Ухвала суду № 44747105, 02.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 року м. Київ К/800/6952/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Веденяпіна О.А.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2015 року

у справі № 813/6351/14

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Теплокомінвест» доДержавної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплокомінвест» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Теплокомінвест») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.08.2014 року №0003222204. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2015 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Теплокомінвест», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Теплокомінвест» з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «Ворк Супорт» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, січень 2014 року, ТОВ «АТА», ПП «Промокомерц», ПП «Трасат», ТОВ «Семикс», ТОВ «Ерідл», ТОВ «Прамвей Трейдинг» за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2013р., ТОВ «Еколайн-СТ» за лютий 2014 року, а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) від вищевказаних контрагентів, за результатами якої складено акт від 11.08.2014 року №1002/22-04/34768263.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: безпідставно включено до податкового кредиту суму ПДВ, що призвело до заниження податкового зобов'язання до сплати у розмірі 1 886 015,06 грн. та ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України у зв'язку із ненаданням до перевірки первинних документів.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 28.08.2014 року №0003222004, яким ТОВ «Теплокомінвест» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі - 2 357 518,83 грн. (1 886 015,06 грн. - основний платіж та 471 503,76 грн. - штрафні санкції) та №0003232204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними санкціями у розмірі 510,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій погодились частково з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачу сум податку на додану вартість став висновок ДПІ, щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ПП «Ворк Супорт», ТОВ «АТА», ПП «Промокомерц», ПП «Трасат», ТОВ «Семикс», ТОВ «Ерідл», ТОВ «Прамвей Трейдинг» та ТОВ «Еколайн-СТ», оскільки правочини, укладені позивачем з контрагентами, укладено без мети настання реальних наслідків.

Вищевказаний висновок ДПІ ґрунтується на висновках актів про неможливість проведення зустрічних звірок/перевірок контрагентів позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Теплокомінвест» та ПП «Ворк Супорт», ТОВ «АТА», ПП «Промокомерц», ПП «Трасат», ТОВ «Семикс», ТОВ «Ерідл», ТОВ «Прамвей Трейдинг» та ТОВ «Еколайн-СТ» були здійсненні господарські операції щодо придбання товарів та послуг.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами прийому-передачі наданих послуг, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Ворк Супорт», ТОВ «АТА», ПП «Промокомерц», ПП «Трасат», ТОВ «Семикс», ТОВ «Ерідл», ТОВ «Прамвей Трейдинг» та ТОВ «Еколайн-СТ» на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Таким чином, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права.

В частині відмови в задоволенні позову ТОВ «Теплокомінвест» сторонами рішення першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2014 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2015 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді О.А. Веденяпін О.В. Муравйов