Ухвала суду № 44747234, 02.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

02.06.2015

Справа № 910/8470/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Полімер"

до Публічного акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит"

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін: без виклику сторін,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Полімер" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" про зобов'язання вчинити дії.

06.04.2015 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №910/8470/15-г та призначено її до розгляду на 12.05.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2015 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 21.04.2015 про проведення судового засідання у режимі відео конференції. Разом з тим, суд зауважує, що учасники процесу не позбавлені права повторного звернення із таким клопотанням до суду.

За наслідками судового засідання 12.05.2015 винесена ухвала про відкладення розгляду справи до 02.06.2015.

02.06.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" надійшла зустрічна позовна заява.

Відповідно до ст.60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним; подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що зустрічна позовна заява № б/н від 02.06.2015 (вх.№ суду 13971/15 від 02.06.2015) і додані до неї документи підлягають поверненню позивачеві без розгляду з наступних підстав.

Пунктом 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, найменування, місцезнаходження, ідентифікаційні коди суб’єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб).

Із преамбули позовної заяви вбачається, що в якості позивача за зустрічним позовом вказано АТ «Банк «Фінанси та Кредит», а відповідача вказано ТОВ «Виробнича фірма «Полімер».

Згідно ч. 1 ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

Найменування юридичної особи - це її ідентифікуюча ознака. Найменування складається з двох частин: організаційно - правової форми і назви. Назва це індивідуальна частина найменування.

Повне найменування юридичної особи зазначається в її установчих документах, змінах до них, усіх офіційних документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.

Із витягу, зробленого судом із офіційного джерела, а саме Інформаційно-ресурсного центру wwwhttp://irc.gov.ua, вбачається, що повним найменуванням позивача за зустрічною позовною заявою є Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", а відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Полімер".

Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, зокрема, абзацу 1 п. 3.5, де зазначено, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес, або позовну заяву підписано не уповноваженою належним чином особою чи особою, посадове становище якої не вказано, або прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах, або позовна заява не підписана позивачем.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторони - відповідача.

Так, згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” № 80-VІII від 28.12.2014, мінімальний розмір заробітної плати на 1 січня 2015 складає 1218 гривні.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, ст. 55 ГПК України передбачає визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Судом встановлено, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до позовної заяви не додано належних документів у підтвердження здійснення оплати судового збору в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

Разом з тим, у тексті позовної заяви міститься клопотання про відстрочення від сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

При цьому, вказаною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення заявника від сплати судового збору.

З аналізу положень чинного в Україні законодавства вбачається, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. При цьому, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення у здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Суд вважає доводи позивача необґрунтованими щодо відстрочення сплати судового збору, оскільки останнім не надано доказів, які б підтверджували як наведені обставини, так і його майнове становище станом на дату подання касаційної скарги.

Відтак, суд, враховуючи положення статті 129 Конституції України, якою визначено одну із засад судочинства - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відхиляє клопотання позивача про відстрочення від сплати судового збору.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірах.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Статтею 57 ГПК України визначено перелік документів, що подаються до позовної заяви, зокрема в п. 2 ч. 1 цієї статті вказано, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Законодавцем передбачено, що належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви є розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв’язку - касовий чек, розрахункова квитанція тощо. Доданий до позовної заяви реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або належним чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви; таким доказом може бути й засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру.

Отже, позивачем не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів у встановленому законом порядку, а саме доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів за юридичною адресою відповідача (адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені).

Статтями 4-2 та 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року).

У Рішенні у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи обстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об"єктивного з"ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обгрунтованого і справедливого рішення у справі.

З огляду на вищевказані обставини, у суду відсутня можливість визначити, які саме документи надіслані позивачем на адресу відповідача.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позивачу позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Суд звертає увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до господарського суду м. Києва з позовом, відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України.

Керуючись п.п. 2, 4, 3, 6 ч. 1 ст. 63, ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали за зустрічним позовом Публічного акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Полімер" про визнання недійсним договору - повернути позивачеві без розгляду.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя К.В. Полякова