Рішення № 44747212, 28.05.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2015Справа №922/852/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Масел"

До Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про визнання додаткової угоди недійсною

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мир Масел" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" про визнання додаткової угоди № 1 від 31.12.2014 року до договору поставки олив в асортименті (закупівля товару за власні кошти)№ 679/14 від 24.10.2014 недійсною.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Мир Масел» зазначає, що відповідач самостійно без згоди позивача під впливом омани, зазначив дату укладання додаткової угоди №1 від 31.12.2014 до договору поставки олив в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 24.10.2014 року. А тому, просить визнати оспорювану додаткову угоду недійсною вважаючи, що дана додаткова угода укладена після закінчення строку дії основного договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 лютого 2015 року вказана позовна заява прийнята судом до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.03.2015 року об 12:15 год.

За наслідками судового засідання 03.03.2015 Господарським судом Харківської області винесено ухвалу про надіслання матеріалів справи № 922/852/15 за підсудністю до Господарського суд міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 справа № 922/852/15 прийнята до свого провадження суддею Поляковою К.В. та призначена до розгляду на 14.04.2015 року.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 14.04.2015 суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.05.2015 року.

13.05.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 14.05.2015 суд продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, у задоволення клопотання представників сторін, викликав для участі у судовому засіданні директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Масел" та оголосив у судовому засіданні перерву до 21.05.2015 року.

У судовому засіданні 21.05.2015 представники позивача надали усні пояснення по суті спору та підтримали заявлені позовні вимоги, а також надали суду для огляду закордонний паспорт директора ТОВ "Мир Масел" Запорожченко О.І.

Відповідач уповноваженого представника для участі у судовому засіданні не направив, проте надав 20.05.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва телеграму із проханням відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 21.05.2015 розгляд справи відкладено на 28.05.2015 року.

27.05.2015 через відділ документу обігу та діловодства суду відповідач надав клопотання щодо здійснення судового розгляду справи без участі ПАТ «Укргазовидобування», а також відзив на позовну заяву та оригінал рахунку № СЧ005439 від 24.10.2014 року.

До судового засідання 28.05.2015 повноважні представники позивача та відповідача не з'явились.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає у межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Пунктом 1 ст. 77 ГПК України у якості такої обставини визначено нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мир Масел», в особі директора Запорожченко О.І., що дії на підставі статуту, та Публічним акціонерним товариством «Укргазовидобування», в особі першого заступника директора філії Газопромислового управління «Полтавагазовидобування» Кулакова Д.О., що діє на підставі довіреності № 2-540д від 30.04.2014, укладено договір поставки олив в асортименті (закупівля товару за власні кошти) № 679/14.

За умовами п.1.1 договору, позивач, як постачальник, зобов'язався поставити відповідачу товар, зазначений в Специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати Покупцем за Товар, яка здійснюється на підставі рахунку, наданого Постачальником в розмірі 1 184 000,00 грн, у т.ч. ПДВ.

Строк дії Договору сторони обумовили п. 10.1, відповідно до якого Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем 24.10.2014 надано відповідачу рахунок на оплату № СЧ005439 згідно договору № 679/14 від 24.10.2014 року.

Проте, внаслідок того, що відповідачем не проведено оплату за вказаним розрахунком, позивач не здійснив поставку товару відповідачу.

Подальшому, 31.12.2014 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки олив в асортименті (закупівля товару за власні кошти) № 679/14 від 24.10.2014, яку з боку позивача підписано директором Запорожець О.І.

Додатковою угодою № 1 до договору поставки олив в асортименті (закупівля товару за власні кошти) № 679/14 від 24.10.2014 сторони дійшли згоди, зокрема, про наступне:

« 1. Доповнити пункт 6.3. Договору підпунктом 6.3.4. наступного змісту:

« 6.3.4. Постачальник зобов'язаний надати Покупцю податкову накладну і своєчасно зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 ПКУ України.

Розрахунок коригувань, складений Постачальником до податкової накладної та наданий Покупцеві реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до Порядку електронного адміністрування ПДВ.

В разі порушення Постачальником зобов'язання по наданню і /або реєстрації податкової накладної (розрахунку коригувань) в Єдиному реєстрі податкових накладних, Постачальник зобов'язаний відшкодувати Покупцеві збитки в розмірі 20% від суми постачання. Покупець мас право направити Постачальнику запит в електронному вигляді про стан його електронного рахунку по ПДВ, а Постачальник зобов'язаний надати відповідь в електронному вигляді протягом дня, наступного за днем отримання»,

2.Внести зміни в пункт 10.1. Договору та викласти його в новій редакції:

« 10.1. Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2015р.. а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.»

3.Внести зміни в Розділ ХЇІ1. Договору в частині реквізитів Покупця:

ПОКУПЕЦЬ: ПАТ „Укргазвидобування", адреса: 04053 мКиїв, вул. Кудрявська, 26/28, Філія ГПУ „Полтавагазвидобування", 36008, м. Полтава, вул. Фрунзе. 173. п/р №26000300002245 в (Дирекції ПАТ «Діамантбанк» у м. Полтава, МФО 320854, код ЄДРПОУ 00153100, ІПН № 00197726657, Свідоцтво № 200102860, Тел./факс (0532) 515-573; Тел.(0532) 515-811»

4.Внести зміни в пункт 4. Специфікації N1 (Додаток №1 до Договору) та викласти ого в новій редакції:

« 4. Строк (термін) поставки Товару: жовтень 2014р. - грудень 2015р.. граничний термін постачання - протягом 10 календарних днів після отримання попередньої оплати згідно п. 4.1 цього Договору.

