Ухвала суду № 44747631, 03.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2015 р. м. Київ К/800/5916/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Торезі Донецької області (далі - Управління) про скасування вимоги,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Торезі Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила скасувати вимогу Управління від 9 серпня 2013 року №Ф-135 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 8658 грн 71 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2014 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року, прийнято нове рішення про задоволення позову.Скасовано вимогу Управління від 9 серпня 2013 року №Ф-135.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не є пенсіонером за віком у розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), тому є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і від його сплати не звільняється.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_2 є пенсіонером за віком, а тому звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги.

Cудами встановлено, що відповідно до розпорядження Управління від 23 грудня 2010 року №168977 ОСОБА_2 переведено з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

9 серпня 2013 року Управлінням винесено вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) в розмірі 8658 грн 71 коп зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону №2464-VI).

Таким чином, за змістом цієї норми фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням віку) та отримують відповідно до закону пенсію.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

В свою чергу частиною першою статті 10 цього Закону визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

В частині четвертій статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що звільняються від сплати єдиного внеску або пенсіонери за віком, або інваліди.

Закон №1058-IV розрізняє пенсіонерів за віком та осіб, які отримують пенсію по втраті годувальника. Зокрема, пенсії за віком у солідарній системі визначені у Розділі ІІІ Закону №1058-IV, а пенсії у зв'язку з втратою годувальника в солідарній системі у Розділі V Закону №1058-IV.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, ураховуючи закріплені Конституцією України гарантії громадян на соціальний захист, колегія суддів дійшла висновку, що особи, яким призначена пенсія по втраті годувальника є платниками єдиного внеску за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів, які перейшли на інший вид пенсії, зокрема на пенсію по втраті годувальника.

З огляду на викладене, правильними є висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин судом апеляційної інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи, у зв`язку з чим його рішення підлягає скасуванню.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Торезі Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2014 року скасувати, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб