Рішення № 44747230, 27.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015Справа №910/5743/15-г

За позовом Приватного акціонерного товариства «Коріс Україна»

До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна»,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Європейське туристичне страхування»

про стягнення 106 675,41 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Божко Ю.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: Каланч Ю.А. - представник за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Коріс Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» про стягнення 106 675,41 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не в повному обсязі виконані грошові зобов'язання за договором доручення №43/04 від 02.01.2005 року.

Ухвалою суду від 16.03.2015 року було порушено провадження у справі № 910/5743/15-г та призначено її до розгляду на 03.04.2015 року.

Представник позивача 01.04.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 03.04.2015 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримує.

У судовому засіданні 03.04.2015 року представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, а також надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Крім того, у судовому засіданні 03.04.2015 року представник відповідача подав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Європейське туристичне страхування».

Ухвалою суду від 03.04.2015 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Європейське туристичне страхування», розгляд справи відкладено на 21.04.2015 року.

20.04.2015 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача 20.04.2015 року через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 21.04.2015 року представник позивача заявив усне клопотання про оголошення перерви.

Представник відповідача у даному судовому засіданні проти задоволення клопотання про оголошення перерви не заперечував.

Клопотання представника позивача про оголошення перерви судом розглянуто та задоволено.

Представник третьої особи в судове засідання 21.04.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 21.04.2015 року, відповідно до частини 3 стаття 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 12.05.2015 року

Представник позивача 07.05.2015 року подав до канцелярії суду додаткові письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 12.05.2015 року представник третьої особи надав усні пояснення по справі.

Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Крім того, в судовому засіданні 12.05.2015 року представники учасників судового процесу подали спільне письмове клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено.

У судовому засіданні 12.05.2015 року, відповідно до частини 3 стаття 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 25.05.2015 року

Представник позивача 25.05.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.05.2015 року надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення позову заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання 25.05.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 25.05.2015 року, відповідно до частини 3 стаття 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 27.05.2015 року.

В судовому засіданні 27.05.2015 року представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.05.2015 року надав усні пояснення відповідно до яких проти задоволення позову заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання 27.05.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В судовому засіданні 27.05.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2005 року між Приватним акціонерним товариством «Коріс Україна» (повірений, позивач) та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ІНПРО», назву якого було змінено на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна» (довіритель, відповідач) було укладено договір доручення №43/04, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого повірений зобов'язується від імені та за рахунок довірителя забезпечити надання асистанських послуг з організації медичної та іншої допомоги застрахованим довірителем особам, на користь таких осіб, згідно з переліком послуг, вказаних у додатку до договору, а довіритель зобов'язується здійснювати страхування подорожуючих, згідно з «Правилами і тарифами добровільного страхування відповідальності за витрати на надання невідкладної медичної допомоги під час подорожі за кордоном» та здійснити відшкодування витрат повіреного пов'язаних з виконанням цього договору.

Згідно п. 2.2 договору асистанськими послугами по цьому договору є забезпечення оперативної організації та надання застрахованим особам послуг медичного, юридичного, фінансового чи технічного характеру при настанні страхового випадку, під час їх подорожі за кордон.

Повірений зобов'язується: через нерезидентів здійснювати діяльність для досягнення найкращих результатів за вказаним договором (п.3.1); здійснювати асистанські послуги, з організації медичної та іншої допомоги та врегулювання страхових випадків за кордоном через нерезидентів (п.3.2); надавати застрахованим особам необхідні асистанські послуги, врегульовувати страхові претензії та здійснювати оплату пов'язаних з ними страхових відшкодувань (п.3.4); інформувати довірителя про всі страхові випадки, обставини їх виникнення, діагнози і вартість лікування, а також про інші передбачені правилами витрати (п.3.5); надавати довірителю рахунок на підставі рахунків закордонних партнерів і списків врегульованих та сплачених протягом одного місяця страхових випадків разом з супроводжуючими документами: копіями страхового поліса та медичної документації, рахунків , чеків, квитанцій та ін. (документами, які мають відношення до страхової події), вказуючи суму в гривнях, еквівалентну Євро або USD (як у рахунку закордонних партнерів) протягом 15 днів після закінчення звітного місяця (п.3.10).

