Рішення № 44748544, 03.06.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р.Справа № 922/1344/15

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Жиляєв Є.М.

судді: Аюпова Р.М. , Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Енергоринок" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" про стягнення 1 046 122 748,47 грн. за участю представників:

позивача - Андришула А.М., довіреність № 01/44-740Д від 25.12.2014 року;

відповідача - Лямзіна Т.В., довіреність № 76 від 12.01.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Енергоринок", м. Київ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ про стягнення 1 046 122 748,47 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за Договором № 3969/02 від 28.03.2007 року. Так, в обґрунтування своєї правової позиції, позивач посилається на норми приписів ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України. З урахуванням вищенаведених обставин та норм закону, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 967 175 859,02 грн., пеню в розмірі 25 913 724,13 грн., штраф у розмірі 508535,38 грн., індекс інфляції в розмірі 48 577 876,57 грн. та 3 % річних в розмірі 3 946 753,37 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 березня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1344/15 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 24 березня 2015 року об 11:00год., відповідно до ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 березня 2015 року клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 11478 від 24.03.15р.) задоволено та розгляд справи № 922/1344/15 відкладено на 14 квітня 2015 р. об 11:00год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

14.04.2015 року в судовому засіданні оголошено перерву до 27.04.2015 року до 10:20год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

27.04.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшла заява про колегіальний розгляд справи № 922/1344/15 (вх. № 43).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.04.2015 року задоволено заяву про колегіальний розгляд справи (вх. № 43 від 27.04.15р.), для розгляду справи № 922/1344/15 призначено судову колегію.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справи (повторний розподіл) від 27.04.2015 року, для розгляду справи № 922/1344/15 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жиляєв Є.М., судді Аюпова Р.М., Шарко Л.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 квітня 2015 року клопотання позивача про продовження терміну розгляду спору за межами двохмісячного строку, встановленого ч. 1 ст. 69 ГПК України (вх. № 16854 від 27.04.2015 р.) задоволено, продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 12 липня 2015 року та розгляд справи відкладено на 03 червня 2015 р. об 11:00год.

03.06.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (вх. № 22700), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

03.06.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшов супровідний лист (вх. № 22699) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

03.06.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. № 22701), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та в наданих додаткових доводах в обґрунтування позовних вимог та наполягав на їх повному задоволенні.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав, викладених в наданому раніше відзиві на позовну заяву, просив суд в задоволенні позову відмовити через настання для ТОВ "ЛЕО" обставин форс-мажору.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Таким чином, за висновками суду, в матеріалах господарської справи № 922/1344/15 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та які є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, судом встановлено наступне.

28 березня 2007 року між позивачем - Державним підприємством "Енергоринок" (далі ДПЕ) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (ЕК) було укладено Договір № 3969/02 (далі - Договір) (а.с. 11-17, т.с. 1), у відповідності до умов п.2.1 Договору позивач (ДПЕ) зобов'язався продавати, а відповідач (ЕК) зобов'язався купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.4.1. ЕК надає до ДПЕ повідомлення про замовлене добове (по годинах) та місячне (по годинах) споживання електроенергії, повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ, а також інформацію про замовлений обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ ЕК та по всіх постачальниках електроенергії за нерегульованим тарифом не території ліцензованої діяльності ЕК.

Так, відповідно до умов Договору за період січень 2014 року, серпень - грудень 2014 року (включно), позивачем продано, а відповідачем придбано 1947069, 679 тис.кВт.г електроенергії (516919, 188 тис.кВт.г придбано у січні 2014 року, 179 301, 792 тис.кВт.г - у серпні 2014 року, 188836, 095 тис.кВт.г - у вересні 2014 року, 298 455, 830 тис.кВт.г - у жовтні 2014 року, 347 244, 460 тис.кВт.г - у листопаді 2014 року та 416312, 314 тис.кВт.г - у грудні 2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами купівлі - продажу електроенергії за вказаний період (а.с.18-23, т.с.1).

Таким чином, загальна вартість придбаної відповідачем у вищевказаному періоді електроенергії склала 1 353 117 733, 42 грн., що складається з: 228 470 392, 66 грн. за придбану електричну енергію у січні 2014 року, 50041505, 02 грн. за придбану електричну енергію у серпні 2014 року, 167 548 959, 60 грн. за придбану електричну енергію у вересні 2014 року, 309 617 526, 02 грн. за придбану електричну енергію у жовтні 2014 року, 345 335 616, 25 грн. за придбану електричну енергію у листопаді 2014 року та 252 103 733, 87 грн. за придбану електричну енергію у грудні 2014 року).

У відповідності до умов п.7.2.1 розділу 7 вищевказаного Договору, відповідач (ЕК) зобов'язаний купувати у позивача (ДПЕ) електроенергію відповідно до умов розділу 4 цього Договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов розділу 6 цього Договору, а також виконувати інші умови цього Договору.

