Ухвала суду № 44746842, 04.06.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"04" червня 2015 р. Справа № 806/1331/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Іваненко Т.В.,

при секретарі Ковальчук А.О. ,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" березня 2015 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецгортехніка" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецгортехніка" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення №0001312301/0 від 31.12.2010р. В обґрунтування позову позивач зазначив, що Коростенською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Спецгортехніка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 22.12.2010 року №994/23-01/34152336. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 року №0001312301/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну сум 795112 грн. у т.ч. 662593 грн. - за основним платежем на 132519 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням у зв'язку з чим просить визнати його протиправним та скасувати, оскільки на його думку воно не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції №0001312301/0 від 31 грудня 2010 року.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказану постанову та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи Коростенською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Спецгортехніка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 22.12.2010 року №994/23-01/34152336 у якому податковий орган дійшов висновку, що у порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.1, 5.5.2 п.5.5 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 662593 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 року №0001312301/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну сум 795112 грн. у т.ч. 662593 грн. - за основним платежем на 132519 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В ході перевірки податковим органом було виявлено, що Товариством (позичальник) та компанією-нерезидентом Наліум Інвестментс ЛТД (Республіка Кіпр, позикодавець) було укладено низку договорів позики, на підставі яких позивачем було отримано грошові кошти у загальній сумі 1 700 000 дол. США для поповнення обігових коштів та фінансування поточних виробничих потреб на умовах сплати 3% річних за користування цими коштами.

Відповідні договори було зареєстровані управлінням Національного банку України в Житомирській області в установленому порядку з видачею реєстраційних свідоцтв. У визначений договорами строк позивач не повернув позикодавцю кредитні кошти та не сплатив відсотки за їх використання; додаткові угоди щодо перенесення строків та умов повернення позики сторонами не укладалися; зміни умов спірних договорів позики до реєстраційних свідоцтв не вносилися.

На підставі цього Коростенською ОДПІ було зроблено висновок про те, що отримані від компанії Наліум Інвестментс ЛТД, але не повернуті у строк кошти набули статусу поворотної фінансової допомоги, яка підлягає включенню до валового доходу платника в порядку підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суд першої інстанції обгрунтовано відхилили зазначену правову позицію податкового органу.

Так, згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.11 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

За змістом підпункту 1.22.2 пункту 1.22 цієї ж статті Закону поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

З урахуванням наведених законодавчих приписів та з огляду на умови, на яких позивач отримав кошти від компанії Наліум Інвестментс ЛТД, суд першої інстанції правомірно кваліфікував відповідні позикові кошти як фінансовий кредит у розумінні пункту 1.11 статті 1 названого Закону.

При цьому слід зазначити, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

А відтак, неповернення позивачем фінансового кредиту у визначений договором строк не є підставою для припинення зобов'язань за спірними договорами позики, у тому числі й з нарахування відсотків за користування кредитними коштами, що виключає правильність висновку Коростенської ОДПІ про трансформацію позики у поворотну фінансову допомогу та про необхідність відображення цих коштів у складі валового доходу Товариства у періоді закінчення строку їх повернення.

Що ж стосується питання відображення у складі валових витрат Товариства відсотків за користування наданою позикою, то слід зазначити, що відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, наведена норма Закону не пов'язує право платника на включення до валових витрат відсотків за користування кредитом з фактичною виплатою таких відсотків, передбачаючи можливість зменшення оподатковуваного доходу й на суму нарахованих за борговими зобов'язаннями процентів за умови наявності зв'язку такого нарахування з господарською діяльністю платника.

Оскільки факт використання Товариством залучених кредитних коштів з виробничою метою податковим органом не заперечується, то підстави для висновку про завищення позивачем валових витрат на суму нарахованих відсотків у розмірі 8 333 507 грн. відсутні.

