Ухвала суду № 44746985, 21.05.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року м. Київ К/800/5603/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Іванківрибсільгосп» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012

у справі 2-а-1733/11/1070

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Іванківрибсільгосп»

до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської

області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Іванківрибсільгосп» звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 207/15/00476671 від 09.03.2011.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено ст. 14, 15 Розділу 6 Закону України «Про плату за землю», що призвело до заниження податкового зобовязання орендної плати за землю у сумі 925 638, 1 грн.

На підставі вищезазначеного акта фіскальним органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001341500 від 22.03.2011 року на суму грошового зобовязання за основним платежем - 925 638,1 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 231 409, 53 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Ладижицькою сільською радою Іванківського району Київської області (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Іванківрибсільгосп» (орендар) укладений договір оренди землі від 30.07.2008 року строком на 15 років, орендна плата становить 2% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок і сплачується у грошовій формі на рахунок Ладижицької сільської ради в сумі 390240,56 гривень на рік. Орендна плата вноситься щомісяця на рахунок у сумі 32520,00 грн.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

У відповідності до приписів статті 15 цього ж закону, власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави вважати, що земельний податок при набутті споруди має нараховуватись із дня виникнення права власності або користування на будівлю, споруду. Тобто, покупець після набуття права власності на будівлю фактично використовує і земельну ділянку під нею, не зважаючи на відсутність у нього документів на землю.

Суди обґрунтовано не прийняли посилання позивача на недотримання процедури проведення перевірки, оскільки матеріалами справи встановлено факт порушення ним порядку сплати земельного податку, що і стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Іванківрибсільгосп» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 у справі 2-а-1733/11/1070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Іванківрибсільгосп» відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2012 у справі 2-а-1733/11/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко