Рішення № 44748411, 04.06.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2015 р.Справа № 916/1264/15-г

Позивач: Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт"

Відповідач: Державне підприємство "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів"

Про стягнення

Суддя Н.В. Рога

В засіданні брали участь:

Від позивача: Плакушко О.С. - згідно довіреності №09/15 від 14.10.2014р.

Від відповідача: Хлопко В.Ф. - згідно довіреності № 03/15 від 12.01.2015 р.

Суть спору: Позивач, Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" (далі - ДП "Миколаївський морський торговельний порт"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" ( далі - ДП "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів") про стягнення суми основного боргу у розмірі 17 253грн. та пені у розмірі 1 560грн. 78коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача проти позову заперечує у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

22 липня 2005 року між Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" (надалі - Замовник) та Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" (надалі - Підрядник) було укладено Договір № 21СП-116/220705 на проведення днопоглиблювальних робіт по реконструкції підхідного каналу ДП "ДБМТП", згідно п. 1.1 якого Підрядник зобов'язався виконати днопоглиблювальні роботи на підхідному каналі ДП "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" (розтрубі) самовідвізним землесосом, з транспортуванням вилученого ґрунту у відповідний відвал на відстань до 6 км, згідно проектної документації та виданому Замовником технічному завданню та згідно з умовам даного договору.

З метою забезпечення своєчасного виконання днопоглиблювальних робіт по реконструкції підхідного каналу, Державне підприємство "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" виступило поручителем Державного підприємство "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" у його зобов'язаннях з третіми особами - постачальниками палива та паливно-мастильних матеріалів.

20 січня 2006 року між Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" (надалі - Поручитель), Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" (Управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранг" (надалі - Кредитор) було укладено договір поруки №200106, згідно п. п. 1.1, 1.2 якого Державне підприємство „Дніпро-Бузький морський торговельний порт" прийняло на себе зобов'язання відповідати перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Ранг" за виконання зобов'язань Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" за умовами укладеного договору на постачання паливно-мастильних матеріалів шляхом обміну листами від 16.01.2006р. № 032/96 та від 16.01.2006р. №7-16/01-2006.

Згідно п. 2.1 Договору поруки, передбачене договором зобов'язання Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою суми основного боргу в розмірі не більше 20 000грн.

На виконання умов Договору поруки №200106 від 20.01.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранг" поставило Державному підприємству "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" за заявками останнього 4 860л. дизельного палива на загальну суму 17 253грн., що підтверджується копією видаткової накладної №РН-0000488 від 21.01.2006р., копією довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №888879 від 21.01.2006р., копією рахунка-фактури №СФ-08840 від 21.01.2006р. та копією акту приймання-передачі нафтопродуктів від 21.02.2006р.

26 січня 2006р. за вих. №7-26/01 Державному підприємству "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" було відправлено письмову вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранг" від 26.01.2006р. вих. № 7-26/01, у якій товариство вимагало від порту сплати заборгованості Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" на виконання умов договору поруки № 200106 від 20 січня 2006 року у зв'язку з не виконанням Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" своїх зобов'язань за Договором на постачання паливно-мастильних матеріалів шляхом обміну листами від 16.01.2006р. № 032/62 та від 16.01.2006р. № 7-16/01-2006 на загальну суму 17 253грн.

На підставі платіжного доручення № 101 від 26.01.2006р. Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ранг" 17 253 грн. на виконання договору поруки № 200106 від 20 січня 2006 року.

17 лютого 2006р. за вих. №312/01-09/02-03 Державне підприємство „Дніпро-Бузький морський торговельний порт" інформувало Державне підприємство "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" про наявність несплаченої заборгованості та про необхідність її погашення.

01 березня 2006р., 04 квітня 2006р. та 06 вересня 2006р. між Державним підприємством „Дніпро-Бузький морський торговельний порт" та Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" були підписані акти звірки взаєморозрахунків, згідно яких відповідачем визнавалась заборгованість перед Державним підприємством „Дніпро-Бузький морський торговельний порт" у сумі 424647грн. 88 коп. (з яких 17253 грн. заборгованість що становить предмет спору у даній справі).

Відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2008р. №972 „Про реорганізацію ДП „Дніпро-Бузький морський торговельний порт" було вирішено реорганізувати Державне підприємство „Дніпро-Бузький морський торговельний порт" шляхом його приєднання до Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" та встановлено, що Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП „Дніпро-Бузький морський торговельний порт".

Як вбачається з загальних положень статуту Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (в редакції від 11.03.2009р.), позивач є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства „Дніпро-Бузький морський торговельний порт".

В подальшому, на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 23.01.2008р. порушено провадження у справі №2/6-08-285 про банкрутство Державного підприємства „Чорноморсько - Азовське виробничо - експлуатаційне Управління морських шляхів", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства „Чорноморсько - Азовське виробничо - експлуатаційне Управління морських шляхів" було проведено в газеті "Урядовий кур'єр", N 139 від 4 серпня 2009 року

В ході розгляду справи про банкрутство Державного підприємства „Чорноморсько - Азовське виробничо - експлуатаційне Управління морських шляхів", ухвалою від 03.06.2010р. судом було визнано кредиторські вимоги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на суму 429372грн. 94 коп. (з яких 17 253грн. заборгованість, що становить предмет спору у даній справі). При цьому, як вбачається з ухвали суду від 03.06.2010р. по справі №2/6-08-285, грошові вимоги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на суму 429372,94 грн. були визнані боржником та розпорядником майна боржника.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2014р. провадження у справі №21-2/6-08-285 про банкрутство Державного підприємства "Чорноморсько - Азовське виробничо - експлуатаційне управління морських шляхів" припинено, скасовано мораторій та інші заходи по забезпеченню заяви, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2008р. Ухвала суду від 18.11.2014р. у справі №21-2/6-08-285 оскаржувалась в апеляційному та касаційному порядку, та постановами Одеського апеляційного господарського суду від 29.12.2014р. та Вищого господарського суду України від 10.03.2015р. залишена без змін.

Письмовою вимогою від 19.12.2014р. № 09/1658, адресованою Державному підприємству "Чорноморсько - Азовське виробничо - експлуатаційне управління морських шляхів" позивач вимагав сплату загальної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 463 983грн. 32 коп., з яких 424647грн. 88коп. основний борг, 3930569грн. 69 коп. пені, 4грн. 60 коп. 3%річних та 25грн. 15 коп. збитків від інфляції, у тому числі 17 253грн. основного боргу та пені у сумі 1 560грн. 78 коп., що становлять предмет спору у даній справі.

Відповідно до п. 5.1 договору поруки № 200106 від 20 січня 2006 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань сторона, яка прострочила, сплачує стороні - одержувачу платежу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який нараховується пені, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Відповідно до даних розрахунку позивача, проведеного на підставі договору поруки № 200106 від 20 січня 2006 року, за відповідачем рахується пеня, розрахована позивачем за період з 26.02.2006р. по 26.08.2006р. у сумі 1 560 грн. 78коп.

Позивач у справі зазначив, що станом на час розгляду справи заборгованість у сумі 17 253грн. та пеня у сумі 1 560грн. 78коп. є непогашеною.