5. Всі інші умови Договору залишаються без змін.»

Отже, зазначаючи, що директор ТОВ «Мир Масел» - Запорожець О.І. у період з 23.12.2014 по 08.01.2015 перебував у відпустці в республіці Польща, що підтверджується відповідними відмітками у закордонному паспорті, а тому не мав можливості підписати оспорювану додаткову угоду саме 31.12.2014, позивач просить суд визнати дану угоду недійсною, оскільки на його думку остання укладена за межами дії основного договору, а відповідач самостійно під оманою вказав дату підписання додаткової угоди без згоди ТОВ «Мир Масел».

Відповідач заперечуючи проти задоволення позову, зауважив, що із пропозицією щодо укладання оспорюваної додаткової угоди виступив саме позивач звернувшись до голови комітету з конкурсних торгів ГПУ «Полтавагазвидобування» ПАТ Укргазвидобування з листом № 301 від 29.12.2014 про пролонгацію до кінця 2015 року дії договору № 679/14 від 24.10.2014 року. Даним листом позивач просив вважати дійсним рахунок на оплату № СЧ005439 від 24.10.2014 року. З огляду на дані обставини, відповідач вважає, що твердження позивача що ПАТ «Укргазвидобування» в особі ГПУ «Полтавагазвидобування» ввело ТОВ «Мир Масел» в оману при укладанні оспорюваної додаткової угоди - є необґрунтованими та безпідставними.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, у розумінні ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України спірна додаткова угода є оспорюваним правочином, який може бути визнаний недійсним у разі наявності підстав, які свідчать про її невідповідність Закону.

Позивач обгрунтовуючи вимоги щодо недійсності правочину, зазначає, що дата підписання додаткової угоди прописана без їх згоди, під впливом обману і не відповідає дійсності.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строкук дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Нормами частини 1 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено право сторін за взаємною згодою змінити або розірвати договір. Отже, після укладання договору, і , зокрема, під час його виконання може виникнути потреба в його зміні чи розірванні. Право на зміну або розірвання договору є продовженням свободи сторін на вступ у договірні відносини та визначення змісту договору.

Відповідно до частини 3 ст. 653 у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Оскільки угода про зміну чи розірвання договору є саме договором, то відповідно, момент її укладання повинен визначатися за загальними правилами , встановленими щодо моменту укладання договору.

Так, згідно ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу. (ч.2 ст. 644 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, зі пропозицію щодо пролонгації дії до кінця 2015 року договору № 679/14 від 24.10.2014 виступило ТОВ «Мир Масел», яке направило до голови комітету з конкурсних торгів ГПУ «Полтавагазвидобування» ПАТ Укргазвидобування відповідний лист № 301 від 29.12.2014 року.

Відповідач погодившись зі отриманою з боку позивача пропозицією щодо пролонгацією дії договору, підписав Додаткову угоду № 1 до договору поставки олив в асортименті (закупівля товару за власні кошти)№ 679/14 від 24.10.2014, проставивши на тексті угоди дату її підписання 31.12.2014 року. Датою підписання додаткової угоди - 31.12.2014, відповідач здійснив реєстрацію угоди в журналі реєстрації договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 645 Цивільного кодексу України , якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено своєчасно, але одержано із запізненням, особа яка зробили пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов'язань, якщо вона негайно повідомила особу, якій було направлено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час судового розгляду позивачем не надо доказів того, що ним заперечувався факт отримання із запізненням підписаної оспарюваної додаткової угоди від відповідача.

Як слідує зі норм статті 230 Цивільного кодексу України, якими встановлено правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, обман має місце тоді, коли, зокрема, сторона правочину заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або замовчує їхнє існування.

Надавши юридичну оцінку встановленим обставинам справи у їх сукупності, враховуючи, що пропозиція укладання оспарюваної додаткової угоди надано позивачем в межах дії основного договору, та після отримання відповіді щодо прийняття пропозиції від відповідача ТОВ «Мир Масел» не заперечував проти запізнення отримання цієї відповіді, суд вважає хибними доводи позивача щодо недійсності додаткової угоди № 1 від 31.12.2014 до договору поставки олив в асортименті (закупівля товару за власні кошти) № 679/14 від 24.10.2014, як такої, що укладена за межами дії основного договору, внаслідок обманних дій відповідача.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Оскільки у межах розгляду даної господарської справи, судом встановлено недоведеність позивачем підстав, з якими останній пов'язує недійсність додаткової угоди № 1 від 31.12.2014 до договору поставки олив в асортименті (закупівля товару за власні кошти) № 679/14 від 24.10.2014, тому позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Масел " до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" про визнання додаткової угоди № 1 від 31.12.2014 року до договору поставки олив в асортименті (закупівля товару за власні кошти)№ 679/14 від 24.10.2014 недійсною - відмовити повністю.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 28.05.2015 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 02.06.2015 року

Суддя К.В. Полякова