Тобто, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що кошти, одержані позивачем за вказаними Договорами позики на загальну суму 1700000 дол. США є - фінансовим кредитом, який згідно пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону не включається до складу валового доходу платника податку, тому не підлягає оподаткуванню.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідачем в акті перевірки підтверджено правомірність віднесення позивачем на підставі п.п.7.3.3. п.7.3. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат курсових різниць по отриманим фінансовим кредитам за 3 квартал 2009 року та до складу валових доходів курсових різниць по отриманим фінансовим кредитам за 4 квартал 2009 року, 1 та 2 квартал 2010 року.

Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Коростенською ОДПІ безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки кошти у сумі 1700000 дол. США не є поворотною фінансовою допомогою, відтак, вказана сума не повинна включатися в суму валового доходу.

Іншою підставою для донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток стало посилання податкового органу на безпідставне включення позивачем до валових витрат Товариства витрат на придбання головного валу у зборі СМД-11 у сумі 33333.3,33 грн. за 3 квартал 2009 року в суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 17.07.2009, як таких, що не підтверджені належними первинними документами. При цьому Коростенська ОДПІ наполягає на тому, що позивачем не подано товарно-транспортну накладну на підтвердження транспортування товару у процесі його поставки, документів на сертифікацію продукції, довіреності на отримання-товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження фактичного виконання операції з придбання головного валу у зборі СМД-11 Товариством подано видатку накладну, довіреність на отримання матеріальних цінностей у суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3., прибуткову накладну, виписку з банківського рахунку (на підтвердження факту оплати товару), які, за відсутності поданих відповідачем доказів щодо недостовірності, неповноти та суперечливості відомостей у цих первинних документах, були цілком об'єктивно розцінені судом першої інстанції як доказ належного документування розглядуваних витрат.

Надаючи правову оцінку цьому епізоду суд першої інстанції цілком обґрунтовано послався на те, що правила формування валових витрат, наведені у пункті 5.1, підпункті 5.2.1 пункту 5.2, підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств не встановлюють конкретного переліку підтверджувальних документів, які слугують підставою для відображення витрат на оплату продукції у податковому обліку платника. Визначальними критеріями валових витрат підприємства є реальність їх понесення у межах господарської діяльності платника та наявність у платника відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно- транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно - транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, тобто, навіть у разі ненадання цих документів до перевірки такі дії позивача не можуть бути розцінені, як підстави до висновку до заниження сум ПДВ.

Крім того, слід відмітити, що відповідно до роз'яснень наданих Вищим адміністративним судом України сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Слід також зазначити, що податковий орган не вправі надавати будь якої правової оцінки правочинам, укладеним суб'єктами господарювання, зокрема щодо порушень, на думку податкового органу, деяких пунктів, оскільки, це є виключною компетенцією суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відтак, у відповідності до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону вартість придбання головного валу у зборі СМД-111 кількістю 1 шт. на суму 333333,33 грн. та ПДВ 66666,67 грн. правомірно віднесена позивачем до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Іншим мотивом для оспорюваного донарахування податку на прибуток Коростенською ОДПІ зазначено неправомірне включення позивачем до валових витрат вартості ремонту майна у загальній сумі 2 306 040 грн., проведеного орендарем - товариством з обмеженою відповідальністю «Бехівський гранітний кар'єр». При цьому відповідач послався на дефекти в оформленні актів приймання-передачі виконаних ремонтних робіт, які не містять обов'язкових реквізитів, визначених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». З акту перевірки вбачається, що ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" виписало ТОВ "Спецгортехніка" податкову накладну №12 від 29.01.2010 року, видаткову накладну №1 від 29.01.2010 року та акт наданих послуг №1 від 29.01.2010 року на проведення ремонтних робіт в січні 2010 року. У акті наданих послуг зазначено найменування виконаних робіт (послуг), а саме: оренда офісу: кількість - 16, одиниця виміру - грн.., сума без ПДВ -136,0 грн.; оренда майна: кількість - 1, одиниця виміру - грн.., сума без ПДВ - 874,20 грн., ремонт орендованої техніки - 1, одиниця виміру - шт., сума без ПДВ - 2306040,20 грн.