Згідно п. 4.1.7 договору довіритель зобов'язаний сплатити всі беззаперечні рахунки, пов'язані з відшкодуванням витрат по врегульованим збиткам згідно порядку, викладеному в статті 5.

Відповідно до п. 5.3 договору відшкодування витрат, пов'язаних з врегулюванням страхових випадків, здійснюється довірителем протягом 15 діб після отримання рахунків повіреного, підставою для яких є рахунки нерезидентів (датовані починаючи з дати підписання договору), що включають курсову різницю, банківські витрати останніх. Відшкодування довірителя не є доходом або власністю повіреного, та використовуються останнім для подальших розрахунків з нерезидентами.

Договір набирає чинності з 02.01.2005 року і є дійсним до 31.12.2005 року та буде автоматично пролонгований на кожний наступний рік, якщо не одна із сторін не заявить про свій намір розірвати договір і не повідомить письмово іншу сторону за три місяці до закінчення строку дії даного договору (п.п. 9.1, 9.2).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в жовтні 2010 року йому поступила інформація про настання страхового випадку з застрахованою, згідно полісу №00192344 (строк страхування з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року, страхова сума 30 000 Євро), у відповідача особою - Романенком Михайлом, про що, в свою чергу, позивач повідомив відповідача. Валідність полісу №00192344 була підтверджена відповідачем (лист від 21.10.2010 року).

На виконання умов договору доручення №43/04 від 02.01.2005 року, позивач через своїх провайдерів забезпечив надання асистанських послуг застрахованій у відповідача особі Романенку Михайлу, в зв'язку з чим провайдерами були виставлені позивачу рахунки на оплату наданих послуг: №368 від 09.11.2010 року на суму 6 623,00 грн., №010000215641 від 20.10.2011 року на суму 10 029,76 євро, №011020000623 від 10.03.2011 року на суму 500,00 євро, №1707 від 08.11.2010 року на суму 31 383,90 грн., №1377131 від 18.08.2011 року на суму 99,57 євро, №1376702 від 21.07.2011 року на суму 9 930,19 євро.

На підставі зазначених вище рахунків провайдерів, позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури: №СКа-000008 від 28.02.2011 року на суму 6 623,00 грн., №0000000948 від 22.03.2011 року на суму 5 640,48 грн., №0000000103 від 11.11.2010 року на суму 31 383,90 грн., №0000002723 від 04.04.2012 року на суму 106 675,41 грн.

Проте, відповідач не в повному обсязі виконав грошові зобов'язання за договором доручення №43/04 від 02.01.2005 року.

Так відповідачем були оплачені, виставлені позивачем рахунки-фактури: №СКа-000008 від 28.02.2011 року, №0000000948 від 22.03.2011 року, №0000000103 від 11.11.2010 року, що підтверджується платіжними дорученнями №27278 від 27.01.2012 року, №25098 від 17.11.2011 року.

Виставлений позивачем, на підставі виставлених VU MEDISCH CENTRUM рахунків №1377131 від 18.08.2011 року на суму 99,57 євро, №1376702 від 21.07.2011 року на суму 9 930,19 євро, рахунок-фактури №0000002723 від 04.04.2012 року на суму 106 675,41 грн. відповідачем оплачений не був.