Цей Договір укладено на термін з 01.04.2007 р. до 31.12.2007 р. Дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей Договір за один місяць до дати закінчення строку дії цього Договору.

Враховуючи відсутність заперечень сторін проти продовження дії договору, цей Договір є чинним на час розгляду справи судом.

В позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач, всупереч умовам спірного Договору, в повному обсязі та у встановлений Договором строк не виконав прийнятих на себе зобов'язань зі своєчасної та повної оплати придбаної електричної енергії у вказаний період, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 967 175 859, 02 грн., що також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ДПЕ про стан взаємних розрахунків між сторонами за продану з ОРЕ електроенергію в період з 01.01.14 р. по 31.12.14 р. станом на 01.01.15 р. та Актом звірки взаєморозрахунків між сторонами за продану з ОРЕ електроенергію станом на 01.01.2015 р. та станом на 01.03.2015 року.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги в частині заявленої до стягнення заборгованості підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідач, факт наявності вказаної заборгованості не спростував, але просив суд повністю відмовити у задоволенні позову через настання для відповідача обставин форс-мажору, що засвідчені сертифікатом Торгово-промислової палати України від 22.08.2014 року.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 6.4 розділу 6 Договору сторонами погоджено, що остаточний розрахунок за куплену відповідачем (ЕК) у позивача (ДПЕ) електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється відповідачем (ЕК) до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних, або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків відповідача (ЕК). У цьому випадку відповідач (ЕК) зобов'язаний обов'язково вказати призначення платежу.

Відповідач обов'язку з повної та своєчасної оплати купленої електричної енергії належним чином не виконав, що підтверджується Актом звірки розрахунків (а.с.11-12).

Відповідно до ст.ст. 202, 205 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом. У разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону.

У п. 9.1., 9.2. та 9.3. Договору сторони погодили, що при настанні обставин форс-мажору сторони звільняються від виконання зобов'язань за Договором на термін дії форс-мажорних обставин і усунення їх наслідків, випадками форс-мажору є обставини непереборної сили (стихія, страйк, локаут, дії суспільного ворога, оголошена і неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, саботаж, акт вандалізму, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, нестача води через погодні або довкільні умови, вибух, ситуації, які створюють загрозу сталості ОЕС України та енергетичної безпеки України або її окремих регіонів), що зокрема посвідчується Торгово-промисловою палатою України.

Разом з тим, у відповідності до п. 9.4. Договору, потерпіла сторона негайно дає повідомлення про виникнення такої події, що оголошується форс-мажорною, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.

На підставі викладеного суд робить висновок, що для застосування положень договору про застосування наслідків форс-мажорних обставин, відповідач насамперед повинен був негайно повідомити позивача про такі обставини та відмовитись від замовлення обсягів купівлі електричної енергії. Натомість, як свідчать матеріали справи та підтверджується сторонами відповідач у спірний період продовжував замовляти та отримувати електричну енергію у позивача.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за спірний період за Договором № 3969/02 від 28.03.2007 р., яка складає 967 175859,02 грн.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до умов п.п.7.3.2 розділу 7 Договору, в редакції Додаткової угоди № 5289/01 від 23.01.2009 р., відповідач (ЕК) несе відповідальність за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 цього Договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нарахувати пеню ЕК у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу".

У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати купованої електроенергії, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 25 913 724, 13 грн. пені та 508 535, 38 грн. штрафу.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем суми пені та штрафу, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору.

Як вбачається з наданих до суду доказів, першочерговим завданням та ціллю підприємства відповідача є передача електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Пленум Вищого господарського суду України в п.3.17.4 постанови від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги статус підприємства відповідача та причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та враховуючи вищевикладене, вважає за можливе зменшити розмір заявлених до стягнення пені та штрафу на 50 %, а саме - стягнути з відповідача пеню у розмірі 12956862,07 грн. та штраф у розмірі 254267,69 грн.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача, інфляційні нарахування суми заборгованості у розмірі 48 577876,57 грн. та 3 946753,37грн. 3% річних.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем, інфляційних нарахувань у розмірі 48577876,57 грн. та 3946753,37грн. 3% річних, суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судові витрати за майновий характер спору в розмірі 73080,00 грн. покладаються в даному разі на відповідача, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (юридична адреса: 91021, м. Луганськ, кв. Гайового, 35 А, фактична адреса: 92702, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Горького, 123, код ЄДРПОУ 31443937) на користь Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 21515381) - 967 175859,02 грн. основного боргу за договором 3969/02 від 28.03.2007р.; 12956862,07 грн. пені; 254267,69 грн. штрафу; 48577876,57 грн. індексу інфляції; 3946753,37 грн. 3 % річних; 73080,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 08.06.2015 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Є.М. Жиляєв Р.М. Аюпова Л.В. Шарко

/справа № 922/1344/15/