Постанова № 44747656, 04.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2015 р. м. Київ К/800/35200/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Рівненської митниці Міндоходів

постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2014 року

у справі № 817/676/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд»

до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, Рівненської митниці Міндоходів

про визнання відмови протиправною та стягнення надмірно сплаченого ввізного мита,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» (далі - ТОВ «Сарницембуд») звернулося з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, Рівненської митниці Міндоходів, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 жовтня 2013 року № 204020000/2013/00058;

- стягнути з Державного бюджету України суму надміру сплаченого ввізного мита у розмірі 4355,79 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2014 року, позов задоволено:

- визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Рівненської митниці Міндоходів від 27 жовтня 2013 року № 204020000/2013/00058;

- стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області на користь ТОВ «Сарницембуд» суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 4355,79 грн.

У касаційній скарзі митний орган, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що сертифікат про походження товару форми СТ-1 не може бути визнаний для цілей надання товару режиму вільної торгівлі, що унеможливлює підтвердження того, що такий товар відповідає критерію достатньої обробки/переробки та відповідно, визначення поширення режиму вільної торгівлі на такий товар.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що 05 вересня 2012 року між ОАО «Красносельскстройматериалы» (Республіка Білорусь) - продавець та ТОВ «Сарницембуд» (Україна) - покупець укладено контракт № 804/068, предметом якого, з урахуванням додаткових угод від 28 грудня 2012 року № 2 та від 30 липня 2013 року № 7, є поставка товару: «Портландцемент піщанистий марки ПЦП 500» у мішках паперових 25 кг у кількості 3000 т загальною вартістю 258000 дол. США у строк до 31 грудня 2013 року; «Портландцемент піщанистий марки ПЦП 500» у мішках паперових 25 кг у кількості 8000 т загальною вартістю 692000 дол. США у строк до 31 грудня 2013 року; «Портландцемент піщанистий марки ПЦ500Д0Н» розсипом у кількості 5000 т загальною вартістю 382000 дол. США у строк до 31 грудня 2013 року, на умовах DAP (Інкотермс 2010) ст. Горинь.

На виконання умов вказаного контракту ТОВ «Сарницембуд» імпортовано на митну територію України, зокрема, «Портландцемент піщанистий марки ПЦП 500» у кількості 63 тонни загальною вартістю 43557,85 грн., яке заявлено до митного оформлення на підставі митної декларації від 27 жовтня 2013 року № 204020000.2013.014051, до якої додано:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 31серпня 2011 року № 204/2012/0000223;

- накладну УМВС від 24 жовтня 2013 року № 04372491;

- рахунок-фактуру (інвойс) від 24 жовтня 2013 року № 068/131;

- контракт від 05 вересня 2012 року № 804/068;

- додаткові угоди від 28 грудня 2012 року № 2, від 30 липня 2013 року № 7;

- договір надання послуг митного брокера від 09 вересня 2011 року № 1;

- довідку про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами № 24 від 03 жовтня 2013 року;

- сертифікат відповідності № UA1.090.0207402-13 від 16 вересня 2013 року;

- Міжнародний санітарний сертифікат (радіологічний сертифікат) № 1267-БІ від 31 липня 2013 року;

- сертифікат про походження товару форми СТ-1 № BYUA3407100248 від 24 жовтня 2013 року;

- акт експертизи походження товарів від 09 квітня 2013 року №6 1, складений Білоруською торгово-промисловою палатою;

- документ про якість № 43715 від 24 жовтня 2013 року.

Інспектором митного поста «Сарни» Рівненської митниці Міндоходів відмовлено у митному оформленні товару, задекларованого у зазначеній митній декларації, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 жовтня 2013 року № 204020000/2013/00058.

Підставою для відмови відповідача в митному оформленні заявленого позивачем товару стало недотримання декларантом вимог ст.ст. 257, 266 МК України та п. 9.1 розд. 9 Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав від 20 листопада 2009 року (далі - Правила визначення країни походження товарів), яке полягало у невідповідності товару критеріям походження, закріпленим цими Правилами.

Наведені висновки ґрунтуються на твердженнях про те, що відомості, які містяться в акті експертизи походження товарів від 09 квітня 2013 року № 61, не підтверджують критерій його походження «Д2523», зазначений у сертифікаті про походження товару форми СТ-1 від 24 жовтня 2013 року № BYUA3407100248 в частині обов'язкового виконання мінімального обсягу виробничих або технологічних операцій для товарів групи 25 ТН ЗЕД, а саме, відсутні відомості про технологічні операції: «збагачення вугіллям» та «обрізання».

Наданий декларантом сертифікат про проходження товару форми СТ-1 не може бути визнаний для цілей надання товарам режиму вільної торгівлі.