Позиція відповідача базується на тому, що надані копії актів про надання послуг оформлені в довільній формі, не є підставою для включення до складу валових витрат в не відповідають вимогам п.9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки в них відсутня інформація про фактично понесені витрати, пов'язані з проведенням ремонтних робіт гірничо-видобувної техніки.

З огляду на таке відповідач дійшов висновку, що позивачем в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" неправомірно віднесено до складу валових витрат суму в розмірі 2306040 грн. по ремонту техніки орендованої у ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр".

Колегія суддів не погоджується з таки висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.

Необхідно зазначити, що податковий орган, при здійсненні ним перевірок повинен застосовувати норми чинного законодавства у податкових спорах із урахуванням функцій та повноважень податкових органів у розумінні Закону України "Про державну податкову службу в Україні", які покладені на них чинним законодавством. Проте, аналіз правових норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин свідчить, що до повноважень податкових органів функції зі здійснення контролю за веденням бухгалтерського обліку на підприємствах не налажали.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом апеляційної інстанції, що додатковою угодою від 03.01.2007 до договору оренди майна від 01.01.2007, укладеного Товариством (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" (орендар), останнього зобов'язано за власний рахунок проводити поточний та капітальний ремонт та технічне обслуговування орендованого майна, нести витрати, пов'язані з оплатою паливно-мастильних (витратних) матеріалів та деталей, вузлів та агрегатів, що спрацьовуються (зношуються) в процесі експлуатації орендованого майна.

Слід зазначити, що податковий орган в акті перевірки з приводу вказаного порушення посилається лише на акт попередньої перевірки від 15.05.2010 року №184/23-01/34152336, зазначаючи що вказане порушення було відображено в цьому акті, який позивачем не оскаржувався, тому, на думку відповідача, був узгодженим.

Разом з тим, в судовому засіданні представник відповідача не надав доказів щодо винесення податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки від 15.05.2010р. за вказане порушення, та на пропозицію суду апеляційної інстанції щодо надання доказів на підтвердження позиції податкового органу про задвоєння позивачем та ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" витрат на проведення поточного та капітального ремонту та технічного обслуговування майна, що було предметом договору оренди та безпідставного нарахування амортизації на балансову вартість орендованих основних фондів позивачем не надав будь-яких пояснень та розрахунків через відсутність за спливом часу документів, які були предметом перевірки.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого податкового повідомлення- рішення.

Крім того, в акті зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 3 квартал 2009 р. - півріччя 2010 р. встановлено завищення задекларованого товариством показника у рядку 04.9 Декларацій "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року" - підприємством не враховано результати документальної перевірки №473/23-01/34152336 від 21.10.2009 р. за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2009 р. (а саме зменшення збитків за 2008 р.), в результаті чого завищено рядок 04.9 за 2009 рік та відповідно за 1 півріччя 2010 року на суму 4793428 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 півріччя 2010 року на суму 4793428 грн., однак, колегія суддів не погоджується з даним висновком з наступних підстав.

Зокрема, на арк.11 акту документальної перевірки №473/23-01/34152336 від 21.10.2009 р. зазначено, що на порушення п.п.5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" товариством завищено валові витрати на загальну суму 6014497 грн., в т.ч. за 2008 рік на суму 4169983 грн. Однак, позивач на підставі п.п.5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону не відносив до складу валових витрат отримані позики від нерезидента, що підтверджується таблицею обліку валових витрат товариства за 2008 рік.

Слід також зазначити, що самі по собі висновки акта перевірки не мають обов'язкового значення для платника, не породжують для нього жодних прав та обов'язків, а тому неврахування таких висновків платником не може розглядатися як порушення податкової дисципліни.

Таким чином, висновок відповідача про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток є безпідставним.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" березня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна

Т.В. Іваненко

Повний текст cудового рішення виготовлено "05" червня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецгортехніка" вул.Бригадна,5-а,с.Бехи,Коростенський район, Житомирська область,11500

3- відповідачу: Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул. Коротуна,3,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11501

- ,