В обґрунтування позову, позивач посилається на ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України відповідно, до яких суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Позивачем під час розгляду справи неодноразова були надані письмові пояснення, відповідно яких ДП "Миколаївський морський торговельний порт" зазначає, що внаслідок визнання позивача кредитором у справі про банкрутство ДП „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" на суму 429372 грн. 94 коп., до якої увійшла і сума основного боргу в розмірі 424647 грн. 88 коп., відповідно перебіг позовної давності було перервано на підставі ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач просить суд вважати строк позовної давності таким, що пропущений з поважних причин, а також врахувати, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторію) на підставах встановлених законом, а саме через те, що в період з 23.01.2008 року по 18.11.2014 року перебіг позовної давності було зупинено, а боржник, визнавши борг в справі про банкрутство, відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перервав перебіг позовної давності. Також, позивач зазначає, що перебіг позовної давності перервано діями боржника, що свідчать про визнання ним свого боргу, а саме підписання актів звіряння взаємних розрахунків від 01.03.2006р., від 04.04.2006р. та від 06.09.2006р., в які була включена заборгованість за цим позовом.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2014 року по справі №21-2/6-08-285 провадження у справі про банкрутство ДП „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" було припинено на підставі п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, та скасовано мораторій та інші заходи по забезпеченню заяви, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2008р. Таким чином, ухвала господарського суду Одеської області від 03.06.2010 року по справі 2/6-08-285, в якій ДП „Миколаївський морський торговельний порт" визнане кредитором ДП „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" на суму 424 647грн. 88 коп. є не чинною та посилання позивача на неї є хибними. Також враховуючи той факт, що спірні правовідносини мали місце у 2005-2006 роках, а також позивач відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України довідався про порушення свого права ще у лютому 2006 року (лист № 312/01-09/02-03 від 17.02.2006), відповідач вважає, що станом на 25.03.2015р. (дата пред'явлення позову) строк позовної давності, який відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки, сплив. Відтак, на думку відповідача, посилання позивача у своєму позові на те, що всі обставини та розмір основної суми боргу перевірені господарським судом та підтверджені ухвалою господарського суду Одеської області від 03.06.2010р. по справі № 2/6-08-285, за якою ДП „Миколаївський морський торговельний порт" визнано кредитором ДП „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів" з грошовими вимогами до боржника на суму 429372грн.94 коп., до якої увійшла сума основного боргу в розмірі 17 253грн. за вищенаведеним договором поруки, є хибними.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 липня 2005 року між Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" (надалі - Замовник) та Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" (надалі - Підрядник) було укладено Договір № 21СП-116/220705 на проведення днопоглиблювальних робіт по реконструкції підхідного каналу ДП "ДБМТП", згідно п. 1.1 якого Підрядник зобов'язався виконати днопоглиблювальні роботи на підхідному каналі ДП "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" (розтрубі) самовідвізним землесосом, з транспортуванням вилученого ґрунту у відповідний відвал на відстань до 6 км, згідно проектної документації та виданому Замовником технічному завданню та згідно з умовам даного договору.

З метою забезпечення своєчасного виконання днопоглиблювальних робіт по реконструкції підхідного каналу, Державне підприємство "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" виступило поручителем Державного підприємство "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" у його зобов'язаннях з третіми особами - постачальниками палива та паливно-мастильних матеріалів.

20 січня 2006 року між Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" (надалі - Поручитель), Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" (Управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ранг" (надалі - Кредитор) було укладено договір поруки №200106, згідно п. п. 1.1, 1.2 якого Державне підприємство „Дніпро-Бузький морський торговельний порт" прийняло на себе зобов'язання відповідати перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Ранг" за виконання зобов'язань Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" за умовами укладеного договору на постачання паливно-мастильних матеріалів шляхом обміну листами від 16.01.2006р. № 032/96 та від 16.01.2006р. №7-16/01-2006.

Згідно п. 2.1 Договору поруки, передбачене договором зобов'язання Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою суми основного боргу в розмірі не більше 20 000грн.

На виконання умов Договору поруки №200106 від 20.01.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ранг" поставило Державному підприємству "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" за заявками останнього 4 860л. дизельного палива на загальну суму 17 253грн.

На підставі платіжного доручення № 101 від 26.01.2006р. Державним підприємством "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ранг" 17 253 грн. на виконання договору поруки № 200106 від 20 січня 2006 року.

17 лютого 2006р. за вих. №312/01-09/02-03 Державне підприємство „Дніпро-Бузький морський торговельний порт" інформувало Державне підприємство "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" про наявність несплаченої заборгованості та про необхідність її погашення.

За матеріалами справ позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором поруки №200106 від 20.01.2006р. та перерахував ТОВ "Ранг" грошові кошти у розмірі 17 253грн. за поставлене Державному підприємству "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" дизельне пальне.

01 березня 2006р., 04 квітня 2006р. та 06 вересня 2006р. між Державним підприємством „Дніпро-Бузький морський торговельний порт" та Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" були підписані акти звірки взаєморозрахунків, згідно яких відповідачем визнавалась заборгованість перед Державним підприємством „Дніпро-Бузький морський торговельний порт" у сумі 424647грн. 88 коп. (з яких 17253 грн. заборгованість що становить предмет спору у даній справі).

Письмовою вимогою від 19.12.2014р. № 09/1658, адресованою Державному підприємству "Чорноморсько - Азовське виробничо - експлуатаційне управління морських шляхів" позивач вимагав сплату загальної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 463 983грн. 32 коп., з яких 424647грн. 88коп. основний борг, 3930569грн. 69 коп. пені, 4грн. 60 коп. 3%річних та 25грн. 15 коп. збитків від інфляції, у тому числі 17 253грн. основного боргу та пені у сумі 1 560грн. 78 коп., що становлять предмет спору у даній справі.

Проте, відповідач неналежно виконує прийняті на себе зобов'язання, що випливають з договору на постачання паливно-мастильних матеріалів шляхом обміну листами від 16.01.2006р. №032/62 та від 16.01.2006р. № 7-16/01-2006.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, правомірною є вимога позивача щодо стягнення заборгованості у сумі 17 253 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 5.1 Договору поруки № 200106 від 20 січня 2006 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань сторона, яка прострочила, сплачує стороні - одержувачу платежу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який нараховується пені, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, виходячи з п.5.1 Договору поруки №200106 від 20.01.2006р. та норм чинного законодавства , суд перевірив наданий позивачем розрахунок, та вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачам пеню за період з 26.02.2006р. по 26.08.2006р. у розмірі 1 560 грн. 78коп.

При цьому, при оцінці заперечень Державного підприємства "Чорноморсько - Азовське виробничо - експлуатаційне управління морських шляхів", що полягають у пропуску Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" визначеного ст.257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності для звернення до суду з даними позовними вимогами, суд зазначає наступне.

Згідно положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями ч. 2-4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється в три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як встановлено судом, позовна давність переривалась 01.03.2006 р., 04.04.2006р. та 06.09.2006р. при підписанні актів звірки взаєморозрахунків між Державним підприємством „Дніпро-Бузький морський торговельний порт" та Державним підприємством "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів".

В подальшому, Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" звернулось до суду як кредитор у справі про банкрутство Державного підприємства "Чорноморсько - Азовське виробничо - експлуатаційне Управління морських шляхів" в місячний строк після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Чорноморсько - Азовське виробничо - експлуатаційне Управління морських шляхів" в газеті "Урядовий кур'єр", N 139 від 4 серпня 2009 року, у зв'язку з чим заяву кредитора Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" було прийнято судом до розгляду та ухвалою суду від 03.06.2010р. судом було визнано кредиторські вимоги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на суму 429372грн.94 коп. (з яких 17 253 грн. заборгованість, що становить предмет спору у даній справі).

При цьому, як вбачається з ухвали суду від 03.06.2010р. по справі №2/6-08-285, грошові вимоги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" на суму 429372грн.94 коп. були визнані боржником та розпорядником майна боржника (що вказує про наступне переривання перебігу позовної давності у розумінні положень ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України).

Між тим, на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 18.11.2014р. провадження у справі №21-2/6-08-285 про банкрутство Державного підприємства „Чорноморсько - Азовське виробничо - експлуатаційне управління морських шляхів" провадження у справі було припинено, скасовано мораторій та інші заходи по забезпеченню заяви, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2008р., що свідчить про те, що раніше визнані судом боргові зобов'язання Державного підприємства „Чорноморсько - Азовське виробничо - експлуатаційне управління морських шляхів" перед Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" на суму 429372,94 грн. (з яких 17 253 грн. заборгованість, що становить предмет спору у даній справі) не були задоволені судом у кінцевому рішенні суду по справі №21-2/6-08-285, відповідно право Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" за рахунок майна боржника не було відновлено.

За приписами п. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Дослідивши обставин спору, які вказують на те, що Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" реалізовувалось у встановленому порядку своє право на задоволення своїх кредиторських вимог в межах справи про банкрутство Державного підприємства "Чорноморсько - Азовське виробничо - експлуатаційне управління морських шляхів", в ході якого такі кредиторські вимоги було визнано судом законними, однак з урахуванням того, що на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 18.11.2014р. провадження у справі №21-2/6-08-285 про банкрутство (яке тривало з 23.01.2008р.) було припинено, а кредиторські вимоги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" не були погашені, суд вважає поважними причини пропущення позовної давності позивачем, у зв'язку з чим таке порушене право підлягає захисту. При цьому судом також враховується встановлене судом неодноразове переривання перебігу позовної давності у відповідності до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, позов Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" є обґрунтованим, підтверджений матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" - задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, смт. Олександрівна, вул. Судоремонтна, 35; ідентифікаційний код 01125637) на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (54020, м.Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, ідентифікаційний код 01125608; р/р 26007962501311 в ПАТ „ПУМБ" м. Донецьк, МФО 334851) 17 253 (сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят три) грн. основної заборгованості, 1 560 (одна тисяча п'ятсот шістдесят) грн. 78 коп. пені та 1827 (тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09 червня 2015р.

Суддя Н.В. Рога