В подальшому, ТОВ «Сарницембуд» оскаржено рішення про відмову в митному оформленні товару до Рівненської митниці Міндоходів та Міндоходів України. За результатами розгляду, скарги позивача залишено без задоволення, а рішення - без змін.

Таким чином, митне оформлення товару, задекларованого у митній декларації від 27 жовтня 2013 року № 204020000.2013.014051, позивачем здійснено без застосування режиму вільної торгівлі із попередньою оплатою ввізного мита в розмірі 4355,79 грн.

Не погоджуючись з вказаною карткою відмови у митному оформленні товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом про її скасування, стягнення нарахованого та сплаченого ввізного мита.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем дотримані вимоги Правил визначення країни походження товарів для визначення критерію достатньої обробки/переробки товару та надано всі документи, необхідні для ввезення на митну територію України товару зі звільненням від сплати ввізного мита, що в свою чергу є підставою для стягнення з Державного бюджету України на користь зайво сплаченої суми коштів за митне оформлення товару.

Суд касаційної інстанції частково погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.

За змістом ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення Митного кодексу України застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

За правилами ч. 3 ст. 43 МК України сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 44 МК України у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково, якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Режим вільної торгівлі між Україною та Республікою Білорусь встановлено Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, ратифікована відповідним Законом України від 06 жовтня 1999 року.

У відповідності до п. 1 ст. 3 зазначеної угоди договірні Сторони не застосовують мито, податки і збори, які мають еквівалентну дію, а також кількісні обмеження на ввіз і/або вивіз товарів, які походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території інших Договірних Сторін.

Країна походження товару визначається відповідно до Правил визначення країни походження товарів.

Відповідно до п. 5.1 Правил визначення країни походження товарів товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цим Правилам.

Для підтвердження країни походження товару в конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару (п. 6.1 Правил визначення країни походження товарів).

Зі змісту наведених норм вбачається, що саме сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму, про що вірно зазначили суди.

Щодо висновку митного органу про відсутність відомостей про технологічні операції «збагачення вугіллям» та «обрізання», які повинні здійснюватись з товаром відповідно до п.п. б) п. 2.4 Правил визначення країни походження товарів, слід зазначити наступне.

П. 2.1 Правил визначення країни походження товарів визначено, що країною походження товару вважається держава - учасниця Угоди, на території якої товар було цілком вироблено чи піддано достатній обробці (переробці) відповідно до цих Правил.

Поряд з цим, відповідно до змісту п. 2.4 Правил визначення країни походження товарів у разі участі у виробництві товару третіх країн, крім держав - учасниць Угоди, країна походження товару визначається відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) товару.

Критерій достатньої обробки (переробки) може виражатися виконанням таких умов:

а) зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків, що сталася в результаті обробки (переробки);

б) виконання необхідних умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, на території якої ці операції мали місце;

в) правило адвалорної частки, коли вартість використовуваних матеріалів іноземного походження досягає фіксованої процентної частки в ціні кінцевої продукції.

Основною умовою критерію достатньої обробки (переробки) є зміна товарної позиції за ТН ЗЕД на рівні принаймні одного з перших чотирьох знаків. Ця умова застосовується до всіх товарів, за винятком товарів, уключених до Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце (далі - Перелік) (додаток 1, який є невід'ємною частиною цих Правил).

Оскільки цемент включений до групи товарів 25, зазначених у Переліку, то при визначенні країни походження такого товару застосовується критерій достатньої обробки/переробки, вказаний у п.п. б) п. 2.4 розд. 2 Правил визначення країни походження товарів.

Зокрема, належність товару до групи 25 Переліку передбачає такі умови, виробничі й технологічні операції, необхідні для надання товару статусу походження під час використання у виробництві товару третіх країн: виготовлення з матеріалів будь-яких позицій в умовах спеціалізованого виробництва відповідно до технології обробки/переробки; збагачення вугіллям, очищення, мелення твердих кристалів, обрізання, кальцинування (графа 3).

Однак, судами обґрунтовано вказано, що відповідно до п. 2.1 примітки до Переліку умови й операції, зазначені в графі третій цього Переліку, повинні здійснюватися лише стосовно використовуваних для виготовлення продукту матеріалів іноземного походження. Обмеження, визначені умовами й операціями в графі третій, також поширюються лише стосовно використовуваних для виготовлення продукту матеріалів іноземного походження.

