Рішення № 44747382, 27.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015Справа №910/25101/14За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про стягнення 28 598,44 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Ігнатенко Н.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - позивач) до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - відповідач) про стягнення 28 598,44 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/25101/14, розгляд справи призначено на 03.12.2014 р.

03.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

03.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позовну заяву.

У судове засідання 03.12.2014 р. представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2014 р. у даній справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2014 р. провадження у справі № 910/25101/14 було зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

12.02.2015 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва надійшов лист від заступника директора Київського НДІ судових експертиз з клопотанням судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, разом з матеріалами справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2015 р. провадження у справі № 910/25101/14 було поновлено, задоволено клопотання судового експерта Київського НДІ судових експертиз, витребувано додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2015 р. провадження у справі було зупинено.

23.04.2015 р. до господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/25101/14 без висновку експерта.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2015 р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 27.05.2015 р.

У судове засідання 27.05.2015 р. представник позивача з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 27.05.2015 р. не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

26.04.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг Україна» (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - позивач) було укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) № 28-2828-0157 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля марки «Фіат», державний номерний знак АА 3560 МК.

10.12.2013 р. о 12:20 годин в м. Бориспіль на перехресті вул. Лютнева та Головатого, водій Квітка О.Ю., керуючи автомобілем «Деу», д.н.з. АІ 4781 ЕС, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну дистанцію, в наслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Great Wall», д.н.з. АІ 0197 ЕС»; водій Власюк С.І. керуючи автомобілем марки «Great Wall», д.н.з. АІ 0197 ЕС, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної дистанції, в наслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Фіат» д.н.з. АІ 9718 ЕВ; водій Буряк Ф.Ф., керуючи автомобілем марки «Фіат» д.н.з. АІ 9718 ЕВ, не врахував дорожню обстановку, не витримав безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Фіат» д.н.з. АА 3560 МК.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.01.2014 р. Квітку О.Ю. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.01.2014 р. Власюка С.І. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.01.2014 р. Буряка Ф.Ф. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Розмір страхового відшкодування було визначено позивачем на підставі рахунку № АА-00002916 від 14.12.2013 р.

Позивачем було складено та підписано страховий акт № ДККА-33153 від 30.01.2014р., згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Фіат» д.н.з. АА 3560 МК, внаслідок вищезазначеної ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 29 108,44 грн.

На підставі сформованого страхового акту № ДККА-33153 від 30.01.2014 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 29 108,44 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1796 від 31.01.2014 р.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Фіат», державний номерний знак АІ 9718 ЕВ, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - відповідач), згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9217614.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АВ/9217614 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Фіат», державний номерний знак АІ 9718 ЕВ.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «Фіат», державний номерний знак АІ 9718 ЕВ, на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № АВ/9217614, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування» зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Позивач звернувся до відповідача з Заявою про регресні вимоги вих. № 30 УСГ від 30.04.2014 р., яку відповідач отримав 12.05.2014 р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи. Проте відповідач на вказану претензію відповіді не надав, відшкодування не здійснив.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає про те, що оскільки вищезазначена ДТП сталась з вини трьох із чотирьох учасників ДТП, то розмір частки відшкодування завданої власнику автомобіля «Фіат», державний реєстраційний номер АА 3560 МК шкоди визначається відповідно до ступеня вини кожного із учасників вищезазначеної ДТП.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що вищезазначена ДТП сталась з вини трьох із чотирьох учасників ДТП, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями постанов Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Однак, відповідно до ч. 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 р. особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування. Суди мають розрізняти випадки, коли внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкоди завдано самим володільцям цих джерел, від випадків, коли шкоди завдано іншим особам (наприклад, пасажирам, пішоходам). У цьому випадку особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (частина друга статті 1188 ЦК). При цьому солідарний боржник, який відшкодував спільно завдану шкоду, має право вимагати з кожного з інших завдавачів шкоди частку виплаченого потерпілому відшкодування. Оскільки боржник, який виконав солідарне зобов'язання, має право зворотної вимоги, тобто стає кредитором за регресним зобов'язанням до інших боржників, розподіл відповідальності солідарних боржників один перед одним (визначення часток) за регресним зобов'язанням здійснюється на загальних підставах за правилами статті 1191 ЦК, тобто у розмірі, що відповідає ступеню вини кожного з боржників.

Згідно з ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 1 ст. 544 Цивільного кодексу України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з ч.1 ст. 1190 Цивільного кодексу України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи вищенаведені приписи закону, позивач має право на відшкодування відповідачем всієї суми, сплаченої позивачем своєму страхувальнику за Договором, за вирахуванням франшизи, встановленої Полісом № АВ/9217614, оскільки з усіх учасників вищевказаної ДТП лише у страхувальника позивача відсутня вина у її скоєнні, яким він скористався, направивши відповідачу Заяву про регресні вимоги вих. № 30 УСГ від 30.04.2014 р.

Відповідач, заперечуючи проти позову, також зазначає про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що матеріальна шкода, заподіяна власнику автомобіля марки «Фіат», державний номерний знак АА 3560 МК, внаслідок вищезазначеної ДТП, оцінена належним чином, відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Суд не погоджується з вказаною позицією відповідача, з огляду на наступне.

Верховним Судом України у листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої, в тому числі, відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

В матеріалах справи наявна копія рахунку-фактури № АА-00002916 від 14.12.2013 р., на підставі якого у відповідності до платіжного доручення № 1796 від 31.01.2014 р. позивачем було перераховано страхове відшкодування в сумі 29 108,44 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ) (п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Як вбачається з вказаних норм закону, обов'язок визначення розміру страхового відшкодування покладається саме на страховика, тобто відповідача.

В свою чергу, Заява про регресні вимоги вих. № 30 УСГ від 30.04.2014 р., належні докази отримання якої відповідачем містяться в матеріалах справи, за своєю правовою природою є заявою про страхове відшкодування, в розумінні статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Отже, відповідач, отримавши вказану заяву, зобов'язаний був виконати приписи статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Проте, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем будь-яких дій за вищезазначеним страховим випадком, в тому числі по визначенню розміру страхового відшкодування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем було доведено суду належними та допустимими доказами, а відповідачем не спростовано, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Фіат», державний номерний знак АА 3560 МК.

Згідно з абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Полісом № АВ/9217614 встановлено франшизу в розмірі 510,00 грн.

Позивачем враховано франшизу, встановлену Полісом № АВ/9217614, при визначенні розміру позовних вимог.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 28 598,44 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, будинок 7-Д; ідентифікаційний код: 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, будинок 32-А; ідентифікаційний код: 30859524) страхове відшкодування в розмірі 28 598 (двадцять вісім тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 44 коп. та судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 02.06.2015 р.

Суддя О.В. Нечай