Надіслана позивачем відповідачу претензія вих. №211 від 29.12.2014 року про оплату рахунку-фактури №0000002723 від 04.04.2012 року залишена відповідачем без задоволення.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості за договором доручення №43/04 від 02.01.2005 року в розмірі 106 675,41 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Заперечуючи проти позову, відповідач не заперечував проти факту отримання від позивача рахунку-фактури №0000002723 від 04.04.2012 року на суму 106 675,41 грн., проте зазначав про безпідставність виставленого позивачем рахунку, оскільки: страховий випадок, який стався з Романенком Михайлом не врегульований відповідачем; позивач не надав доказів понесення ним витрат, які підлягають відшкодуванню згідно виставленого рахунку; позивачем не дотриманий встановлений договором строк надання рахунків на оплату.

Як вбачається з матеріалів справи та що не заперечував відповідач, позивач повідомив відповідача про страховий випадок, який стався з застрахованою у відповідача особою Романенком Михайлом, листом від 21.10.2010 року відповідач підтвердив валідність страхового полісу №00192344, без будь-яких зауважень та заперечень відповідач оплатив, виставлені позивачем, на відшкодування витрат, пов'язаних в врегулюванням даного страхового випадку, рахунки-фактури: №СКа-000008 від 28.02.2011 року, №0000000948 від 22.03.2011 року, №0000000103 від 11.11.2010 року.

Таким чином, доводи відповідача про те, що страховий випадок, який стався з Романенком Михайлом не врегульований відповідачем, судом відхиляються.

Також судом відхиляються твердження відповідача про те, що позивачем не дотриманий встановлений договором строк надання рахунків на оплату, що є підставою для відмови в оплаті такого рахунку, оскільки умовами договору доручення №43/04 від 02.01.2005 року відповідач взяв на себе зобов'язання щодо відшкодування витрат позивача пов'язаних з виконанням цього договору (п. 1.2) та сплати всіх беззаперечних рахунків, пов'язаних з відшкодуванням витрат по врегульованим збиткам згідно викладеному в статті 5 договору порядку (п.4.1.7), а саме, протягом 15 діб після отримання рахунків позивача, підставою для яких є рахунки нерезидентів (п.5.3).

Таким чином, підставою для відшкодування витрат, пов'язаних з врегулюванням страхових випадків є рахунок позивача, виставлений на підставі рахунків нерезидентів, в свою чергу, несвоєчасне виставлення рахунку позивачем не звільняє відповідача від обов'язку оплатити такий рахунок.

Доводи відповідача про те, що позивач не надав доказів понесення ним витрат, які підлягають відшкодуванню згідно виставленого рахунку спростовуються наявною в матеріалах справи квитанцією про перерахування позивачем на користь VU MEDISCH CENTRUM через систему «Western Union» коштів в сумі 10 029,76 євро.

Крім того, заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що в період з 07.10.2010 року по 07.11.2010 року Романенко Михайло був застрахований, крім відповідача, іншою страховою компанією - Приватним акціонерним товариством «Європейське Туристичне Страхування» згідно страхового полісу №0191758 від 06.10.2010 року, що свідчить про «подвійне страхування» та є підставою для перерозподілу страхової виплати відповідно до часток кожної страхової компанії.

Судом відхиляються такі доводи відповідача, оскільки позивачем на виконання умов, укладеного з відповідачем, договору доручення №43/04 від 02.01.2005 року було врегульовано страховий випадок, який стався з застрахованою, згідно полісу №00192344, у відповідача особою, в зв'язку з чим та саме на підставі договору доручення №43/04 від 02.01.2005 року у відповідача виник обов'язок щодо відшкодування позивачу витрат, пов'язаних з врегулюванням цього страхового випадку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за договору доручення №43/04 від 02.01.2005 року становить 106 675,41 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 106 675,41 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 15, кв. 124, код ЄДРПОУ 19243047) на користь Приватного акціонерного товариства «Коріс Україна» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5, корп. 10-А, 5-й поверх, код ЄДРПОУ 20058906) 106 675 (сто шість тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 41 коп. - заборгованості та 2 133 (дві тисячі сто тридцять три) грн. 51 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

02.06.2015 року.