Як вірно встановлено судами, «Портландцемент піщанистий марки ПЦП 500» вироблено на території Республіки Білорусь ОАО «Красносельскстройматериалы». Відповідно до Акту експертизи походження товарів від 09 квітня 2013 року № 61 Унітарного підприємства з надання послуг «Гродненське відділення БТПП» Білоруської торгово-промислової палати товар «Портландцемент піщанистий марки ПЦП 500» дійсно має походження Республіка Білорусь з критерієм походження цемент «Д2523», а також для виготовлення товару «Портландцемент піщанистий марки ПЦП 500» використовувалась сировина, походженням виключно із країн, учасників Угоди урядів держав-учасників країн Співдружності Незалежних Держав, а саме: крейда, пісок, глина, отримані з власних кар'єрів ОАО «Красносельскстройматериалы», вода, отримана з річки Рось, яка протікає на території підприємства, огарок та гран шлак, отримані від місцевого постачальника, суміш золошлакова та ларингосульфат, отримані від постачальника з Російської Федерації, кек глиноземистий, отриманий від постачальника з України, щебінь гіпсовий, отриманий від постачальника з Республіки Молдова.

При цьому, згідно з п. 2.5 Правил визначення країни походження товарів для цілей визначення країни походження товарів відповідно до критерію достатньої обробки (переробки) матеріали, що походять з держав - учасниць Угоди відповідно до цих Правил, не розглядаються як матеріали іноземного походження та прирівнюються до тих, що походять із країни, у якій вироблено кінцевий товар.

За таких обставин, доводи митного органу, що надані позивачем документи не підтверджують критерій походження товару «Д2523», зазначений у сертифікаті про походження товару форми СТ-1 в частині обов'язкового виконання мінімального обсягу виробничих технологічних операцій для товарів групи 25 ТН ЗЕД, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимах законодавства.

З урахуванням викладеного, зазначення в сертифікаті форми СТ-1 № BYUA3407100248 від 24 жовтня 2013 року критерію походження товару «Д2523» відповідає вимогам Правил визначення країни походження товарів.

Відповідно до п. 6.3 Правил визначення країни походження товару під час вивезення товарів з держав-учасниць Угоди Сертифікат про проходження товару форми СТ-1 як і акт експертизи для оформлення вказаного сертифікату, видається органом (організацією), уповноваженим державою вивезення відповідно до її національного законодавства.

Саме Сертифікат про проходження товару форми СТ-1, за відсутності розбіжностей в наданих документах про країну походження товару, підтверджує країну походження товару для цілей надання режиму вільної торгівлі відповідно до п. 6.1 Правил визначення країни походження товару.

За таких обставин, для надання товару режиму вільної торгівлі, єдиним документом, що свідчить про країну походження товару є Сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення відповідно до її національного законодавства.

При цьому, відповідно до п. 6.7 Правил визначення країни походження товару у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

Судами не встановлено відомостей про те, що митний орган звертався до компетентних органів Республіки Білорусь з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, які є суперечливими або яких, на думку митного органу, не вистачає для здійснення митного оформлення товару в режимі вільної торгівлі.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що сертифікат про походження товарів форми СТ-1 № BYUA3407100248 від 24 жовтня 2013 року оформлений відповідно до вимог Правил визначення країни походження товарів та містить вичерпну та достовірну інформацію щодо країни походження товару. Зокрема, у графі 13 сертифікату зазначена країна походження товару - Республіка Білорусь, а у графі 9 вказаний критерій походження «Д2523», тобто, товар вироблений в Республіці Білорусь, що свідчить про виконання ТОВ Сарницембуд» вимог п. 2.1, 2.4 Правил визначення країни походження товару щодо визначення країни походження товару.

Наведені обставини є підставою для визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Рівненської митниці Міндоходів від 27 жовтня 2013 року № 204020000/2013/00058.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, суди дійшли помилкового висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ Сарницембуд» зайво сплаченого ввізного мита.

Так, згідно з ч.ч. 1-4 ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України та Податкового кодексу України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до п.п. 43.1-43.5 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви, готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618, цей Порядок на виконання вимог статті 43 Податкового кодексу України визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Відповідно до змісту п. 1, пп. 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Виходячи з наведених норм встановлено спеціальний порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, дотримання якого є обов'язком для декларанта, а відтак позов в цій частині є передчасним.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині скасування картки відмови в прийнятті митної декларації. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено обґрунтоване рішення в зазначеній частині вимог, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Однак, суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України зайво сплачених митних платежів. Суд апеляційної інстанції на вказане порушення норм матеріального права судом першої інстанції уваги не звернув.

Суди попередніх інстанцій обставини справи встановили повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у вказаній частині вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, рішення судів підлягають скасуванню в частині вимог про стягнення з Державного бюджету України зайво сплачених митних платежів з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову, в іншій частині рішення судів підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Рівненської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2014 року скасувати в частині задоволених позовних про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 4355,79 гривень.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сарницембуд» до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, Рівненської митниці Міндоходів про визнання відмови протиправною та стягнення надмірно сплаченого ввізного мита.

В іншій частині постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: