Рішення № 44747577, 04.06.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2015 р. Справа № 911/1875/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг», м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Плай Плюс», Київська обл., м. Фастівпро стягнення 88 597,84 грн.,за участю представників:

позивача:Ліствінов Є.В., довіреність №б/н від 14.05.2015 року;відповідача:Копейкін С.О., довіреність №001/06/2015 від 03.06.2015 року; Шугайло І.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Плай Плюс» (відповідач) про стягнення 4 582,17 грн. 3% річних, 3 327,47 грн. пені, 10 440,15 грн. штрафу, 70 248,05 грн. дооцінки вартості товару (курсової різниці), а загалом 88 597,84 грн., у зв'язку з неналежним виконанням останніми зобов'язань за договором поставки №АП-21-0146 від 23.06.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.05.2015 року.

19.05.2015 року через канцелярію господарського суду Київської області відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому визнав повністю заборгованість щодо нарахованих 3% річних, штрафу, пені, а також визнав частково курсову різницю у розмірі 64 971,05 грн. та надав суду докази їх сплати, у іншій частині позову просив відмовити.

Через канцелярію господарського суду Київської області 21.05.2015 року позивач надав заяву про зменшення позовних вимог та просив суд стягнути 5 277,00 грн. дооцінки вартості товару (курсової різниці).

У судовому засіданні 21.05.2015 року було оголошено перерву у розгляді справи до 04.06.2015 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.06.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Плай Плюс» (покупець) було укладено договір поставки №АП-20-0146 (договір) за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин визначені договором (товар).

Відповідно до п. 1.2. договору, вартість товару на дату укладення цього договору становить 69 601,00 грн. у т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п. 2.1 договору поставки покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару в наступні строки:

1) не пізніше 25.06.2014 року - 6 960,10 грн.

2) не пізніше 05.09.2014 року - 13 920,20 грн.

3) не пізніше 01.12.2014 року - 48 720,70 грн.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2016 року, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором (п. 7.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 69 601,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №АП-21-0199 від 02.07.2014 року на суму 43 833,22 грн., видатковою накладною №АП-21-0200 від 02.07.2014 року на суму 25 767,78 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач у встановлені договором, строки не оплачував переданий товар, а остаточний розрахунок здійснив з простроченням, а саме: 01.07.2014 року у розмірі 6 960,01 грн., 25.12.2014 року у розмірі 3 000,00 грн. та 10.02.2015 року у розмірі 59 640,99 грн., що підтверджується реєстром прийнятих платежів та інформацією про надходження коштів, копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання, а відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ст. 533 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно п. 2.2. договору та договору поставки, при розрахунку здійснюється перерахунок вартості товару з врахуванням фактичного курсу купівлі долара США (USD) на дату оплати відповідно до графіку закріпленого в п.2.1. договору цього договору за наступною формулою: S1=S0*A1/A0, де S0 - сума даного договору, яка повинна бути перерахована відповідно до графіку закріплено в пункті 2.1. цього договору; S1 - сума у гривнях, що підлягає сплаті з урахуванням п. 2.2. цього договору; A0 - вартість одного долара США (USD) за фактичним курсом, що встановлений на дату укладення даного договору (додаткової угоди) згідно з п. 1.3. даного договору; A1 - вартість у гривнях одного долара США (USD) за фактичним курсом, що встановлений на дату оплати відповідно до графіку закріпленого в пункті 2.1.цього договору (додаткової угоди).

У випадку порушення покупцем строків оплат встановлених цим договором, перерахунок вартості товару із врахуванням фактичного курсу купівлі долара США (USD) буде здійснюватись на дату надходження коштів.

Згідно з п. 1.3. договору, фактичний курс купівлі долара США (USD) на дату складання цього договору становить 11,98 грн./долара США (USD).Під фактичним курсом долара США (USD) розуміється курс купівлі долара США (USD), встановлений філією та/або відділенням банку, в якому у продавця відкрито поточний рахунок, на відповідну дату.

Наказом Міністерства фінансів України №193 від 10.08.2000р. було затверджено Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України. Норми вказаного Положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

В п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» визначено, що валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Враховуючи викладене та те, що остаточна заборгованість відповідачем погашалась частинами, суд зазначає наступне: станом на 25.12.2014 року (дата проведення оплати) курс долара США на міжбанківському валютному ринку України становив 15,7485 грн., станом на 10.02.2015 року (дата проведення оплати) курс долара США на міжбанківському валютному ринку України становив 25,50 грн.

Виходячи з вищевикладеного, у позивача виникло право вимоги до відповідача, щодо отримання нарахованого розміру курсової різниці згідно договору.

У відзиві поданому через канцелярію господарського суду Київської області 19.05.2015 року відповідач зазначає, що розрахунок курсової різниці повинен здійснюватися згідно курсу долара встановленого Національним банком України, відповідно до норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про Національний банк України» та Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, а тому при даному розрахунку розмір курсової різниці складає 64 971,05 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Суд, дослідивши п. 1.3. та п. 2.2. договору, встановив, що сторони визначили інший порядок визначення курсової різниці за даним договором, включивши в розрахунок фактичний курс купівлі долара, а не офіційний валютний курс.

Згідно з п. 1.3. договору, під фактичним курсом долара США (USD) розуміється курс купівлі долара США (USD), встановлений філією та/або відділенням банку, в якому у продавця відкрито поточний рахунок, на відповідну дату.

Враховуючи, що відповідач сплатив заборгованість, що виникла за договором 01.07.2014 року, 25.12.2014 року та 10.02.2015 року, а також те, що курс долара на момент сплати відповідачем боргу був більший (15,7485 грн. та 25,50 грн.) ніж на момент укладання даного договору, згідно п. 1.3. договору, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості (курсової різниці) у сумі 5 277,00 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а, відтак, такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Плай Плюс» (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Щавінського, буд. 1, кв. 177, код 37712187) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання, 15, код 30262667) 5 277 (п'ять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 00 коп. курсової різниці, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено: 09.06.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак