Ухвала суду № 44746188, 21.05.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

21 травня 2015 р.м. ОдесаСправа № 484/4721/14-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Максютенко О.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді - доповідача - Косцової І.П.

суддів - Стас Л.В.

- Турецької І.О.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 січня 2015 року про залишення без розгляду частини позовних вимог по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправними дій та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору, арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та скасувати зазначені постанови.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 січня 2015 року позовні вимоги про визнання протиправними дій Відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору та її скасування залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без розгляду частину позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, що відповідно до приписів ст. 100 КАС України є підставою для залишення позову без розгляду.

Такий висновок суд першої інстанції обґрунтовує обізнаністю позивача із оспорюваним рішенням ще з 16.09.2014 року, в той час як позов подано до суду 17.11.2014 року, тобто із пропуском десятиденного строку, встановленого нормами КАС України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ст. 181 КАС України позовні заяви щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Такі ж правила містить норма п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Аналізуючи зазначені норми, колегія суддів приходить до висновку, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС.

Обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною або встановлюються судом на підставі позовної заяви та доданих до неї документів.

В позові позивач зазначає, що про винесення оспорюваної постанови йому стало відомо після ознайомлення його представником з матеріалами виконавчого провадження у вересні 2014 року.

Зазначене також підтверджується наявною в матеріалах справи заявою представника позивача, поданою 09.09.2014 року до Відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області (а.с. 92).

Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей щодо фактичного ознайомлення позивачем або його представником з виконавчим провадженням, а саме, з оспорюваним у цій справі рішенням державного виконавця.

Колегія суддів вважає, що зазначені обставини позбавляють суд можливості вірно встановити початок відліку строку на звернення до суду із позовом, отже такі обставини можуть встановлюватись зі змісту позовної заяви.

Слід зазначити, що позивачем не зазначається, коли саме він ознайомився з оспорюваним рішенням, разом з цим посилається на обізнаність із цим рішенням державного виконавця після 16.09.2014 року.

Не погоджуючись з оспорюваними діями та рішенням державного виконавця про стягнення виконавчого збору, 26.10.2014 року позивач звернувся із скаргою до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області та ухвалою від 3 листопада 2014 року суд закрив провадження за скаргою позивача, роз'яснивши останньому, що із вказаними вимогами слід звернутись із позовом до адміністративного суду.

Із цим позовом в порядку адміністративного судочинства позивач звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області 17.11.2014 року (згідно штемпелю на конверті).

Враховуючи, що рішення про закриття провадження за скаргою позивача набирає чинності через п'ять днів з моменту його постановлення, тобто у позивача був термін на його оскарження, колегія суддів вважає, що звернувшись до суду із позовом в порядку адміністративного судочинства 17.11.2014 року, позивачем дотримано десятиденний строк, встановлений ст. 181 КАС України.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що обрання позивачем неналежного способу захисту не може впливати на відлік цього строку, а висновок суду про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку має ґрунтуватись лише на відсутності підстав для визнання причин пропуску поважними.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менш, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

На підставі наведеного, оскільки висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення заявленого адміністративного позову без розгляду не відповідають дійсним обставинам справи, зроблені з помилковим застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цього питання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Водночас колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на те, що відповідно ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Разом з цим, згідно із п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами.

У розумінні цього Закону постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору належать до видів відповідальності за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Такі постанови можуть бути прийняті державним виконавцем у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані, отже ці рішення суб'єкта владних повноважень мають самостійних характер, а відтак спори з приводу оскарження цих рішень та пов'язаних з ними дій належать до юрисдикції адміністративних судів, а саме окружним адміністративним судам.

Разом з цим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що спори з приводу стягнення виконавчого збору підсудні окружним адміністративним судам, отже, відкривши провадження у справі, суд порушив правила предметної підсудності, а відтак згідно положень ст. 22 КАС України зобов'язаний вирішити питання щодо передачі справи для розгляду до повноважного суду, яким є Миколаївський окружний адміністративний суд.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 січня 2015 року по справі № 484/4721/14-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови про стягнення виконавчого збору - скасувати.

Прийняти нову ухвалу, якою справу направити до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає..

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В. Стас

І.О. Турецька