р. (а.с. 85-86, т.с. 1), в якій повідомив відповідача про наявну заборгованість та просив останнього у триденний термін з моменту отримання вказаної Претензії перерахувати на розрахунковий рахунок позивача наявну заборгованість, проте відповідач відповіді на Претензію не надав, суму боргу не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, порушують його законні права та інтереси та підлягають їх захисту в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно з приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Стаття 3 Цивільного кодексу України серед загальних засад цивільного законодавства передбачає справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом визначено, що за своєю правовою природою укладений сторонами Договір відповідає договору поставки згідно з визначенням, що міститься у статті 265 Господарського кодексу України. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 4 ст. 692 вказаного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.693 цього Кодексу якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання чи одностороння зміна його умов не допускаються, крім випадків, передбачених договором чи законом, зокрема, у випадках порушення зобов'язання; такі випадки повинні підтверджуватися належними доказами, складеними та оформленими відповідно до вимог законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, суд вважає, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно суми боргу.

Враховуючи вищенаведені обставини та приписи діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10795,14 грн. підтверджуються наявними матеріалами справи, відповідають вимогам діючого законодавства України, та є такими, що не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення повністю.

Щодо доводів відповідача з приводу неотримання від позивача товару за видатковими накладними за період з 11.12.2013р. по 10.02.2014р., які, як зазначає відповідач мають не його підпис та не скріплені печаткою, а також з приводу того, що адреса, зазначена у вищевказаних видаткових накладних невірна, за вказаною адресою, як зазначає відповідач, останній не проживав та господарську діяльність не здійснював, а умови укладеного між сторонами спірного Договору поставки № 1306/2/2013 від 21.06.2013 р. з боку відповідача виконано в повному обсязі, поставлений позивачем товар з боку останнього оплачено суд зазначає, що вказані доводи відповідача не мають свого документального підтвердження.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні нарахування суми заборгованості у розмірі 3823,01 грн. та 10 % річних у розмірі 1282,38 грн. з посилання на умови п. 7.4. Договору.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до умов п. 7.4. Договору сторони передбачили та погодили, що за несвоєчасні розрахунки з винної сторони крім пені, додатково стягуються інфляційні нарахування та 10 % річних за користування чужими коштами.

Перевіривши нарахування надані позивачем, інфляційних нарахувань у розмірі 3823,01 грн. та 10 % річних у розмірі 1282,38 грн. з огляду на умови п. 7.4. Договору, суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи позовні вимоги в частині заявленої до стягнення 3067,79 грн. пені, суд зазначає про наступне.

Згідно з п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За правилами ст. 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

В силу дії ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, пунктом 7.3. Договору сторони передбачили та погодили, що у випадку порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню від суми заборгованості за кожний день прострочення, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який створилась така заборгованість.

Згідно з п. 7.10. Договору, сторони домовились, що строк нарахування штрафних санкцій за цим Договором необмежений.

Відповідно до ч. 2. ст. 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У даному випадку у п. 7.3. договору сторони погодили термін нарахування штрафник санкцій "за кожний день прострочення", що враховуючи вище наведене не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому у суду відсутні правові підстави для обмеження періоду нарахування пені шестимісячним строком на підставі ч. 6 ст. 232 ГК України.

Вищенаведена правова позиція має своє відображення в Постанові Вищого господарського суду України від 04.03.2015 року у праві № 902/930/14.

Таким чином, перевіривши надані позивачем нарахування пені в розмірі 3067,79 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судові витрати за майновий характер спору в розмірі 1827,00 грн. покладаються в даному разі на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (61174, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м'ясокомбінат", 61172, м. Харків, вул. Роганська, 151 (код ЄДРПОУ 34389679, р/р 26007038257 у ПАТ БАНК "ГРАНТ", МФО 351607) - 10795, 14 грн. заборгованості за Договором поставки № 1306/2/2013 від 21.06.2013р., 1282,38 грн. 10 % річних, 3823,01 грн. інфляційних, 3067,79 грн. пені, 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 08.06.2015 р.

Суддя Є.М. Жиляєв